Шевченківський районний суд м.Львова

Справа  № 2а-361/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

“29“березня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючої – судді                              Луців-Шумської Н.Л.

при секретарі                                                   Тимкович С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження відносно нього, -

в с т а н о в и в :

29.01.2011р. позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить скасувати постанову серії ВС №340578 від 29.01.2011р. про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень та провадження відносно нього закрити.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 29.01.2011р. інспектором ДПС БДПС ВДАІ та АТІ м.Львова ОСОБА_2 була винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, за невиконання вимог правил дорожнього руху, а саме за те, що ОСОБА_1, 1960р.н., 29.01.2011р. об 11.45год. в м.Львові по вул. Городоцька - Кульпарківська, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не надав переваги в русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), у зв’язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення та Постанову серії ВС №340578 від 29.01.2011р. про накладення на нього адміністративного стягнення.

На думку позивача, вищевказана постанова є незаконною та винесеною з порушенням порядку її винесення, зокрема, позивач вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного правопорушення, оскільки на момент здійснення ним маневру, пішохід не рухався по пішохідному переході, а стояв поза його межами. Під час переїзду ним пішохідного переходу пішоходів на переході не було, тому не було причини зупиняти рух. Між тим, п.18.1 ПДР зобов’язує водія при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які знаходяться на нерегульованому пішохідному переході. Крім того, інспектор ДАІ був на приватному автомобілі, а не на службовому. Позивач вказав у протоколі про адміністративне правопорушення, що він з ним не погоджується. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без врахування всіх обставин справи та за відсутності належних доказів про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час, місце розгляду справи та наслідки неявки, про причини своєї неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у відповідності до ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом марки Chevrolet д.н.з. НОМЕР_2.

Судом встановлено, що постановою серії ВС №340578 від 29.01.2011р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.01.2011р. об 11.45год. в м.Львові по вул. Городоцька - Кульпарківська, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не надав переваги в русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив вимоги п.18.1 ПДР, у зв’язку з чим стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та Постанову серії ВС №340578 від 29.01.2011р. про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 255 грн. (а.с.6,7).

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, крім того, не представив суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, на вимогу суду не надав документів та доказів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.

Склавши перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач не погодився із притягненням його до адміністративної відповідальності, суб’єкт владних повноважень повинен, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували порушення Правил дорожнього руху та спростовували свідчення позивача, але таких доказів суду подано не було.

Згідно ст.245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.    

Відповідно до п. 2.2. Наказу Міністерства внутрішніх справ № 185 від 22.02.2001 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» складати протоколи про адміністративні правопорушення мають право уповноважені на це посадові особи територіальних і транспортних органів та підрозділів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання.

Щодо позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції інспектора ДПС БДПС ВДАІ та АТІ м.Львова сержанта міліції при складенні протоколу та винесенні ним постанови про адміністративне правопорушення, то слід зазначити до позивачем не було надано достатніх доказів того, що у зазначеного інспектора ДАІ відсутня компетенція щодо винесення оскаржуваної постанови.

Тому, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки питань, чи є в діях позивача ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні, крім того, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не зазначено мотивів відхилення тих доказів, на які посилався правопорушник, при винесенні постанови не враховано пояснення та заперечення особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

З наведених обставин суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, не доведена, прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, відповідно постанова серії ВС №340578 від 29.01.2011р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11,70,104,128,160,161,259 КАС України, ст. ст. 247, 251,289,292,293 КпАП України, Конституцією України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ВС №340578 від 29.01.2011р. про притягнення ОСОБА_1, 1960р.н., до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.122 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1, 1960р.н., - закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя           ОСОБА_3