Справа № 522/13979/24

Провадження № 2-а/522/208/24

УХВАЛА

18 жовтня 2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними та скасування постанов, у якій він просив визнати постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі: АА № 00020889 від 25.07.2024; АА № 00020890 від 25.07.2024, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті протиправними та скасувати їх, справу про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними та скасування постанов залишено без руху та встановлено позивачу для усунення недоліків десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

04.10.2024 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - Кучеренка Г.А. надійшла заява про роз`яснення ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 про залишення без руху позовної заяви, а саме позивач просить роз`яснити вказану ухвалу, зазначивши в ній яким законом визначено, що оскарження кожної постанови є окремою вимогою. У заяві позивач посилається на те, що твердження суду про заявлення позивачем двох вимог та необхідність сплатити судового збору за дві позовні вимоги, не відповідає дійсності. Вважає, що ОСОБА_2 заявлена одна немайнова вимога: про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративні правопорушення. Тому, за твердженням позивача, сама вимога про визнання постанов є одна, а постанов, що оскаржуються, може бути декілька. При цьому в ухвалі відсутнє посилання на закон, яким визначено, що оскарження кожної з постанов і є окремою вимогою.

Заяву представника ОСОБА_1 - Кучеренка Г.А. про роз`яснення ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 розглянуто та ухвалою Приморського районного суду від 14.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення ухвали.

08.10.2024 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про передачу справи за підсудністю. Заява обґрунтована тим, що ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Законодавець передбачив можливу альтернативну підсудність розгляду окремих категорій справ і наділив правом вибору звернення до суду виключно позивача. У позовній заяві позивач не обґрунтував підсудність даної справи Приморському районному суду м. Одеси. Відтак, на думку позивача, підстав для розгляду даної справи Приморський районним судом м. Одеси не встановлено, а позов має розглядатись за правилами підсудності, визначеними ч. 2 ст. 26 КАС України – за місцезнаходженням відповідача. У зв`язку з викладеним просить передати справу за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву, надавши оцінку наведеним доводам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Із зазначеної норми вбачається, що саме позивачу належить право вирішувати до якого суду подавати позов з приводу оскарження індивідуального акта, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи: за зареєстрованим місцем проживання цієї особи або за місцезнаходженням відповідача.

При цьому КАС України не передбачає обов`язку позивача обґрунтовувати обрання ним одного з передбачених ч. 1 ст. 25 КАС України альтернативних варіантів підсудності. Суду достатньо встановити чи подано позовну заяву за зареєстрованим місцем проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача, дослідження судом мотивів обрання позивачем одного з двох альтерантивних варіантів підсуності чинні норми КАС України не передбачають.

Судом перевірено в Єдиному державному демографічному реєстрі, що зареєстроване місце проживання позивача знаходиться у Приморському районі м. Одеси, а саме: АДРЕСА_1 , отже справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

КАС України не передбачає можливості вибору або зміни позивачем підсудності після поданням ним позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 КАС України справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляд справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною третьою статті 2 КАС України визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами як одну з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 викладено таку правову позицію, згідно якої принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права.

У постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/24323/16зазначено, що заперечення позивача своїх попередніх пояснень у відзиві є порушенням принципу "естопель", який застосовується в практиці Європейського суду з прав людини ("Хохліч проти України", заява № 41707/98) та означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі.

Судом враховано, що позивач самостійно обрав суд з-поміж можливих за правилами альтернативної підсудності, визначених ч. 1 ст. 25 КАС України, та подав позовну заяву саме до Приморського районного суду м. Одеси. Заява про передання справи за підсудністю за місцезнаходженням відповідача подана позивачем 08.10.2024 — після неодноразового висловлення ним незгоди із ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 про залишення позовної заяви без руху, висловленої у заявах від 16.09.2024, 27.09.2024, 04.10.2024.

Отже, наявні підстави вважати, що позивач подав заяву про передання справи за підсудністю (а фактично про зміну одного з обраних ним же судів з-поміж можливих за правилами альтернативної підсудності), у зв`язку з його незгодою з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 про залишення позовної заяви без руху.

Суд вважає поведінку позивача щодо визначення одного з варіантів альтернативної підсудності , а згодом подання заяви про зміну обраної ним же самим підсудності, суперечливою, оскільки в момент подання позовної заяви останній не був обмежений у можливості обрати суд згідно правил альтернативної підсудності та подав позов саме до Приморського районного суду м. Одеси. Однак, після залишення позовної заяви без руху вирішив змінити підсудність справи.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_3 про передання справи на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Одеси не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 25, 30, 43 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 08.10.2024 про передання матеріалів адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

            Суддя                                                        Юлія ЧОРНУХА