Справа № 163/2256/24

Провадження № 3/163/1021/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року                                                                місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А., розглянувши направлений відділенням поліції №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області протокол серії ВАВ №965999, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

Ст. ДОП СП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області складено протокол про те, що 24.09.2024 близько 15:00 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого колишнього співмешканця та чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виражалося у нецензурній лайці, шарпала за верхній одяг, нанесення умисно ударів по обличчю.

Дії ОСОБА_1  кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість заперечила, вказала, що наразі проживає разом із колишньою свекрухою та доглядає за нею, оскільки остання є особою похилого віку та перебуває у лежачому стані. 24.09.2024 прийшов колишній чоловік в стані сильного алкогольного сп`яніння та почав конфлікт, розбив вікно та погрожував. Жодних протиправних дій щодо колишнього чоловіка не вчиняла, а лише намагалася захиститися від нього оскільки такі дії він вчиняє не вперше та ОСОБА_2 згідно рішення суду від 16.08.2022 був виселений з будинку через постійне насильство в сім`ї.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Так, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини 1 статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.

Слід зазначити, що сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, в тому числі з використанням нецензурної лайки, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка фактично є обвинуваченням.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Вищевказана норма містить відсилку на положення ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон), який, у свою чергу, визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.п.14,17 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

До протоколу про адміністративне правопорушення додані документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №965999, рапорт старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 (м.Любомль), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_3 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, заяву про відмову від обвинувачення.

Досліджені документи, долучені до матеріалів адміністративної справи, складені відносно ОСОБА_1 , що підставою складення адміністративних матеріалів відносно останньої фактично стала лише відповідні пояснення ОСОБА_2 . При цьому, досліджені докази не підтверджують вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, суддя доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області                                                                С.А.Шеремета