Справа № 743/1041/18 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/248/2024 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

за участю:

прокурора - ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_10

захисника - ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 42017000000001065 від 06.04.2017 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Чернігівської області на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого директором ДП «Ріпкирайагролісгосп», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано невинуватим по всьому обсягу пред`явленого йому обвинувачення та виправдано за ч. 1 ст. 368 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду директора ДП «Ріпкирайагролісгосп», будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарського функціями, з метою отримання неправомірної вигоди за кожен реалізований кубічний метр лісопродукції у відповідності до договорів № 35 від 13.03.2017 та № 29 від 26.02.2018 укладених між ДП «Ріпкирайагролісгосп» та ФОП ОСОБА_12 , 26.02.2018 о 14 годині 08 хвилин, перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету, розташованого в адміністративній будівлі ДП «Ріпкирайагролісгосп» за адресою: АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 гривень за реалізовану 07.06.2017 та 26.02.2018 ФОП ОСОБА_12 лісопродукцію.

Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року ОСОБА_10 визнано невинуватим по всьому обсягу пред`явленого йому обвинувачення та виправдано за ч. 1 ст. 368 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, а саме, у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_10 вказаного кримінального правопорушення.

В обґрунтування мотивів прийнятого рішення, місцевий суд зазначив, що прокурором не надано достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, тобто вина його у отриманні неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій з використанням наданого йому службового становища, не доведена.

В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт указав про те, що наведені у вироку висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, висновки суду викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Так, час, місце та обставини повідомлення ОСОБА_10 ОСОБА_13 про надання неправомірної вигоди, у тому числі у розмірі 3 тисяч гривень, які саме дії обвинувачений в межах своїх повноважень мав вчинити або не вчинити в його інтересах, підтверджуються, як показаннями свідка ОСОБА_13 так і іншими дослідженими в судовому засіданні наданими стороною обвинувачення належними, достовірними та допустимими доказами. Стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено ініціативу, зацікавленість ОСОБА_10 в отриманні неправомірної вигоди, зафіксовані між ним та ОСОБА_13 розмови та демонстрація обвинуваченим цифр на калькуляторі підтверджують обговорення обрахунку розміру саме неправомірної вигоди. Помилкове зазначення ОСОБА_13 у заяві про вчинення кримінального правопорушення окремих обставин (вимагання неправомірної вигоди за сприяння в укладенні договору реалізації лісопродукції замість фактичного вимагання неправомірної вигоди за сприяння в реалізації лісопродукції) в жодній мірі не свідчить про неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.Вказав на необґрунтованість висновків суду про порушення строків внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_13 від 31.03.2017 за ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки протокол прийняття його заяви правомірно було направлено за належністю до Генеральної прокуратури України, якою, у подальшому, внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування. Зазначив, що протокол від 21.06.2017 за результатами проведення стосовно ОСОБА_10 НСРД аудіо,- відеоконтроль особи з додатками до нього є достовірним доказом, оскільки як КПК України та Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним Наказом ГПУ, МВС, СБУ, Адміністрації ДПСУ, МФУ, МЮ України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199, 936, 1687/5 не передбачено складання протоколів вручення залученим до проведення НСРД особам технічних засобів фіксації, а відомості про технічні характеристики технічних засобів, які застосовуються при проведенні НСРД, становлять державну таємницю і зазначення їх у протоколі призведе до розголошення державної таємниці. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України у протоколі за результатами проведення НСРД від 21.06.2017 та додатках до нього зазначено час проведення слідчої дії, дата та час здійснення фіксації за допомогою технічних засобів. Суду надано оригінальні примірники технічних носіїв інформації, а твердження суду про вибірковість наданих фрагментів розмов та можливу неповноту відкриття та надання стороною обвинувачення доказів не підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та є лише припущенням. Також, помилковим є висновок суду про те, що доручення слідчого № 07/1-3617нт від 06 червня 2017 року на проведення НСРД містить вимогу про проведення НСРД у формі іншій, ніж контрольована закупка. Так, прокурором відділу Генеральної прокуратури України 06.04.2017 винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки, організацію проведення якої доручено слідчому Генеральної прокуратури України. Цим слідчим начальнику УЗЕ в Чернігівській області 06.06.2017 надано доручення на проведення НСРД контролю за вчиненням злочину відповідно до постанови прокурора. При цьому, в дорученні помилково зазначено, що прокурором у провадженні винесено постанову про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту замість контрольованої закупки. Однак, в додатку до доручення зазначено правильну постанову про контроль за вчиненням злочину за обліковим номером, якою є постанова про контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки. Саме ця постанова разом з дорученням надійшла до оперативного підрозділу для виконання. Вказав, що з протоколів за результатами проведення НСРД аудіо, -відеоконтроль особи, контроль за вчиненням злочину та додатків до них вбачається, що ОСОБА_10 під час зустрічі з ОСОБА_13 підтвердив свої наміри отримати неправомірну вигоду за реалізовану у подальшому лісопродукцію, зазначивши розмір неправомірної вигоди. Крім того, 07.06.2017 в ході розмови в приміщенні ДП «Ріпкирайагролісгосп» після завантаження лісу ОСОБА_10 на телефоні розрахував розмір коштів, які, крім офіційного платежу, має сплатити ОСОБА_13 за відвантажену лісопродукцію. Викладене підтверджує наміри ОСОБА_10 у майбутньому отримати неправомірну вигоду за реалізовану 07.06.2017 лісопродукцію. Зазначив, що із наведених у клопотанні показань ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_10 має намір отримати наприкінці січня 2018 року неправомірну вигоду, а не укласти договір закупівлі лісоматеріалу, як зазначено судом. Крім того, ОСОБА_13 показав суду, що у нього вимагали неправомірну вигоду саме за реалізацію лісопродукції. Сплата неправомірної вигоди мала відбуватися не після відпуску кожної машини, а наприкінці місяця, коли буде виконано частину контракту. З огляду на те, що строк дії договору на постачання лісопродукції від 13.03.2017 № 35 закінчився 31.12.2017, то для подальшого придбання лісу необхідно було укласти новий договір. Тобто, укладення нового договору є лише підставою подальшої реалізації ОСОБА_13 , як представнику ФОП ОСОБА_12 , зазначеного товару. Таким чином, вказане кримінальне правопорушення є продовжуваним та відомості за фактом вимагання неправомірної вигоди за реалізацію у 2018 році ОСОБА_13 лісопродукції реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, як окремий епізод неправомірної діяльності, не підлягали. Також зазначив, що ОСОБА_10 обвинувачувався в отриманні неправомірної вигоди не за укладення договору постачання лісопродукції, а за її реалізацію 07.06.2017 та 26.02.2018 ФОП ОСОБА_12 . Вказав, що зазначені судом, як недопустимі докази заява ОСОБА_13 , постанова та протокол від 19.01.2018 не підлягають обов`язковому засекречуванню. У постанові слідчого від 19.01.2018, якою ОСОБА_13 залучено до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД, зазначено про отримання його письмової згоди на це. Відповідно, згоду ОСОБА_13 надано до винесення слідчим відповідної постанови (19.01.2018), тобто до проведення НСРД. Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_13 було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД у цьому провадженні також відповідно до його письмової згоди від 12.04.2017 та постанови слідчого Генеральної прокуратури України від 18.04.2017, які надано суду стороною обвинувачення та досліджено у судовому засіданні. Під час допиту в суді ОСОБА_13 підтвердив надання зазначеної згоди. З огляду на викладене, ОСОБА_13 приймав участь у проведенні НСРД на законних підставах, висновок суду про визнання недопустимими доказів, отриманих за результатами проведення НСРД за участю ОСОБА_13 , є необґрунтованим. Зазначив, що судом не було враховано доводи сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування було розпочато за ч. 3 ст. 368 України, який є тяжким злочином, оскільки саме про вимагання коштів повідомив заявник, а початкова кваліфікація є дискрецією органу досудового розслідування, який зобов`язаний провести відповідну перевірку і у випадку не підтвердження даних, здійснити перекваліфікацію дій відповідно до закону, що мало місце в цій справі. Перекваліфікацію здійснено після розсекречення всіх матеріалів НСРД та використання їх в якості доказів у кримінальному провадженні. Відомості за фактом вимагання неправомірної вигоди за реалізацію у 2018 році ОСОБА_13 лісопродукції реєстрації в ЄРДР як окремий епізод неправомірної діяльності, не підлягали. НСРД проводилися та їх результати використовувалися у одному кримінальному провадженні (№ 4201000000001065) щодо одного епізоду неправомірної діяльності. З огляду на викладене, передбачені кримінальним процесуальним законодавством підстави для звернення прокурора до слідчого судді в порядку ч. 1 ст. 257 КПК України відсутні. Також зазначив, що докази, які суд незаконно визнав недопустимими, підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення. Так, згідно з протоколом від 27.02.2018 та додатками до нього за результатами проведення стосовно ОСОБА_10 НСРД аудіо,- відеоконтроль особи, 06.02.2018 зафіксовано зустріч ОСОБА_13 з обвинуваченим поблизу Центру надання адміністративних послуг (м. Чернігів, вул. Рокосовського, 20-а). У ході розмови ОСОБА_13 повідомляє, що йому потрібно 2 автомобілі лісу. ОСОБА_10 його інформує про підняття цін, що вартість 1 куба становитиме приблизно 1300 грн. У подальшому, після уточнення потрібної ОСОБА_13 кількості лісу (56 кубів), ОСОБА_10 , порахувавши, повідомляє загальну вартість 72,8 тис. грн., при цьому, зазначає: «Шо в кассу, шо нам, мы там по ходу разберемся и все». Також ОСОБА_10 з ОСОБА_13 обговорюють суму боргу неправомірної вигоди за останні два поставлені автомобілі лісу. ОСОБА_10 , не знайшовши відповідні записи, повідомляє, що близько 3 тис. чи 3, 2 тис. грн., домовляються за 3 тис. грн.. Крім того, під час обговорення форми розрахунку, ОСОБА_10 , у разі безготівкової форми розрахунку, пропонував ОСОБА_13 можливість переведення безготівкових коштів у готівку шляхом документального оформлення операції придання деревини із залученням стороннього суб`єкта господарювання, який надасть ОСОБА_13 необхідні документи, зокрема, прибуткову накладну. Відеозапис зустрічі розпочався о 12.22.58 год, до приїзду ОСОБА_10 (12.25.12 год.) та закінчився о 12.31.43 год., після того, як ОСОБА_13 попрощався з обвинуваченим та останній пішов з місця зустрічі (12.31.25). 26.02.2018, о 09 год. 23 хв., зафіксовано зустріч обвинуваченого з ОСОБА_13 в приміщенні ДП «Ріпкирайагролісгосп», де вони домовляються їхати разом на автомобілі обвинуваченого до лісу (місця завантаження продукції). 26.02.2018 року, о 9год. 49 хв., зафіксовано розмову ОСОБА_13 з ОСОБА_10 в автомобілі останнього під час поїздки до лісу. Під час розмови обговорено порядок оплати продукції та розмір неправомірної вигоди (300-350 грн. з куба). Відповідно до протоколу від 27.02.2018 за результатами проведення стосовно ОСОБА_10 НСРД контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, 26.02.2018 зафіксовано факт отримання директором ДП «Ріпкирайагролісгосп» ОСОБА_10 від ОСОБА_13 грошових коштів у розмірі 15 тис. грн. в якості неправомірної вигоди за реалізовану ФОП ОСОБА_12 лісопродукцію. Згідно з протоколом огляду речей (грошових коштів) від 26.02.2018, в присутності понятих, за участі ОСОБА_13 , оглянуто грошові кошти у розмірі 15 тис. грн., надані ОСОБА_13 для підтвердження фактичних обставин у даному кримінальному провадженні та виготовлено їх копії. Згідно з протоколом вручення грошових коштів від 26.02.2018 ОСОБА_13 в присутності понятих вручено заздалегідь оглянуті та ідентифіковані грошові кошти в розмірі 15 тис. грн. для використання під час проведення НСРД, які поміщені до передньої лівої кишені штанів ОСОБА_13 таким чином, щоб унеможливити доторкання останнього до грошових коштів. Відповідно до протоколу обшуку будівлі ДП «Ріпкирайагролісгоп» від 26.02.218 та додатку до нього, в службовому кабінеті ОСОБА_10 у внутрішній кишені чорної чоловічої сумки виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди - грошові кошти у розмірі 15 тис. грн., з яких 2 купюри номіналом 200 та 500 грн. мали яскраве світіння жовто-зеленого кольору. Пояснюючи походження коштів ОСОБА_10 повідомив, що перед цим заходив чоловік на ім`я ОСОБА_14 , за придбання лісу, авансовий платіж. У приймальні виявлено та вилучено системний блок комп`ютера «Optimum F-07», листи про погодження договорів купівлі-продажу продукції, у кабінеті бухгалтерії - документи, пов`язані з відпуском продукції ФОП ОСОБА_12 . Визнаючи недопустимим доказом висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № 222 (х) від 05.04.2018 року, судом не враховано, що рішення про освідування ОСОБА_10 прокурором прийнято відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, з метою виявлення на його тілі слідів кримінального правопорушення. Крім того, на дослідження експертам надано, крім змивів з рук ОСОБА_10 , отриманих в ході проведення освідування, ще й грошові купюри, вилучені під час проведеного відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства обшуку приміщення службового кабінету ОСОБА_10 , на яких виявлено сліди спеціальних хімічних речовин. З огляду на викладене, зазначений висновок експерта є належним та допустимим доказом. Судом не враховано, що під час судового розгляду достовірно встановлено, що оглянута лісопродукція є майном, придбаним 26.02.2018 представником ФОП ОСОБА_15 в ДП «Ріпкирайагролісгосп» та за яке ОСОБА_10 сплачено неправомірну вигоду. Відповідно протокол підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (придбання ОСОБА_13 лісопродукції в ДП «Ріпкирайагролісгоп»). ОСОБА_13 , як представник власника, вправі був надавати дозвіл на її огляд. Зважаючи на те, що огляд житла чи іншого володіння особи фактично не здійснювався, слідчий правомірно не звертався до слідчого судді за наданням дозволу на проведення огляду. Таким чином ФОП ОСОБА_12 був обізнаний про діяльність, яку здійснює ОСОБА_13 від його імені на підставі довіреності та отримував частину прибутку. Зазначене підтверджується показаннями ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .. Невідображення по бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_12 операцій ОСОБА_13 з деревиною та ненадання підтверджуючих їх проведення документів, не може свідчити про необізнаність ФОП ОСОБА_12 щодо діяльності ОСОБА_13 та про відсутність реальних намірів на здійснення фінансово-господарської діяльності. Дещо активна поведінка ОСОБА_13 у спілкуванні з ОСОБА_10 щодо ціни на лісопродукцію, наявності боргу 3000 грн. (з неправомірної вигоди) не свідчить про провокацію на вчинення злочину та обумовлена необхідністю з`ясуванням всіх витрат, які він нестиме у зв`язку з придбанням лісу, та плануванням господарської діяльності. Засудження ОСОБА_13 01.06.2004 та проведення слідчих дій у відповідній кримінальній справі працівниками підрозділу боротьби з економічною злочинністю в Чернігівській області не свідчить про співпрацю ОСОБА_13 з правоохоронним органом. Працівники УЗЕ в Чернігівській області, у тому числі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , не проводили слідчих дій у зазначеній кримінальній справі. З огляду на викладене, дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджується, що ОСОБА_13 не являється агентом поліції, роль якої була спрямована лише на перевірку заяви про вчинення злочину. Крім того, зазначив, що судом, усупереч ст.ст. 370, 374 КПК України у мотивувальній частині вироку взагалі не зазначено окремі досліджені у судовому засіданні докази обвинувачення (показання свідка ОСОБА_18 , який повідомив суду про обставини проведення НСРД, у тому числі фіксації за допомогою технічних засобів та речовий доказ - предмет неправомірної вигоди грошові кошти у розмірі 5000 грн.) та не надано їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК України. За наведених обставин просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. Судові витрати на залучення експерта покласти на обвинуваченого.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 указав на безпідставність доводів, викладених в ній. Так, захисник указав, що висновки місцевого суду про ненадання прокурором достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_10 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України є обґрунтованими та належним чином мотивованими з огляду на наступне. Зазначив, що ОСОБА_10 не набув статусу обвинуваченого, оскільки сторона обвинувачення звернулась до суду з обвинувальним актом поза межами строків досудового розслідування. Наведена обставина, на думку захисника, унеможливлює розгляд кримінального провадження в суді по суті та в межах висунутого обвинувачення, та свідчить про те, що всі докази зібрані стороною обвинувачення є недопустимими. Крім того, захисник звернув увагу також про порушення предметної та територіальної підслідності у вказаному кримінальному провадженні, оскільки в обвинуваченні тричі невірно було вказано місце вчинення кримінального правопорушення, тобто місце вчинення кримінального правопорушення встановлено неправильно, а за правилами ст. 337 КПК України, судовий розгляд може здійснюватися лише в межах висунутого обвинувачення. Крім того, захисник зазначив про те, що відомості до ЄРДР були внесені лише один раз, а саме 06.04.2017, витяг з якого ані суду, ані стороні захисту надано не було. Разом з тим, захисник указав про те, що відкриття стороні захисту матеріалів НСРД за 2018 рік було проведено з грубим порушенням вимог ст. 290 КПК України в частині необхідності відкриття всіх матеріалів, що робить недопустимими всі їх результати, внаслідок порушення вимог кримінального процесуального законодавства. При цьому, захисник зазначив, що в діях ОСОБА_10 відсутні обов`язкові ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, такі як суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, що передбачає наявність прямого умислу та корисливого мотиву на одержання неправомірної вигоди для себе чи для третьої особи. Так, захисник не заперечує факт отримання 15 000 гривень обвинуваченим ОСОБА_10 , однак при цьому зазначає, що ці грошові кошти не є неправомірною вигодою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що отримуючи вказані грошові кошти у ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_10 діяв з метою збагачення і мав намір обернути їх на свою користь. Поряд з цим, захисник просив врахувати доведену ним провокацію кримінального правопорушення щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , що додатково свідчить про недопустимість всіх доказів сторони обвинувачення. У зв`язку з наведеним захисник вважав безпідставним заявлене прокурором клопотання про необхідність повторного дослідження доказів, оскільки останнім не наведено жодного належного обґрунтування у необхідності їх повторного дослідження. Просив вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити;

обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без змін;

вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Положеннями ст. 373 КПК України визначені умови ухвалення обвинувального вироку, якими є: неможливість обґрунтування вироку припущеннями та доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК). При недотриманні цих умов наслідком чого є: не доведення вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведення того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, а також не доведення того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК України) судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Як вбачається з вироку Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05.06.2019р. суд прийшов до висновку про необхідність визнання обвинуваченого ОСОБА_10 невинуватим по всьому обсягу пред`явленого йому обвинувачення та виправдання його за ч.1 ст. 368 КК України. При цьому суд послався на положення п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, а саме, недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_10 .

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку про те, що в ході судового розгляду суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність визнання обвинуваченого ОСОБА_10 невинуватим та виправдання його за ч.1 ст. 368 КК України.

Разом з тим зазначені судом першої інстанції мотиви та підстави виправдання не є в повній мірі обґрунтованими та вмотивованими, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, формулюючи зміст обвинувачення, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що ОСОБА_10 , обіймаючи посаду директора ДП «Ріпкирайагролісгосп», тобто будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарського функціями, з метою отримання неправомірної вигоди за кожен реалізований кубічний метр лісопродукції у відповідності до договорів № 35 від 13.03.2017 та № 29 від 26.02.2018, укладених між ДП «Ріпкирайагролісгосп» та ФОП ОСОБА_12 , 26.02.2018 о 14 годині 08 хвилин, перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету, розташованого в адміністративній будівлі ДП «Ріпкирайагролісгосп» за адресою: АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 гривень за реалізовану 07.06.2017 та 26.02.2018 ФОП ОСОБА_12 лісопродукцію.

Такі дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковано як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Під одержанням неправомірної вимоги як однієї із форм об`єктивної сторони вищевказаного кримінального правопорушення розуміється прийняття її в будь-який спосіб службовою особою особисто або через посередника. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише у разі, якщо службова особа одержала її для вчинення чи невчинення дій в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів через своє службове становище.

Предметом цього кримінального правопорушення є неправомірна вигода, під якою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до ст. 364-1КК України).

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що стороною обвинувачення не доведено, які саме дії у межах наданих йому повноважень ОСОБА_10 , як директор ДП, повинен був вчинити або не вчинити в інтересах ОСОБА_13 як представника ФОП ОСОБА_12 та стосовно яких інтересів ФОП ОСОБА_12 . ОСОБА_13 надавав неправомірну вигоду, тобто не доведено об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Так, органом досудового розслідування у вину ОСОБА_10 поставлено те, що він будучи директором ДП «Ріпкирайагролісгосп» мав на меті отримати неправомірну вигоду за кожен реалізований кубічний метр лісопродукції у відповідності до договору № 35 від 13.03.2017 укладеного між ДП «Ріпкирайагролісгосп» та ФОП ОСОБА_12 та отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 гривень за реалізовану 07.06.2017 та 26.02.2018 ФОП ОСОБА_12 лісопродукцію.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, на момент подачі заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.03.2017, про вимагання неправомірної вигоди з боку посадових осіб КП «Чернігівоблагроліс»: генерального директора ОСОБА_19 , заступника директора - головного лісничого ОСОБА_20 та директора ДП «Ріпкирайагролісгосп» ОСОБА_10 за сприяння в укладенні договору реалізації продукції, договір № 35 від 13.03.2017, укладений між ДП «Ріпкирайагролісгосп» в особі ОСОБА_10 як директора та ФОП ОСОБА_12 , від імені якого діяв ОСОБА_13 про постачання продукції зі строком дії до 31.12.2017 року, вже був укладений та погоджений сторонами, що свідчить про те, що сторони домовились про всі істотні його умови та погоджуються на такі умови. Більше того, як встановлено з показань самого ОСОБА_13 та головного бухгалтера ДП «Ріпкирайагролісгосп» ОСОБА_21 , наданих в суді першої інстанції, та повторно досліджених судом апеляційної інстанції, відпуск лісопродукції почався фактично після укладення договору (згідно з товарно-транспортними накладними - 14.03.2017, 20.03.2017, 29.03.2017).

Крім того, з показань свідка ОСОБА_21 , яка є головним бухгалтером ДП «Ріпкирайагролісгосп», встановлено, що на початку 2017 року ДП почало співпрацювати з ФОП ОСОБА_12, а саме, з ним був укладений договір на поставку лісопродукції. Умови договору та порядок його укладення для цього ФОП були такі самі, як і для інших ФОП. Так, зазвичай, підприємець, або його представник з метою закупівлі лісопродукції у ДП звертається до директора ДП, після узгодження умов, секретарем готується проект договору і з погоджувальним листом направляється до КП «Чернігівоблагроліс». Умови договорів для всіх ФОП однакові, різниця лише в об`ємі та сортності продукції. При цьому, ніяких коментарів щодо погодження, або не погодження договору директор ДП до КП не направляє. Після погодження договору керівництвом КП, директор ДП та ФОП підписують договір. Отже, після укладення договору з ФОП ОСОБА_12 , від імені якого діяв ОСОБА_13 відпуск лісопродукції цьому ФОП розпочався 14.03.2017 року. Від імені ФОП Вишневськийзавжди діяв ОСОБА_13 , який привозив специфікацію, по яким бухгалтерія робила розрахунки. Для всіх підприємців лісопродукція відпускалася за цінами, встановленими в ДП, згідно прайслистів. Нікому з підприємців ліс не продавався по заниженим цінам. З ФОП ОСОБА_22 ДП співпрацювало як із іншими ФОП. Також свідок додала, що у випадку наявності у якогось з ФОП боргу перед ДП, підприємець міг передати грошові кошти директору, який в свою чергу передавав для прийняття їх у касу. ДП за продаж лісопродукції здійснює розрахунки як в готівковій так і в безготівковій формі. При цьому, як зауважила свідок, у випадку співпраці з ФОП ОСОБА_22 готівкові розрахунки були ініціативою його представника ОСОБА_13 .. Також свідок пояснила, що відпуск деревини відбувається з верхнього та нижнього складів. Ціна на ліс, що вивозиться з верхнього складу на 100 грн. нижча, оскільки у ціну лісу, що знаходиться на нижньому складі закладені витрати на доставку до складу. Зазвичай у ціну лісу також включені витрати на загрузку, але іноді відбувається так, що підприємець самостійно загружає ліс, тоді це він робить за власний рахунок. Транспортування лісопродукції зі складів відбувається за рахунок покупця. Також, свідок додала, що після останньої закупівлі лісу 26.02.2018 року, ФОП ОСОБА_22 за укладенням договорів на поставку лісопродукції до ДП не звертався, а договір, наскільки відомо свідку, залишився невиконаним.

Наведені показання свідчать про те, що жодних дій чи бездіяльності в інтересах ФОП ОСОБА_12 , від імені якого діяв ОСОБА_13 , ОСОБА_10 з використанням наданих йому службових повноважень не здійснював, адже укладення договору та поставка продукції здійснювалась в звичайно встановленому порядку на ДП «Ріпкирайагролісгосп». Ніякого перешкоджання чи навпаки сприяння в укладенні такого договору ОСОБА_10 не здійснював, як і не впливав на саму реалізацію лісопродукції, оскільки вона відпускалась відповідно до договору та залежала від наявності деревини, що, крім іншого, підтверджується протоколами про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем).

Показання інших допитаних в суді першої інстанції свідків, а саме ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 також не містять даних про те, які саме дії вчиняв ОСОБА_10 з використанням наданих йому повноважень з метою отримання неправомірної вигоди при реалізації лісопродукції у відповідності до договору № 35 від 13.03.2017.

Також колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування не доведено стосовно яких саме інтересів ФОП ОСОБА_12 . ОСОБА_13 надавав неправомірну вигоду, оскільки з показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_13 був фактично партнером та допомагав йому з СТО та магазином автозапчастин, а тому дійсно він видавав на його доручення на строк 3 місяці, а у 2017 році оформив нотаріально посвідчену довіреність. Чим займався ОСОБА_13 самостійно, свідку відомо не було, але оскільки той використовував довіреність, тобто діяв від імені ФОП «ОСОБА_12», то за це надавав декілька разів дрова, а один раз незначну суму грошових коштів. Серед видів діяльності по КВЕД у ФОП « ОСОБА_22 » операцій з деревиною відкрито не було. Те, що ОСОБА_13 перепродував лісопродукцію і взагалі уклав договір від імені ФОП «ОСОБА_12» на загальну суму 2 млн. грн.., як пояснив свідок, йому відомо було, проте ця діяльність по бухгалтерському обліку ФОП не відображена. Взагалі, він не дозволяв ОСОБА_13 використовувати його печатку. Вважає, що ОСОБА_13 діяв самоуправно, оскільки виявилося так, що він як ФОП ухилився від сплати податків, не відобразивши по бухгалтерських обліках операції з деревиною. У 2017 році чув від ОСОБА_13 , що у останнього почалися проблеми, знизилися прибутки, але в чому саме суть проблем не розпитував. Також свідок додав, що до ОСОБА_20 ніколи не приходив, із заявами про вимагання неправомірної вигоди ніколи не звертався, більше того йому не було відомо, що ОСОБА_13 вчиняє від його імені якісь дії 31.03.2017 року та 07.06.2017 року, він його на це не уповноважував. Про таку заяву ОСОБА_13 , як зазначив свідок, йому стало відомо лише у листопаді-грудні 2018 року.

Крім цього, з показань самого ОСОБА_13 вбачається, що він вирішив самостійно займатися перепродажем лісопродукції, підписав договір від імені ФОП ОСОБА_12 , а пізніше перепідписав договір на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Наведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_12 не займався діяльністю, пов`язаною з лісопродукцією, відтак ніяких інтересів в укладенні договору з ДП та в отриманні деревини не мав, а тому сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення в частині надання ОСОБА_13 неправомірної вигоди за реалізовану ФОП ОСОБА_12 лісопродукцію не підтверджується матеріалами справи.

Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_10 неправомірної вигоди за реалізовану лісо продукцію згідно договору № 35 від 13.03.2017. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні термін дії договору № 35 від 13.03.2017 сплив 31.12.2017р. На виконання умов вказаного договору 07.06.2017р. ДП «Ріпкирайагролісгосп» реалізовано ФОП ОСОБА_12 лісо продукцію загальним обсягом 31,5 кубічних метра.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з показань свідка ОСОБА_13 , які надані в суді першої інстанції та повторно досліджені судом апеляційної інстанції, так і з аудіо- та відеозаписів, що додані до протоколу негласних слідчих (розшукових) дій, які містяться в матеріалах справи, не встановлено будь-якої зацікавленості та ініціативи ОСОБА_10 в отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_13 . Навпаки, ініціатором майже всіх дзвінків був ОСОБА_13 , якийв своїх показах підтвердив, що ОСОБА_10 взагалі ніколи не казав про борг, що саме він був ініціатором цих розмов, однак пояснити з яких розрахунків він вирахував суму саме в 3 тисячі гривень не зміг. Тоді як з показань самого ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_13 сказав йому, що під час відпуску лісопродукції отримував щоразу більше деревини, ніж вказано в документах, а тому сказав, що поверне при наступному відпуску біля 3 тисяч гривень, наполягаючи на тому, щоб сума була записана. Після чого, майже кожного разу ОСОБА_13 нагадував ОСОБА_10 про існуючий борг та вказував про необхідність його повернення. При цьому прокурором не спростовано належними доказами факт отримання ОСОБА_13 деревини у більшій кількості та необхідності сплати за неї коштів згідно з Договором. Крім того, як вбачається з висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-біологічної, технологічної та економічної експертизи № 10642/17/34/11872-11882/17-34 від 15.09.2017, встановлено невідповідність товарного класу та об`ємів вилученої деревини наявній ТТН № 000812 від 07.06.2017, які свідчать про зниження та завищення якості лісоматеріалів, а саме: загальний об`єм колод за результатами експертної оцінки на 1,797 м3 більше, ніж вказано в ТТН № 000812 від 07.06.2017; загальна кількість колод за результатами експертної оцінки на 12 шт. більше ніж вказано в ТТН № 000812 від 07.06.2017. Частина колод з партії має як завищення сортності, так і заниження сортності. Має місце невірний облік колод за діаметрами, за довжинами сортименти також обліковано із суттєвими неточностями. Виявлено, що ринкова вартість лісоматеріалів круглих з деревини сосни, відвантажених за ТТН № 000812 від 07.06.2017, згідно аукціонних цін, сформованих на аукціонних торгах лютого-березня 2017 року, ресурс ІІ-й квартал 2017 року, що підлягав реалізації у 2-му кварталі 2017 року, дещо вища за реалізаційні ціни у цей же період в ДП «Ріпкирайагролісгосп». При цьому, отримані аукціонні ціни несуть довідковий характер (а.с.155 -183, том. 2), що може свідчити про перевищення розміру отриманої ОСОБА_13 лісопродукції та необхідність повернення грошових коштів за надмірно отриману продукцію.

Також, як вбачається з пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення, оскільки термін дії договору № 35 від 13.03.2017 сплив 31.12.2017р., останнім було повідомлено ОСОБА_13 про необхідність укладення нового договору, та що за укладення договору про постачання продукції і подальше сприяння у відпуску лісо продукції, ОСОБА_13 має сплачувати ОСОБА_10 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за кожен кубічний метр придбаної лісо продукції.

26.02.2018р. між ДП «Ріпкирайагролісгосп» в особі ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_12 в особі ОСОБА_13 укладено договір №29 про постачання продукції- пиловнику сосни, балансів на загальну суму 300 тис. грн., терміном дії до 31.12.2018р.

26.02.2018р. на виконання договору №29 та за сприяння ОСОБА_10 ДП «Ріпкирайагролісгосп» реалізовано ФОП ОСОБА_12 частину лісо продукції, передбаченої договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що прокурором як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не наведено обґрунтування, які саме дії у межах наданих йому повноважень ОСОБА_10 , як директор ДП, повинен був вчинити або не вчинити в інтересах ОСОБА_13 як представника ФОП ОСОБА_12 з метою отримання неправомірної вигоди як за укладення договору №29 від 26.02.2018р. про постачання продукції, так і за подальше сприяння у відпуску лісопродукції.

Натомість, як встановлено судом, вказаний договір було укладено та 26.02.2018р. на виконання договору №29 ДП «Ріпкирайагролісгосп» реалізовано ФОП ОСОБА_12 частину лісо продукції, передбачену договором.

Щодо отриманої ОСОБА_10 неправомірної вигоди, на думку сторони обвинувачення, у розмірі 15 тисяч гривень, отримання яких не заперечувалось стороною захисту, за реалізовану 26.02.2018 ФОП ОСОБА_12 лісопродукцію, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження наявна розписка ОСОБА_23 від 14.05.2019 року про те, що вона, як ФОП отримала від ОСОБА_10 14 381 грн. на початку березня за допомогу ФОП « ОСОБА_12 » у вивозі та погрузці лісу на ранок 26.02.2018 року в кількості 60 м3 в районі с. Клубівка та в наступному його погрузку на транспорт замовника. Також в розписці вказано, що за попередньою домовленістю її частина розрахунку буде складати 1300 грн. мінус вартість лісу згідно ТТН, а як їй повідомив ОСОБА_10 по документах вийшло 37,47 м3.

При цьому прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що кошти у сумі 15000 грн., які були передані ОСОБА_10 26.02.2018р. ОСОБА_13 є саме неправомірною вигодою та не спростовано доводи обвинуваченого про те, що кошти у сумі 15000 грн. є оплатою за перевантаження придбаної лісопродукції приватним підприємцем ОСОБА_23 на автотранспорт ОСОБА_13 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків шляхом надання права прокурору забезпечити явку ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в судове засідання, однак сторона обвинувачення, на яку відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України покладено обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, явку вказаних свідків не забезпечила, у зв`язку з чим суд апеляційний інстанції був позбавлений можливості провести їх допит для встановлення всіх обставин справи та усунення протиріч, тому колегія суддів ухвалила рішення на підставі наданих сторонами доказів, які вона мала можливість безпосередньо дослідити в судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що дослідженими доказами підтверджується час, місце та обставини повідомлення ОСОБА_10 . ОСОБА_13 про надання неправомірної вигоди, та одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди, а також які саме дії обвинувачений в межах своїх повноважень мав вчинити або не вчинити в його інтересах.

У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановленого законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Отже, судом першої інстанції детально досліджено всі докази, надані стороною обвинувачення, та вжито всіх можливих заходів у рамках кримінального провадження для з`ясування обставин та усунення протиріч.

Досліджені як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції докази не підтверджують наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_10 як об`ктивної так і суб`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, а тому ОСОБА_10 повинен бути виправданий на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Істотних порушень процесуального закону, що тягнули б за собою скасування вироку, місцевим судом допущено не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін з урахуванням мотивів наведених у вказаній ухвалі.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу у касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Скасовуючи попереднє рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що КПК України та Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України не передбачено складання протоколів вручення залученим до проведення НСРД особам технічних засобів фіксації, а відомості про технічні характеристики технічних засобів, які застосовуються при проведенні НСРД, становлять державну таємницю і зазначення їх у протоколі призведе до розголошення державної таємниці. Також зазначив про те, що освідування ОСОБА_10 було проведено з дотриманням вимог КПК України, адже відсутність у нього процесуального статусу підозрюваного, не є підставою, яка унеможливлює проведення щодо нього освідування, оскільки на момент проведення даної слідчої дії було достатньо підстав вважати, що на тілі та одязі ОСОБА_10 можливо виявити сліди кримінального правопорушення. Додатково звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що доручення слідчого № 07/1-3617 від 06червня 2017 року містить вимогу про проведення НСРД у іншій формі, ніж контрольована закупка (а.с. 30 т. 2), тому на цій підставі визнав недопустимими доказами результатами проведеного НСРД та похідні докази, однак в додатку до доручення зазначено постанову про контроль за вчиненням злочину за № 8251т від 06 червня 2017 року, якою є постанова про контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки і саме ця постанова разом з дорученням надійшла до оперативного підрозділу для виконання.

З огляду на вищевказані висновки суд апеляційної інстанції приймає їх при новому розгляді справи та відповідно вважає доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині обґрунтованими, проте вказані докази не доводять наявності в діях ОСОБА_10 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Доводи захисника про недопустимість всіх зібраних стороною обвинувачення доказів та неможливість розгляду кримінального провадження в суді по суті, оскільки обвинувальний акт, який затверджений 17.07.2018, направлений до суду 19.07.2018 та зареєстрований судом 20.07.2018, тобто поза межами строків досудового розслідування, колегія суддів не приймає, адже ухвалення щодо ОСОБА_10 виправдувального вироку, який судом апеляційної інстанції залишено без змін з урахуванням мотивів, викладених в мотивувальній частині вказаної ухвали, є по суті релевантними за своїми правовими наслідками у разі встановлення факту порушення строків досудового розслідування, що виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) та може бути підставою для закриття кримінального провадження за так званими «нереабілітуючими обставинами» (кримінальне провадження щодо такої особи виключається), а тому розгляд його доводів в межах вказаного кримінального провадження є недоцільним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернігівської області залишити без задоволення.

Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2019 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених в мотивувальній частині вказаної ухвали.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4