ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10.10.2024  м. Івано-ФранківськСправа № 909/588/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

                          вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп"

                          вул. Пасічна, 14 А, м. Івано-Франківськ, 76008

про стягнення 162 929,72 грн,  з яких: 83 549,72 грн пеня та 79 380,00 грн штраф за поставку товару поза межами строку визначеного договором

за участю:

від позивача: Подоляк Олена Романівна

від відповідача: Мінченко Ярослав Васильович

установив: Акціонерне товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення 162 929,72 грн,  з яких: 83 549,72 грн пеня та 79 380,00 грн штраф за поставку товару поза межами строку визначеного договором.

Позовні вимоги обгрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем  зобов`язань з поставки товару на суму 1    134    000,00 грн за Договором поставки №УБГ345/015-23 від 16.06.2023, у зв`язку із чим позивач здійснив нарахування пені та штрафу. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві та відповіді на відзив  підтримав і просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги щодо несвоєчасності поставки  товару не заперечив, з підстав зазначених у відзиві на позов, однак при цьому наголосив, що прострочення відбулась не з вини відповідача, а внаслідок, будучи добросовісним  постачальником, виконання прохання позивача  щодо покращення якості товару в частині накладення оновленого логотипу на нього (вказані зміни позивачем здійснювались двічі), про що умовами договору не передбачалось і на що потребувалось більш тривалого терміну виконання, у зв`язку із відповідними змінами. За наведеного, просить суд зменшити  розмір  пені та штрафу на 50%. Звертає увагу на те, що відповідач поставив товар в повному обсязі, а позивач прийняв товар без зауважень і що    прострочення є незначним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 16.06.2023 за результатами проведення електронних торгів UA-2023-05-11-001186-а між АТ «Укргазвидобування» в особі філії БУ «Укрбургаз» (далі - Укргазвидобування) (по договору – покупець/по справі - позивач) та ТОВ «Крмпані Текстиль Груп» (по договору – постачальник/по справі – відповідач) укладено Договір  поставки №УБГ345/015-23 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 1. Договору постачальник зобов`язався поставити покупцю каски захисні в асортименті (далі - товар), зазначений  в специфікації, що додається до договору та є його  невід`ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити  такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником  для прийняття покупцем.

Згідно п.1.2 Договору  поставки найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.3.1 Договору  загальна ціна договору визначається  загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору та становить до 1    134    000,00 грн з ПДВ (включно).

Згідно п.5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару , інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів  вказується в Специфікації до цього Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору обсяг поставки товару (кожної партії товару)  визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться  тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем  в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV  даного Договору.

Згідно п. 7.9 Договору сторонами погоджено, що у разі  прострочення постачальником  виконання  зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю  пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день  прострочення, а за прострочення  понад тридцять днів  додатково сплачує штраф  у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування  пені здійснюється  до моменту належного виконання  постачальником  порушеного зобов`язання.

Відповідно до п.10.1 Договору  останній набирає чинності з дати його підписання уповноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) , за умови надання постачальником  забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього Договору і діє до 31.03.2024 (включно).

Згідно п.3 Специфікації строк поставки товару – протягом 90 календарних днів з дати укладання Договору, а відповідно до п.3.1 Специфікації відвантаження товару відбувається згідно рознарядки покупця.

Додатком №4 до Договору, встановлено вимоги до технічних характеристик товару, в тому числі  корпоративного стилю АТ «Укргазвидобування», а саме:  

- каска загального призначення “ЗаКОН” (біла): на попередній частині  каски  - нанесення логотипу  на прозорій самоклеючій плівці. Розмір логотипу 40мм;

- каска загального призначення “ЗаКОН” (помаранчева): на попередній частині  каски  - нанесення логотипу  на прозорій самоклеючій плівці. Розмір логотипу 40мм.

19.06.2023 на електронну адресу відповідача надійшла від позивача рознарядка про поставку товару, в якій було представлено  нові вимоги щодо  нанесення  логотипу, зокрема змінено на:

- “Каска макет”, який містив додаткові вимоги  до логотипу “Розмір нанесення 60х40”;

- “УГВ Каска лого”, який містив додаткові вимоги до логотипу “Розмір нанесення — 60х40”.

03.08.2023  позивач повторно звернувся до відповідача через електронну пошту  про зміну розміру логотипу (докази місяться в матеріалах справи).

Постачальник здійснив поставку товару(ів) передбачених договором та специфікацією на суму 1  134  000,00 грн з порушенням строку, що підтверджується  наступними видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи: ВН №290 від 10.11.2023 (дата прийняття (підписання) 13.11.2023, та ЕН №59001051559003 від 10.11.2023 (дата прийняття (підписання) 13.11.2023), №292 від 13.11.2023 (дата прийняття (підписання) 15.11.2023) та ЕН №59001053085437 від 14.11.2023 (дата прийняття (підписання) 15.11.2023), №310 від 22.11.2023 (дата прийняття (підписання) 24.11.2023) та ЕН №59001057398507 від 22.11.2023 (дата прийняття (підписання) 24.11.2023), №319 від 24.11.2023 (дата прийняття (підписання) 27.11.2023) та ЕН №59001059333575 від 25.11.2023 (дата прийняття (підписання) 27.11.2023), №348 від 08.12.2023 (дата прийняття (підписання) 11.12.2023) та ЕН№59001067694909 від 09.12.2023 (дата прийняття (підписання) 11.12.2023), №367 від 18.12.2023 (дата прийняття (підписання) 20.12.2023) та ЕН №59001072706404 від 18.12.2023 (дата прийняття (підписання) 20.12.2023).

На підставі п.7.9. Договору позивачем нараховано відповідачу 83    549,72 грн пені та 79380,00 грн штрафу за прострочення поставки товарів понад 30 днів.

Позивачем з метою досудового порядку врегулювання спору, направлялись відповідачу претензії №1 від 22.11.2023  та №2 від 01.04.2024 про сплату штрафних санкцій, нарахованих відповідно до умов п.7.9. Договору (копії претензій та докази направлення їх містяться в матеріалах справи). Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зазначена обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

Згідно з пунктом 2 частини другої    статті 11 Цивільного кодексу України    (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з    ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених    статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України    передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму    (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України. За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений між сторонами Договір    є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

В ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що відповідно до п. 3 Специфікації до договору відповідач зобов`язаний був поставити товар у строки, які не перевищують 90 календарних днів з дати укладання договору.  Тобто до 15.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З урахуванням, долучених до матеріалів справ копій  видаткових накладних, перелік яких зазначався вище  суд встановив, що відповідач здійснив поставку товару з простроченням, про що не заперечувалось самим відповідачем по справі. Прострочення мало місце з неодноразовою зміною  позивачем логотипу товару (касок).

За приписами    ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання понад 30 календарних дні, відповідно до умов п. 7.9. Договору    належить застосувати штрафні санкції    у формі пені та штрафу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

З урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, позивач за прострочення поставки відповідачем товару здійснив нарахування пені в розмірі 83    549,72 грн та штрафу в розмірі 79    380,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу, встановив про їх обгрунтованість та арифметично вірне нарахування.

Поряд з цим, правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу    України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо),    які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду    від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі №    902/538/18.

При розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення на 50% розміру нарахованих штрафних санкцій, судом враховано те, що відповідач на час подання позову виконав основне зобов`язання; прострочення виконання зобов`язання є незначним, натомість розмір нарахованої позивачем неустойки є достатньо великим з огляду на майнові інтереси сторін; товар прийнято позивачем без жодних зауважень. Належить врахувати і    те, що умовами Договору передбачена післяоплата. А тому відсутні докази того, що порушення відповідачем зобов`язання завдало позивачу збитки.

Разом з тим, судом встановлено, що підставою для прострочення поставки товару стала добросовісна поведінка відповідача у здійсненні виконання вимог позивача щодо  покращення  якості товару в частині накладення  оновленого логотипу на товар.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу  та пені на 50% і стягнути з відповідача 41 774,86 грн - пені та 39 690,00 грн - штрафу за поставку товару поза межами строку визначеного договором.

Відповідно до    ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до    ст.76 ГПК України    належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до    ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до    ст. 74 ГПК України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку позовні вимоги задовольнити частково, зокрема стягнути з відповідача на користь позивача 81464,86 грн , з яких: 41774,86 грн - пеня та 39690,00 грн - штраф за поставку товару поза межами строку визначеного договором. В решті позову – відмовити.

Відповідно до    ст. 237 Господарського процесуального кодексу України    суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо    розподілу судових витрат по справі.

Згідно з ч. 1    ст. 123 ГПК України    судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч. 2    ст. 123 ГПК України    розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1    ст. 4 Закону України "Про судовий збір"    судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4    та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 вказаного вище закону    встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 розмірі прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Як підтверджується матеріалами справи    позивач звернувся із позовом до суду    у 2024 році.

Відповідно до    Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"    передбачено, що з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до ч.3    ст.4 вказаного закону    при поданні до суду позовних матеріалів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач позовну заяву подав через    систему "Електронний суд", про що свідчить    відмітка на    позовній заяві.

Позовна заява містить вимоги майнового характеру  (стягнення штрафних санкцій в розмірі 162    929,72 грн), за подання яких сплачено судовий збір в розмірі 3028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1000035151 від 04.06.2024, яка долучена до матеріалів справи.

Судом перевірено правильність нарахування і сплати судового збору    і    з    урахуванням приписів    Закону України "Про судовий збір"    (в тому числі коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням    позовної заяви через Електронний суд) та встановлено, що сплаті підлягав судовий збір    в розмірі 2422,40 грн., Тобто, має місце переплата    прокурором    судового збору в сумі 605,60 грн.

Приписами п.1.ч.1    ст. 7 Закону України "Про судовий збір"    встановлено, що у разі сплати судового збору    за подання позову в більшому розмірі, то зайво сплачена його сума    (судового збору) підлягає поверненню на підставі поданого клопотання особи, яка його сплатила.

Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового    збору в розмірі 605,60 грн не подано, тому у суду відсутні правові підстави для повернення вказаної  зайво сплаченої суми судового збору.

У відповідності до п. 2 ч. 1    ст. 129 ГПК України    у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи процентів річних, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, суд вважає за правомірне    судовий збір  в розмірі 2    422,00 відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.  73, 74, 86, 123,  129, 233, 236-238, 241 України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариство "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення 162 929,72 грн,  з яких: 83 549,72 грн пеня та 79 380,00 грн штраф за поставку товару поза межами строку визначеного договором - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" (вул. Пасічна, 14 А, м. Івано-Франківськ, 76008, код 45121090) на користь  Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код 30019775) 81464,86 грн, з яких: 41 774,86 грн - пеня та 39 690,00 грн - штраф за поставку товару поза межами строку визначеного договором та 2 422,40 грн  -  судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову  - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 21.10.2024

Суддя                                                                           С. М. Кобецька