МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел/факс (04578) 5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа №370/2267/24

Провадження № 2/370/1056/24

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Сініциної  О.С., розглянувши у приміщенні суду в смт Макарів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва та на визнання права на отримання компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області 01 серпня 2024 року через представника, адвоката Ганенка Романа Андрійовича, звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі договору

купівлі-продажу житлового будинку від 19 жовтня 2016 року № 1651 позивачам на праві спільної часткової власності (по частині за кожним) належить об`єкт нерухомого майна – житловий будинок, загальною площею 61,7 кв.м, житловою 27,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222782601:02:001:0274, площею 0,225 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарській будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить позивачам на праві спільної часткової власності по кожному, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 жовтня 2016 року № 1656.

Після придбання житлового будинку позивачі провели його реконструкцію, внаслідок чого його загальна площа збільшилась до 169,9 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 04 грудня 2021 року. Житлова площа залишилась без змін.

Під час бойових дій у березні 2022 року, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків будинок був знищений, що підтверджується Актом обстеження нерухомого майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації на території Макарівської селищної територіальної громади від 15 грудня 2022 року № 621 та Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій від 29 вересня 2022 року № 42-22-0356-ТО, Актом, складеного за результатами обстеження пошкоджених об`єктів від 27 вересня 2022 року.

У квітні 2024 року позивачі звернулись до Комісії щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Макарівської селищної ради ( далі – Комісія) щодо надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна шляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.

Під час оформлення заяви адміністратор центру надання адміністративних послуг повідомив їм про те, що оскільки загальна площа будинку збільшилась до 169,9 кв.м після реконструкції житлового будинку, яка проводилася без отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт та будинок не був введений в експлуатацію, розмір компенсації буде розрахований із врахуванням загальної площі житлового будинку, що зазначена у договорі купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року № 1651, а саме: 61,7 кв.м, а тому рекомендував позивачам звернутися до суду.

У зв`язку з цим, для визнання права власності на реконструйований житловий будинок та права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна змушені звернутися до суду.

Суд ухвалою від 06 серпня 2024 року позовну заяву Двайеб Зейн, ОСОБА_2 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва та визнання права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив, який суд прийняв та приєднав до матеріалів справи.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що оскільки житловий будинок станом на березень 2022 року не був прийнятий до експлуатації, а право власності на нього як на нерухоме майно або об`єкт незавершеного будівництва не було зареєстровано, а тому є підстави стверджувати, що позивачам належить право власності лише на будівельні матеріали. Також відповідач вказав, що позивачі не звертались до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачі мають право на надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна з урахуванням загальної та житлової площі згідно із правовстановлюючими документами, що існували станом на березня 2022 року.

Представник позивачів подав до суду відповідь на відзив, заперечуючи викладені відповідачем у відзиві обставини, оскільки вимога про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва є належним способом захисту порушених прав позивачів та забезпечить реалізацію їх права на отримання компенсації за знищене нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України).

За змістом частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі 19 жовтня 2016 року набули у власність житловий будинок, загальною площею 61,7 кв.м та житловою – 27,9 кв.м, який згодом був реконструйований, внаслідок чого його загальна площе збільшилась до 169,9 кв.м., житлова площе не змінилась – 27,9 кв.м.

Оскільки реконструкція будинку здійснювалася позивачами без відповідного документа, відповідні добудови є об`єктом самочинного будівництва.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39).

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації (будівельного паспорта), оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України.

Зі змісту частини п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України вбачається, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (пункт 6.32 постанови Великої палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13).

З матеріалів справи вбачається, що належний позивачам житловий будинок, який був самовільно реконструйований, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222782601:02:001:0274, площею 0,225 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарській будівель і споруд (присадибна ділянка).

Тобто цільове призначення земельної ділянки відповідає її фактичному використанню та дозволяє здійснювати житлове будівництво. Земельна ділянка належить позивачам на праві спільної часткової власності по кожному (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 жовтня 2016 року № 1656.

У технічному паспорті, який складено станом на 04 грудня 2021 року за результатами технічного обстеження, не зафіксовано порушень прав та інтересів інших осіб чи не відповідності об`єкта нерухомості будівельним, санітарним чи іншим вимогам.

Відповідно до відмітки про проведення технічного обстеження, яка міститься у Технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 04 грудня 2021 року, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будинку.

Разом з цим, позивачі не можуть скористатися правовим механізмом прийняття в експлуатацію реконструйованого житлового будинку, який визначено у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки будинок був знищений в березні 2022 року, а існуючі правові норми не визначають окремого порядку прийняття в експлуатацію таких об`єктів будівництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за позивачами може бути визнано право власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно – житловий будинок загальною площею 169,9,5 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Вирішуючи вимоги щодо визнання права на надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, суд зазначає таке.

Питання, що стосуються надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна регулюються Законом України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі – Закон № 2923-ІХ).

Відповідно до преамбули – закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

До пошкоджених об`єктів належить – об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;

б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент пошкодження в об`єкта будівництва зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;

г) спільне майно багатоквартирного будинку, відмінне від земельної ділянки (пункт шостий частини першої статті 1 Закону № 2923-ІХ).

Згідно із пунктом першим статті 2 Закону № 2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є, зокрема, власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Однак Законом № 2923-ІХ не врегульовано порядок надання компенсації за знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, якщо будівництво таких об`єктів здійснювалось без отримання права на виконання будівельних робіт та будівництво яких завершено до початку збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Загальні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України, до яких належать, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачі є власниками реконструйованого нерухомого майна – житлового будинка загальною площею 169,9,5 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, а тому мають право на надання компенсаціїшляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати за клопотанням позивача з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 273, 275, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд,

у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Макарівської селищної ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на об`єкт самочинного будівництва – житловий будинок, загальною площею – 169,9 кв.м., житловою площею – 27,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222782602:02:001:0274, який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право на надання компенсації шляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а саме: за знищений об`єкт нерухомого майна – житловий будинок, загальною площею – 169,9 кв.м, житловою площею – 27,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222782602:02:001:0274.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація сторін:

- позивач 1 – Двайеб Зейн, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- позивач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- Макарівська селищна рада, адреса: вулиця Димитрія Ростовського, 30, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, код ЄДРПОУ 04362183.

Суддя О.С. Сініцина