Справа № 309/3889/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року, ухвалене суддею Кемінь В.Д. у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою

встановив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Позов мотивувала тим, що 04.08.2021 близько 20:30 год. в АДРЕСА_1 , донька відповідачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи скутером, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок зіткнення її неповнолітній син отримав тілесні пошкодження в вигляді забою обох колінних суглобів, глибокі забійні садна правого ліктьового суглобу.

Внаслідок отриманих ран та забоїв кінцівок ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою та на протязі 13 днів йому проводилися щоденні перев`язки ран кінцівок, на що позивачкою витрачено 575,50 грн.

Постановою Хустського районного суду від 16.08.2021 по справі №309/3043/21 відповідачка ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того вони зазнали моральних страждань, зокрема, неповнолітній ОСОБА_2 є інвалідом, внаслідок вказаної події його хвороба погіршилася, що призвело до виникнення у них нервозності, постійної напруги, дратівливості, порушення сну та до неприємних спогадів, які наносять душевних страждань.

Враховуючи вищевказане, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь майнову шкоду в розмірі 575,50 грн та моральну шкоду в розмірі 40 000 грн, тобто по 20 000 грн кожному із позивачів.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано достовірних та обґрунтованих доказів отримання травм неповнолітнім ОСОБА_2 саме в результаті ДТП, яка фактично ніяким чином у встановленому законом порядку не зафіксована як подія з конкретним визначенням її місця та часу, з відповідною фіксацією учасників , очевидців, свідків такої події.

Суд зазначає, що позивачем не доведено механізм отримання даних пошкоджень. Не зрозуміло чи вони були отримані внаслідок самостійного падіння чи з провини неповнолітньої доньки відповідачки, тобто, внаслідок ДТП.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно досліджено обставини справи та рішення прийняте в порушення норм матеріального та процесуального права.

В своїх доводах посилається на те, що постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 16.08.2021 у справі №309/3043/21 чітко зазначено, що внаслідок того, що ОСОБА_3 ухилялася від належного виконання свої батьківських обов`язків відбулася вказана ДТП і неповнолітній ОСОБА_2 отримав вказані тілесні ушкодження, внаслідок чого його хвороба, як інваліда погіршилася і це призвело до душевних страждань.

Зазначає, що суд безпідставно посилається на те, що факт існування ДТП не доведений, хоча такий доведений постановою суду. Тому, на її думку, вона довела належними та допустимими доказами той факт, на який посилається, що є підставою для стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відшкодування шкоди на підставі спеціальних умов відповідальності відбувається в межах спеціальних деліктів.

Так, ч. 1 ст. 1178 ЦК України передбачає, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

За загальним правилом цього положення відповідальність за шкоду, завдану малолітніми особами, несуть батьки (усиновлювачі), опікуни малолітньої особи або інша фізична особа, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи. Оскільки обов`язок здійснювати виховання дитини покладається в рівній мірі на обох батьків, обидва батьки в рівній мірі несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою. При цьому відповідальність покладається на них незалежно від того, чи проживають вони разом з дитиною, чи ні.

Положеннями частини другої статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилами статті 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Судом встановлено, що постановою Хустського районного суду від 16.08.2021 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за недбале виконання батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , внаслідок чого остання 04.08.2021 близько 20:30 год. в АДРЕСА_1 , керуючи скутером, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення(а.с. 18).

У даному випадку з боку неповнолітньої ОСОБА_4 мало місце порушення ПДР, яке здійснено при відсутності нагляду і контролю з боку її батьків за їх дотриманням.

Неповнолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 є дитиною інвалідом.

Згідно довідки виданої Хустською районною лікарнею від 04.08.2021 неповнолітній ОСОБА_2 отримав тілесні пошкодження в вигляді забою обох колінних суглобів, глибокі забійні садна правого ліктьового суглобу.

Довідкою від КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 15.09.2021 підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні та йому здійснювались перев`язки з 05.08.2021 по 18.08.2021.

Згідно відповіді Хустського районного управління ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 зверталася з письмовим зверненням з проханням надати інформацію про результати розгляду повідомлення зі служби «102» щодо ДТП, яка сталася 04.08.2021, внаслідок якої ОСОБА_2 зазнав тілесних ушкоджень. В даній відповіді також зазначається, що громадянку ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, шкода, завдана неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , під час катання на скутері за відсутності контролю (нагляду) з боку її батьків, які б мали забезпечити безпечне катання дитини і унеможливити вчинення ДТП, а тому шкода повинна бути відшкодована батьками дитини, які є відповідачами у справі.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 184 КУпАП не є доказом скоєння ДТП неповнолітньою ОСОБА_4 .

Як вбачається зі змісту постанови про адміністративне правопорушення, підставою для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності стало саме те, що її неповнолітня донька ОСОБА_4 04.08.2021 вчинила ДТП.

Як слідує з наявного в матеріалах справи чеку №198635 від 06.08.2021 ОСОБА_1 понесла витрати на лікування сина в розмірі 575,50 грн.

З викладених вище обставин у справі та норм матеріального права вбачається, що заподіяна внаслідок ДТП неповнолітньою ОСОБА_4 матеріальна шкода підлягає відшкодуванню потерпілому з батьків останньої - матері ОСОБА_3 .

Щодо визначення розміру моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною першою, пунктом другим частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи, що внаслідок ДТП, що сталася з вини неповнолітньої ОСОБА_4 , було завдано тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_6 , який є дитиною інвалідом, що потягло моральні страждання, психологічні переживання, неприємні сновидіння, страх, тривогу останнього, тому наявні підстави для відшкодування на його користь моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, виходячи із засад розумності та справедливості.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, то такі на переконання апеляційного суду задоволенню не підлягають через те, що остання не була учасником ДТП та тілесних ушкоджень у зв`язку із цим не отримувала. Та обставина, що малолітній син отримав тілесні ушкодження у зв`язку з якими мала певні хвилювання за нього не можна стверджувати як заподіяння їй моральної шкоди бо зазначене сталось з необережності та не являється ознакою протиправної поведінки щодо ОСОБА_1 .

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені позовні вимоги є частково слушними, що являється підставою для часткового задоволення позовних вимог. Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, тоді як апеляційна скарга частковому задоволенню.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 816 грн та апеляційної скарги в розміру 2 724 грн.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2023 року, скасувати та постановити у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: - , адреса: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , суму у розмірі 575,50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та суму у розмірі 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави судові витрати у розмірі 4 540,00 гривень, судового збору.

У решті заявленої позовної вимоги, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: