ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/632/18                                                Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/982/24                                Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.28, ч.2 ст.372, ч.2 ст.28,

ч.2 ст. 365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

       головуючого – судді                        - ОСОБА_2 ,

       суддів                                        - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

       за участю секретаря                        - ОСОБА_5 ,

       прокурора                                        - ОСОБА_6 ,

       обвинувачених                                - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників                                        - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.10.2023 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, який мешкає та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Харкова, громадянки України, раніше не судимої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4

визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано їх за недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченими, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Як зазначеного у вироку, Згідно обвинувального акту зі зміненим в порядку ст.338 КПК України обвинуваченням, який погоджено заступником прокурора Харківської обласної прокуратури 26 грудня 2019 р., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, яке визнано судом не доведеним, за наступних обставин.

Органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_7 у тому, що він, обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківські області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності. Невстановлена посадова особа Київського ВП ГУНП в Харківській області, діючи на забезпечення раніше узгодженого із ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 плану злочинних дій, являючись працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, під час здійснення своїх службових обов`язків, спрямованих на виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, 12.04.2017 р. близько 11.00 год., знаходячись у приміщенні Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул.. Алчевських 49, явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень та перевищуючи їх, спричинив ОСОБА_15 , тілесні ушкодження, з метою примусити останнього оговорити себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України. Розуміючи, що одних лише пізнавальних показів щодо причетності ОСОБА_15 до інкримінованих буде недостатньо для притягнення його до кримінальної відповідальності, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із застосуванням фізичної сили та спецзасобів – кайданок штучно відтворила відбитки пальців рук ОСОБА_15 , на поверхні державних номерних знаків НОМЕР_1 , після чого передала їх іншим спів змовникам злочину для подальшого проведення слідчих дій. Згідно висновку судово-медичної експертизи №2441 – Ая /17 від 14.04.2017 р. у ОСОБА_15 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: садни на тлі синця на передній поверхні грудей праворуч праворучв області проекції 6-7 міжребер`я та у ділянці проекції правого променево- зап`ясткового суглобу по його променевій поверхні, які відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.011995 р. відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також ОСОБА_7 обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Діючи на забезпечення раніше узгодженого з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 плану злочинних дій, ОСОБА_10 , з метою створення враження щодо причетності ОСОБА_15 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також штучного створення доказів обвинувачення, склала офіційний документ – протокол огляду місця події від 12.04.2017 р., до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо виявлення та вилучення у приміщенні гаражу ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно-синього кольору, а також дані щодо нібито присутності під час проведення слідчої дії в якості понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Також ОСОБА_7 обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного наміру, ОСОБА_8 , діючи у групі зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , достовірно знаючи вимоги ст..103 – 106, 223 КПК України щодо фіксування ходу і результатів проведення процесуальної дії, з метою створення враження нібито здобутих під час досудового розслідування кримінального провадження №12017220490000542 доказів обвинувачення, 12.04.2017 р. в період часу з 19.40 год. до 20.00 год. в ході проведення огляду приміщення гаражу за місцем проживання ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , підкинули державні номерні знаки автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 , а також електричний автомобільний насос золотистого кольору в чохлі темно-синього кольору.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_15 жодним чином не має відношення до скоєного злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також розуміючи, що докази причетності ОСОБА_15 до інкримінованих злочинів створені штучно, знаходячись 02.08.2017 р. о 10.20 год. за адресою: АДРЕСА_6 , у порушення вимог ст.. 276 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, попередньо ввівши в оману процесуального керівника - прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_18 , незаконно повідомила ОСОБА_15 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконному заволодінні транспортними засобами, вчиненому повторно.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Невстановлена посадова особа Київського ВП ГУНП в Харківській області, діючи на забезпечення раніше узгодженого із ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 плану злочинних дій, являючись працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, під час здійснення своїх службових обов`язків, спрямованих на виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, 12.04.2017 р. близько 11.00 год., знаходячись у приміщенні Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул.. Алчевських 49, явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень та перевищуючи їх, спричинив ОСОБА_15 , тілесні ушкодження, з метою примусити останнього оговорити себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України. Розуміючи, що одних лише пізнавальних показів щодо причетності ОСОБА_15 до інкримінованих буде недостатньо для притягнення його до кримінальної відповідальності, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із застосуванням фізичної сили та спецзасобів – кайданок штучно відтворила відбитки пальців рук ОСОБА_15 , на поверхні державних номерних знаків НОМЕР_1 , після чого передала їх іншим спів змовникам злочину для подальшого проведення слідчих дій.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2441 – Ая /17 від 14.04.2017 р. у ОСОБА_15 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: садни на тлі синця на передній поверхні грудей праворуч праворуч в області проекції 6-7 міжребер`я та у ділянці проекції правого променево-зап`ясткового суглобу по його променевій поверхні, які відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.011995 р. відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також ОСОБА_8 , обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Діючи на забезпечення раніше узгодженого з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 плану злочинних дій, ОСОБА_10 , з метою створення враження щодо причетності ОСОБА_15 до вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також штучного створення доказів обвинувачення, склала офіційний документ – протокол огляду місця події від 12.04.2017 р., до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо виявлення та вилучення у приміщенні гаражу ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме: державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно-синього кольору, а також дані щодо нібито присутності під час проведення слідчої дії в якості понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Також ОСОБА_8 , обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного наміру, ОСОБА_8 діючи у групі зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , достовірно знаючи вимоги ст. 103-106, 223 КПК України щодо фіксування ходу і результатів проведення процесуальної дії, з метою створення враження нібито здобутих під час досудового розслідування кримінального провадження №12017220490000542 доказів обвинувачення, 12.04.2017 р. в період часу з 19.40 до 20.00 год. в ході проведення огляду приміщення гаражу за місцем проживання ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме: державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно-синього кольору.

Реалізуючи єдиний злочинний умисел ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_15 жодним чином не має відношення до скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також розуміючи, що докази причетності ОСОБА_15 до інкримінованих злочинів створено штучно, знаходячись 02 серпня 2017 р. о 10.20 год. за адресою: АДРЕСА_6 , у порушення вимог ст. 276 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, попередньо ввівши в оману процесуального керівника – прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_18 , незаконно повідомила ОСОБА_15 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме в незаконному заволодінні транспортними засобами, вчиненому повторно.

Органом досудового слідства ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він,обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Невстановлена посадова особа Київського ВП ГУНП в Харківській області, діючи на забезпечення раніше узгодженого із ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 плану злочинних дій, являючись працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, під час здійснення своїх службових обов`язків, спрямованих на виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, 12.04.2017 р. близько 11.00 год., знаходячись у приміщенні Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул.. Алчевських 49, явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень та перевищуючи їх, спричинив ОСОБА_15 , тілесні ушкодження, з метою примусити останнього оговорити себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України. Розуміючи, що одних лише пізнавальних показів щодо причетності ОСОБА_15 до інкримінованих буде недостатньо для притягнення його до кримінальної відповідальності, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із застосуванням фізичної сили та спецзасобів – кайданок штучно відтворила відбитки пальців рук ОСОБА_15 , на поверхні державних номерних знаків НОМЕР_1 , після чого передала їх іншим спів змовникам злочину для подальшого проведення слідчих дій.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2441 – Ая /17 від 14.04.2017 р. у ОСОБА_15 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: садни на тлі синця на передній поверхні грудей праворуч праворуч в області проекції 6-7 міжребер`я та у ділянці проекції правого променево-зап`ясткового суглобу по його променевій поверхні, які відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також ОСОБА_9 , обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Діючи на забезпечення раніше узгодженого з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 плану злочинних дій, ОСОБА_10 , з метою створення враження щодо причетності ОСОБА_15 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також штучного створення доказів обвинувачення, склала офіційний документ – протокол огляду місця події від 12.04.2017 р., до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо виявлення та вилучення у приміщенні гаражу ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме: державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно – синього кольору, а також дані щодо нібито присутності під час проведення слідчої дії в якості понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Також ОСОБА_9 , обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області, являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи, шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, вступив у злочинну змову зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , яка здійснювала з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ «21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , разом з якими вчинив ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного наміру, ОСОБА_8 діючи у групі зі старшим слідчим слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , достовірно знаючи вимоги ст. 103-106, 223 КПК України щодо фіксування ходу і результатів проведення процесуальної дії, з метою створення враження нібито здобутих під час досудового розслідування кримінального провадження №12017220490000542 доказів обвинувачення, 12.04.2017 р. в період часу з 19.40 до 20.00 год. в ході проведення огляду приміщення гаражу за місцем проживання ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме: державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно-синього кольору.

Реалізуючи єдиний злочинний умисел ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_15 жодним чином не має відношення до скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також розуміючи, що докази причетності ОСОБА_15 до інкримінованих злочинів створено штучно, знаходячись 02 серпня 2017 р. о 10.20 год. за адресою: АДРЕСА_6 , у порушення вимог ст. 276 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, попередньо ввівши в оману процесуального керівника – прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_18 , незаконно повідомила ОСОБА_15 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме в незаконному заволодінні транспортними засобами, вчиненому повторно.

Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що вона, обіймаючи посаду старшого слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області відповідно до наказу начальника ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 №230 о/с від 14.04.2017 р., являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, здійснюючи з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 , та ВАЗ « НОМЕР_3 », державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, вступила в злочинну змову з оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківської області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , разом з якими вчинила ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Невстановлена посадова особа Київського ВП ГУНП в Харківській області, діючи на забезпечення раніше узгодженого із ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 плану злочинних дій, являючись працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, під час здійснення службових обов`язків, спрямованих на виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, 12.04.2017 р. близько 11.00 год., знаходячись у приміщенні Київського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: вул.. Алчевських 49 в м. Харові, явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень та перевищуючи їх спричинив ОСОБА_15 тілесні ушкодження, з метою примуситиостаннього оговорити себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України. Розуміючи, що одних лише пізнавальних показів щодо причетності ОСОБА_15 до інкримінованих злочинів буде недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із застосування фізичної сили та спецзасобів –кайданок штучно відтворила відбитки пальців рук ОСОБА_15 на поверхні державних номерних знаків НОМЕР_1 , після чого передала їх іншим спів змовникам злочину для подальшого проведення слідчих дій. Згідно висновку судово-медичної експертизи №2441 – Ая /17 від 14.04.2017 р. у ОСОБА_15 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: садни на тлі синця на передній поверхні грудей праворуч праворуч в області проекції 6-7 міжребер`я та у ділянці проекції правого променево-зап`ясткового суглобу по його променевій поверхні, які відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.011995 р. відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Також ОСОБА_10 , обіймаючи посаду старшого слідчого СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області відповідно до наказу начальника ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 №230 о/с від 14.04.2017 р., являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, здійснюючи з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 , та ВАЗ « НОМЕР_3 », державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, вступила в злочинну змову з оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківської області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , разом з якими вчинила ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Діючи на забезпечення раніше узгодженого з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 плану злочинних дій, ОСОБА_10 , з метою створення враження щодо причетності ОСОБА_15 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також штучного створення доказів обвинувачення, склала офіційний документ – протокол огляду місця події від 12.04.2017 р., до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо виявлення та вилучення у приміщенні гаражу ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме: державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно – синього кольору, а також дані щодо нібито присутності під час проведення слідчої дії в якості понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Також ОСОБА_10 , обіймаючи посад старшого слідчого відділу Київського ВП ГУНП в Харківській області відповідно до наказу начальника ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 №230 о/с від 14.04.2017 р., являючись службовою особою та працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, маючи на меті штучне підвищення особистих показників та створення хибного уявлення про позитивні результати своєї роботи шляхом збільшення відсотку розкриття кримінальних правопорушень, здійснюючи з 12.04.2017 р. на підставі доручення начальника СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490000542 від 17.02.2017 р. за фактами незаконних заволодінь транспортними засобами – автомобілями ВАЗ «210934», державний номерний знак НОМЕР_1 , та ВАЗ « НОМЕР_3 », державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, вступила в злочинну змову з оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківської області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , разом з якими вчинила ряд дій, спрямованих на притягнення завідомо невинуватого ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного наміру, ОСОБА_8 , діючи у групі зі старшим слідчим слідчого відділу київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та оперуповноваженими відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , достовірно знаючи вимоги ст.. 103-106, 223 КПК України щодо фіксування ходу і результатів проведення процесуальної дії, з метою створення враження нібито здобутих під час досудового розслідування кримінального провадження №12017220490000542 доказів обвинувачення, 12.04.2017 р. в період часу з 19.40 до 20.00 год. в ході проведення огляду приміщення гараж за місцем проживання ОСОБА_15 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , речових доказів, а саме: державних номерних знаків автомобіля ВАЗ «210934» серії НОМЕР_1 та електричного автомобільного насосу золотистого кольору в чохлі темно – синього кольору.

Реалізуючи єдиний злочинний умисел ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що ОСОБА_15 жодним чином не має відношення до скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, а також розуміючи, що докази причетності ОСОБА_15 до інкримінованих злочинів створені штучно, знаходячись 02.08.2017 р. о 10.20 год. за адресою: АДРЕСА_6 , у порушення вимог ст. 276 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, попередньо ввівши в оману процесуального керівника – прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_18 , незаконно повідомила ОСОБА_15 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незаконному заволодінні транспортними засобами, вчиненому повторно.

Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, а також зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчинене за попередньою змовою групою осіб; перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, яке супроводжувалось насильством, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб; складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Однак, пред`явлене обвинувачення під час судового розгляду не є доведеним, внаслідок чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підлягають виправдуванню в обвинуваченні вказаних злочинів.

На зазначений вирок суду першої інстанції прокурором у кримінальному провадженні  ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, разом із зміненими апеляційними доводами та вимогою, в якій вона просить скасувати виправдувальний вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.10.2023 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування кримінального закону, істотного порушенням кримінального процесуального законодавства, у зв`язку з чим просить призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає про те, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом протоколи впізнання осіб за фотознімками, оскільки чинним законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та мотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а також безпідставно критично поставився до показань свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та потерпілого ОСОБА_15 , але визнав такими, що не мають протиріч, розбіжностей та неточностей показання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо правомірності проведеного обшуку, віднайдення номерних знаків та присутності понятих у гаражі ОСОБА_15 .

Крім того, прокурор вказує на те, що свідок ОСОБА_17 є упередженою особою, оскільки наразі вона є діючим працівником Київського ВП та, як зазначає апелянт, була знайома з працівниками цього ВП, а тому не треба брати до уваги її показання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і вказувала на законність та обґрунтованість оскаржуваного виправдувального вироку, дослідивши матеріали провадження і перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності задоволення поданої апеляційної скарги із зміненими доводами та вимогою, з наступних підстав.

На думку колегії суддів, висновок суду щодо виправдання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України є передчасним і не ґрунтується на законі, оскільки під час судового розгляду допущено істотні порушення КПК України.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Завершальним документом здійснення правосуддя у кримінальному провадженні є, зокрема, вирок, у якому суд приймає рішення щодо обвинувачення по суті. Як будь-яке судове рішення, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно правових позицій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 (з подальшими змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вирок, постановлений іменем України, є важливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючи вимог КПК України. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Відповідно до ст. 370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.

Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалюючи виправдувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об`єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.

Крім того, згідно з п. 15 ст. 7, ст. 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд не виконав.

Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування було проведено ряд впізнань особи за фотознімками, про що було складено відповідні протоколи, а саме від 22.06.2017 р. за участі ОСОБА_15 , від 22.06.2017 р. за участі ОСОБА_25 , від 22.06.2017 р. за участі ОСОБА_24 , від 18.10.2017 р. за участі ОСОБА_15 , від 20.10.2017 р. за участі ОСОБА_22 , 20.10.2017 р. за участі ОСОБА_27 , від 07.11.2017 р. за участі ОСОБА_28 , від 07.11.2017 р. за участі ОСОБА_22 .

З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції поставив під сумнів результати вищезазначених слідчих дій через те, що сторона обвинувачення належним чином не аргументувала проведення пред`явлення особи для впізнання саме за фотознімками.

При цьому, суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо недопустимості вищезазначених письмових доказів, послався на правові висновки Верховного Суду, що містяться у його постанові від 03.08.2021 року у справі № 761/6970/14-к провадження № 51-5694км20.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що за вимогами статті 228 КПК України можливе проведення впізнання осіб за фотознімками на розсуд слідчого. Жодних обов`язкових умов для проведення такого впізнання процесуальними законом не встановлено, а обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками законодавством не передбачено.

Також судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного вироку від 18.10.2023 року, залишилися поза увагою правові висновки, що містяться в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 208/2160/18 провадження № 51-1868кмо22 від 25.09.2023 року, згідно яких, положення ч. 6 ст. 228 КПК України у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.

Належить також врахувати, що у протоколі пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 22.06.2017 року зазначено, що потерпілий  ОСОБА_15  показав, що особа на фото № 8, ідентифікований органом досудового розслідування як ОСОБА_7 , супроводжувала 12.04.2017 року слідчого  ОСОБА_10  під час проведення слідчих дій, керувала транспортним засобом «MITSUBISHI LANCER» білого кольору. Під час проведення цієї слідчої дії потерпілий ОСОБА_15 , окрім іншого, вказав, що ця особа взяла з багажника автомобіля та підкинула до гаражу державні номерні знаки  НОМЕР_1 і насос (арк.225-229, 230 т.3крим. провадження).

Згідно відомостей іншого протоколу впізнання осіб для впізнання за фотознімками від 22.06.2027 року, свідок ОСОБА_25  показав, що особа на фото №6 супроводжувала 12.04.2017 слідчого ОСОБА_10  під час проведення слідчих дій, взяла з багажника автомобіля «MITSUBISHI LANCER» білого кольору державні номерні знаки та насос і підкинула до гаражу, після чого слідча ОСОБА_10  зробила фото цих предметів. Відповідно до довідки про осіб, зображених на фотографіях, на фото № 6 зображений оперуповноважений відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7  (арк.231-235, 236 т.3крим. провадження).

Відповідно до відомостей протоколу пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 20.10.2017 року, ця слідча дія проведена із свідком ОСОБА_22 , в присутності двох понятих, щодо впізнання працівників Київського ВП ГУНП в Харківській області, яким він передав на початку квітня 2017 р. два державних номерні знаки серії НОМЕР_4 СН, а також працівників Київського ВП ГУНП в Харківській області, які в середині літа приїздили до Зміївського району Харківської області та вмовляли його і ОСОБА_27 не давати покази. Свідку було пред`явлено вісім фотокарток, розташованих на одному аркуші із зображенням осіб жіночої та чоловічої статі у форменому одязі. ОСОБА_22 вказав на фото №4 та №7 із зображення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та старшої слідчої Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 (арк.106-109 т.6 крим. провадження)

Отже, суд першої інстанції, визнаючи недопустимими доказами вищезазначені протоколи впізнання осіб за фотознімками, поза увагою залишились відомості цих письмових доказів, у тому числі щодо фактичних обставин вчинення інкримінованих обвинуваченим злочинів, а тому судом не надано належної правової оцінки відомостям цих доказів в оскаржуваному вироку, із співставленням з іншими письмовими доказами та показаннями потерпілого ОСОБА_15 і свідків у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції допустив істотні суперечності в оскаржуваного вироку, з наступних підстав.

Кримінальний процесуальний закон (ст. 373 КПК України) розрізняє два види вироків: обвинувальний та виправдувальний. При цьому виправдувальний вирок ухвалюється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Так, ухвалення виправдувального вироку з підстави відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України) повинно відбуватися у разі, якщо факт вчинення обвинуваченим певного діяння встановлено, але сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати, що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого цій особі.

Виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ухвалюється в тих випадках, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або поза розумним сумнівом не підтверджують вчинення його обвинуваченим (п.2 ч.1 ст.373 КПК України).

Разом з цим, мотивувальна частина оскаржуваного вироку містить суперечливі висновки суду щодо підстав для виправдання обвинувачених за пред`явленим обвинуваченням, оскільки судом першої інстанції спочатку зазначено в мотивувальній частині вироку підставу для ухвалення виправдувального вироку, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України (не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим), але в наступному абзаці мотивувальної частини суд дійшов висновку про те, що докази у справі не доводять наявність в діях ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а тому вони підлягають виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України (арк.207 (зворотна сторона) т.5 судового провадження).

Крім того, в резолютивній частині оскаржуваного вироку зазначена підстава для виправдання обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 - п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, що суперечить вищезазначеним висновкам суду першої інстанції, що зазначені в мотивувальній частині вироку.

Тобто, судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного судового рішення фактично зазначено дві взаємовиключні підстави для ухвалення виправдувального вироку.

Отже, суд першої інстанції спочатку в мотивувальній частині оскаржуваного вироку дійшов висновку про необхідність виправдання обвинувачених у зв`язку із не доведенням в діях ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України), але в резолютивній частині вироку зазначив, що обвинувачені підлягають виправданню з тих підстав, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене останніми (п.2 ч.1 ст.373 КПК України).

Колегія суддів також бере до уваги правові висновки щодо недопустимості зазначення двох різних самостійних підстав для виправдання особи, при ухваленні виправдувального вироку, що містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 536/2475/14-к.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд фактично зазначив дві різні самостійні підстави для виправдання особи, що, по-перше, суперечить вимогам ст. 373 КПК України, а по-друге, має різні юридичні наслідки для виправданої особи.

Зазначений висновок колегії суддів узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №695/1190/16-к (провадження №51-2274км23), відповідно до яких, зазначення у вироку двох самостійних і взаємовиключних підстави для виправдання особи суперечить вимогам ст. 374 КПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що судом першої інстанції не надано повної та належної оцінки в оскаржуваному вироку показанням свідка ОСОБА_22 , який підтвердив факт передачі державного номерного знаку працівникам Київського ВП ГУНП в Харківській області, які в подальшому приїжджали до Зміївського району Харківської області та вмовляли його і ОСОБА_27 не давати показання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що свідок ОСОБА_22 підтвердив в суді першої інстанції, що оскільки в протоколі пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 20.10.2017 року зафіксовано, що він впізнав особу на фото №4, напевно, так і було. Якщо вірити фотографії, то особа звісно присутня в залі, але візуально впізнати будь-кого з обвинувачених свідок не може. Згідно протоколу, свідок підтвердив, що особа на фото під №7 приїжджала і просила не надавати покази. Факт, щодо вмовляння не надавати покази був, приїжджали і говорили, що б свідок не надавав покази про передачу номерів.

Належить також зазначити, що судом першої інстанції визнано зазначені вище протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, серед яких також був протокол від 20.10.2017 р. за участі свідка ОСОБА_22 , лише у зв`язку із тим, що слідчим не зазначено підстави, з якої він вважав з необхідне проведення цих слідчих дій за відсутності осіб, які підлягали для впізнання.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції зазначені докази та обставини належним чином не дослідив, не надав їм належної оцінки в оскаржуваному виправдувальному вироку, не спростував чи не підтвердив їх у відповідному об`ємі, не провів аналіз таких доказів у повному обсязі на предмет належності та допустимості, при тому, що ці фактичні обставини підлягають ретельній перевірці з метою проведення повного та неупередженого судового розгляду.

На переконання апеляційного суду, поверхневе дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні, з`ясування та перевірка вказаних обставин могли істотно вплинути на процесуальну позицію сторони обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження, з приводу обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, його доведеності, обсягу чи кваліфікації дій або спростування версії сторони захисту чи сторони обвинувачення.

Отже, з урахуванням тієї обставини, що при апеляційному розгляді прокурор наполягав на належності та допустимості низки доказів, зібраних стороною обвинувачення, що об`єктивно не було перевірено судом першої інстанції, а сторона захисту заперечували ці обставини, - колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду щодо виправдання обвинувачених та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, яка була допущена при судовому розгляді.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд фактично поставив сторони у нерівні умови стосовно подання до суду доказів та доведення перед ним їх переконливості.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок чи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Аналізуючи зазначені порушення, колегія суддів дійшла висновку що вони мають кількісний та системний характер в частині перевірки усіх доводів сторони обвинувачення та відповідного мотивування про це в оскаржуваному вироку, чим суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження про оцінці усіх доказів у справі, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в тому числі ст.370 КПК України, загальних засад кримінального провадження, фундаментальних прав, передбачених Європейською конвенцією з прав людини, в тому числі права на справедливий суд, та такі порушення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо обвинувачених.

З огляду на об`єм таких порушень та відсутності висновків суду з цього приводу у вироку, апеляційний суд також позбавлений можливості їх усунення за наслідками апеляційного розгляду, що можливе лише в умовах розгляду провадження по суті в суді першої інстанції.

На думку колегії суддів, зазначена низка істотних порушень, що встановлені під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції є процесуально неприпустимою, оскільки істотно впливає на висновки суду, щодо доведеності обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, згідно вимог ст. 91 КПК України.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати виправдувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 8, 17, 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об`єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю належних підстав, – визнати такі докази або неналежними, або недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.

Отже висновок суду про виправдання ОСОБА_7 ,  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8  та ОСОБА_10  за пред`явленим обвинуваченням - є передчасним, оскільки зроблений без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим, виходячи з вимог ст. 370 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.1 ч.3 ст.374 і ст. 370 КПК України щодо змісту мотивувальної частини виправдувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 10, 15, 19 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права, законність, диспозитивність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» – є частиною національного законодавства.

З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в суді першої інстанції, що також узгоджується з вимогами п.п.2, 3 ч.1 ст.409; п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.411; ч.1 ст. 412 КПК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Апеляційний суд дійшов висновку, що допущені судом першої інстанції порушення, у відповідності до ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, як того вимагає ст.370 цього ж Кодексу, а відтак такими, які згідно з ст.409 КПК України є правовою підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Таким чином, призначення нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зможе найбільш повно та ефективно забезпечити змагальність процесу, реалізацію сторонами їх прав та виконання обов`язків, дозволить повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення та перевірити доводи сторін.

Решту апеляційних доводів прокурора колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора щодо можливої упередженості свідка ОСОБА_17 у цій справі лише з тих підстав, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора в редакції змінених доводів.

За таких обставин, суду першої інстанції під час нового судового розгляду слід усунути зазначені порушення, ретельно перевірити та надати оцінки усім доводам, що містяться в апеляційній скарзі прокурора, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в тому числі норм ч.3 ст.415 та ст.416 КПК України, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки сторони при апеляційному розгляді не заявляли будь-яких клопотань про зміну або обрання запобіжного заходу, колегія суддів, відповідно до вимог ч.4 ст.176 КПК України, позбавлена процесуальної можливості вирішувати це питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6, ст. 409 ч. 1 п.п. 2, 3, ст. 411 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 412 ч. 1, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 – скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді :