Справа № 420/480/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Абросимової Ю.Г. (згідно Наказу),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), за участі  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів,  Державної казначейської служба України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна    справа    за позовом ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про поновлення позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу та всіх видів забезпечення, оформленого абз.1 п.2 наказу № 262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року, оформленого абз.2 п. 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на всіх видах забезпечення порядком визначеним діючим законодавством України;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити повний розрахунок позивача по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної протиправними рішеннями Командувача Військово-Морськими  Силами Збройних Сил України від 26.12.2018 року моральної шкоди у розмірі 700 (сімсот) тисяч гривень.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року по справі №815/7098/16 скасовано наказ Командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 №230 від 14.11.2016 року про виключення позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано поновити позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу Командування, на всіх видах забезпечення та здійснити повних розрахунок позивача по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку.  26 грудня 2018 року Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України виніс протиправний наказ, яким поновив позивача у списках особового складу Командування та на всіх видах забезпечення, а потім виключив позивача зі списків особового складу Командування та всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року. Позивач вказує, що станом на 26.12.2018 року він не був повністю забезпечений грошовим та матеріальним забезпеченням, що виключало можливість виключення його зі списків особового складу Командування. Крім того, позивач зазначив, що оскаржуваним наказом не було визначено його службове становище як кадрового офіцера ЗС України, зокрема, не визначена штатна посада та не визначено при яких військових частинах позивач поставлений на грошове та речове забезпечення. Також, позивач зазначив, що при виключенні його зі списків особового складу військової частини йому не було виплачене грошове та матеріальне забезпечення та таке рішення прийняте без його згоди, що вплинуло на пенсійне забезпечення позивача.            Постановою Верховного Суду  у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.04.2020 року по даній справі скасовані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.04.2020 року адміністративна справа № 420/480/19 передана судді Бжассо Н.В.

Ухвалою суду від 24.04.2020 року судом прийняти до  провадження справу  № 420/480/19 та визначено  проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.07.2020 року від  представника відповідачів надійшла заява про закриття провадження у справі,  в якій останній просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із тим, що наказ № 262 від 26.12.2018 року скасований наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.07.2020 року № 128, а п. п. 3,4 позовних вимог відповідає приписам резолютивної частини постанови суду по справі № 815/7098/16 від 20.04.2017 року та аналогічні позовним вимогам у справі № 522/23638/17.  У подальшому,13.10.2021 року представник відповідачів просив не розглядати зазначене клопотання, про що зробив відповідно відмітку на самій заяві.

16.07.2020 року від позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача, згідно з яким позовні вимоги у справі № 522/23638/17 та справі № 420/480/19 не є тотожними. У наказі від 07.07.2020 року № 128 не міститься відомостей щодо протиправності наказу № 262 від 26.12.2018 року з підстав, що наведені у позов. Також, п.п. 3,4 позовним вимог стосується саме наказу № 262 від 26.12.2018 року.

20.10.2021 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки порушені права позивача відновлені відповідачем шляхом прийняття наказів № 128 від 07.07.2020 року ( по стройовій частині) та № 184 від 24.09.2020 року (по стройовій частині).

20.09.2024 року від представника відповідача надійшла заява про доповнення до заяви про закриття провадження у справі, згідно з якою відповідач просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

20.09.2024 року від позивача надійшли письмові заперечення на заяву, згідно з якими норма п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України не може бути застосована судом у якості законної підстави для закриття провадження у справі. До теперішнього часу нема судового рішення, що набрало законної сили про визнання протиправним рішення Командувача ВМС ЗС України, оформленого абзацом 2 п. 2 наказу № 262.

Під час судового розгляду справи представник відповідачів клопотання про закриття провадження у справі підтримала та просила задовольнити.

Позивач заперечував проти закриття провадження у справі та зазначав, що ним заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, яка має бути вирішена судом, як і протиправність дій відповідачів. Крім того, позивач вказав, що посилання представника відповідача в первісному клопотанні на ст.238 КАС України без конкретизації частин цієї статті привели до обґрунтування заперечень згідно п.7 ч. 1 зазначеної статті.

Суд вислухав сторін, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі №2а-6803/09/1570, якою скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 та визнаний протиправним і скасований наказ Міністра оборони України №666 (по особовому складу) від 17 серпня 2009 року про звільнення позивача з військової служби у запас за віком, наказ командира в/ч НОМЕР_2 №519 від 08.10.2009 року (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу частини та зняття зі всіх видів забезпечення, поновлено позивача з 8 жовтня 2009 року на військовій службі на посаді не нижче тієї, яку він обіймав.

На виконання цього рішення суду, Міністром оборони України виданий наказ №150 (по особовому складу) від 05.03.2015 року про поновлення позивача на військовій службі з 08.10.2009 року та призначення на посаду начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

На виконання цього наказу, наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №88 (по стройовій частині) від 14.05.2015 року, позивач з 14.05.2015 року зарахований до списків особового складу Командування, поставлений на всі види забезпечення у в/ч НОМЕР_2 та фінансове забезпечення при в/ч НОМЕР_3 , а наказом №93 від 21.05.2015 року позивач з 20.05.2015 року допущений до виконання обов`язків за посадою.

Наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13 травня 2016 року позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року позивача, на підставі наказу Міністра оборони України №428 від 13 травня 2016 року, з 14.11.2016 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та знято зі всіх видів забезпечення.

Однак, враховуючи не здійснення повного розрахунку з позивачем по грошовому та матеріальному забезпеченню на день виключення зі списків особового складу військової частини, він звернувся до суду з вимогами про скасування наказу №230 від 14.11.2016 року, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити повний розрахунок з позивачем та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 815/7098/16, яке набрало законної сили 11.10.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1  задоволений, визнаний протиправним та скасований наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №230 від 14.11.2016 року, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на всіх видах забезпечення, а також здійснити повний розрахунок позивача по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку, стягнено на користь позивача моральну шкоду.

На підставі зазначеного рішення суду та на його виконання, наказом   ІНФОРМАЦІЯ_1  від 26.12.2018 року № 262, ОСОБА_1  з 14 листопада 2016 року поновлено у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на всіх видах забезпечення та з врахуванням повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/5639/16 та у справі №815/5826/16, з 14 листопада 2016 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та знято зі всіх видів забезпечення.

Відповідно до п. 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2020 року № 128 (по стройовій частині), внесено зміни до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1  від 26.12.2018 року № 262 та скасовано пункт 2 наказу.

Також, суд встановив, що п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2020 року № 184 визначено наступне.

На виконання Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі № 815/7098/16 капітана 1 рангу ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року поновлено у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення.

Капітана 1 рангу ОСОБА_1 , начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 травня 2016 року № 428 з військової служби у відставку за пунктом “б” частини 7 статті 26 (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу. З 24 вересня 2020 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято зі всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважати виплаченою грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 45 календарних років у розмірі 195 378 (сто дев`яносто п`ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 75 копійок відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

Вважати виплаченим грошове забезпечення, з урахуванням раніш виплачених сум, за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року за пунктом 12 Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по справі № 2-а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму 656 823 (шістсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять три) гривні 35 копійок.

Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. Перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог п. 77 “Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, припинити доступ до державної таємниці у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас.

Про припинення доступу зробити усі необхідні записи в облікових картках та повідомити начальника управління Служби безпеки України в Одеській області.

Вважати здійсненими усі належні перерахування до органів Пенсійного фонду України за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року Хе 100, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, пункту 9 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами) здійснити повний розрахунок капітана 1 рангу ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку, з урахуванням повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/5639/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 та рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/5826/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 , як зазначено нижче:

виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016 по 29.06.2020 в розмірі 604 371 (шістсот чотири тисячі триста сімдесят одну) гривню 60 копійок;

виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.06.2020 по 24.09.2020;

зарахувати військовослужбовцю до вислуги років та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, період з 14.11.2016 по 24.09.2020;

виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 14.11.2016 по 24.09.2020 в розмірі 38 354 (тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят чотири) гривні 14 копійок.»

Суд зазначає, що з урахуванням обґрунтувань позовних вимог, а саме: незгоди позивача з приписам п. 2 оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1  від 26.12.2018 року № 262 через неповне грошове та матеріальне забезпечення,  не визначення його службового становища, штатної посади, суд вважає, що приписам п. 11 наказу від 07.07.2020 року № 128 (по стройовій частині) та п. 4 наказу  від 24.09.2020 року № 184 (по стройовій частині), права позивача, які порушені діями та рішеннями відповідача, що є предметом розгляду справи № 420/480/19,  були повністю відновленими.

Згідно з п. 8 ч. 1, ч. 2  ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі:  щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Суд зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, відповідач самостійно вчинив дії, направлені на відновлення прав ОСОБА_1 та станом на час розгляду справи судом  відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що  передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вказав вище суд, частиною 2 ст. 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

При цьому посилання позивача на наявність позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, що унеможливлює закриття провадження у справі, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки суд зробив висновок про наявність  підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про поновлення позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу та всіх видів забезпечення, оформленого абз.1 п.2 наказу № 262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року;  рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року, оформленого абз.2 п. 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року;  зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на всіх видах забезпечення порядком визначеним діючим законодавством України;  зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити повний розрахунок позивача по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, то вимога про стягнення моральної шкоди, з урахуванням приписів  ч. 5 ст. 21 КАС України має бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з 1 ст. 239 КАС України,  якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення  з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної протиправними рішеннями Командувача Військово-Морськими  Силами Збройних Сил України від 26.12.2018 року моральної шкоди у розмірі 700 (сімсот) тисяч гривень та роз`яснює позивачу, що вказана вимога може бути розглянута за правилами цивільного судочинства шляхом подання позову до суду загальної юрисдикції.

Посилання позивача на п. 7 ч. 1 ст. 237 КАС України, суд вважає помилковим, оскільки відповідач у своїй заяві посилався на п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), за участі  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Державної казначейської служба України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.14, п. 8 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 241, 243, 248, 250, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання представника відповідачів.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), за участі  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Державної казначейської служба України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали буде складений та підписаний  судом 17 жовтня 2024 року.

Суддя                                                                                                     Н.В. Бжассо

.