Справа № 2-6088/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    20 квітня 2011 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді –Абухіна Р.Д.

за участю секретаря – Добрянській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 районна адміністрація Одеської міської ради про визнання недійсним договору та визнання права власності, -  

                                                      ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом та просила постановити рішення, згідно якого визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, витребувати у ОСОБА_3 із незаконного володіння квартиру АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру, посилаючись на наступне.

Позивач, ОСОБА_1, та відповідач, ОСОБА_2, з 1993 року проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, але не перебували у зареєстрованому шлюбі. 08.02.1990 року народилася їх дочка ОСОБА_6 та лише 26 грудня 1998 року було зареєстровано шлюб.

8 грудня 1994 року, під час проживання однією  сім’єю була придбана квартира АДРЕСА_2 та оформлена по усній домовленості на ОСОБА_2, після чого в квартирі був зроблений ремонт, позивач та відповідач разом з дочкою переїхали до вищевказаної квартири проживати.

27 січня 2011 року, під час виклику до суду, їй стало відомо, що її чоловік, ОСОБА_7, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя,  в якому він вказав, що 21.03.2006 року продав вищевказану квартиру ОСОБА_3 за 90000 доларів США, але свою згоду на відчуження квартири вона не надавала.

На момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, дочці було всього 16 років, а тому ОСОБА_2 не мав права без дозволу органів опіки та піклування укладати договір.

Також позивач вважає, що так як квартира була придбана ними у період проживання однією сім’єю, то вона є їх спільною сумісною власністю, а тому позивач повинна була надати згоду на відчуження квартири.

До судового засідання з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

    Представники відповідача, ОСОБА_2, з’явилися до судового засідання, позов не визнали та просили відмовити позивачу в повному обсязі, посилаючись на наступне.

    Квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_2 на підставі біржового договору купівлі-продажу від 03.12.1994 р. На момент придбання квартири він в шлюбі не перебував, ні з ким не проживав однією сім’єю без укладання шлюбу, тому вказана квартира не була об’єктом спільної сумісної власності та перебувала в його особистій приватній власності. Вказану квартиру він придбав за рахунок продажу особистої квартири АДРЕСА_4, в якій проживав до 1994 р. З 29.04.1989 р. до 14.07.1998 р. ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_8 Саме з 26. 12.1998 р. він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, тому ОСОБА_1 не має права на спірну квартиру.

             Також рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2005р. ОСОБА_8 не був позбавлений батьківства, він, ОСОБА_2 став батьком ОСОБА_9  тільки у 2005р., але не є її біологічним батьком, вона не була зареєстрована у спірній квартирі на момент продажу, а була зареєстрована там 24.03.2006 р. та знята з реєстрації 29.03.2006 р., тобто після укладання договору купівлі-продажу від 21.03.2006 року.  

             Представник ОСОБА_2, ОСОБА_10 надав  заяву про застосування судом строків позовної давності, та просив відмовити в позові на підставі ч.4 ст.267 ЦК України, вказавши, що посилання позивачки на те, що нібито тільки 27.01.2011 р. їй стало відомо, що спірна квартира була продана 21.03.2006 р. безпідставними, оскільки ОСОБА_1 особисто перепрописала свою доньку в їх спільну квартиру АДРЕСА_5, яку вони придбали в шлюбі, про що є відмітка в паспорті самої ОСОБА_1 та її дочки, тому вона не могла не знати про це.       

                  Відповідач, ОСОБА_3, з’явилася до судового засідання, позов не визнала та пояснила суду, що вона та відповідач, ОСОБА_2, 21.03.2006 року дійсно уклали договір купівлі-продажу  квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Свої зобов’язання за договором вона виконала в повному обсязі, а саме передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 90000 доларів США, що підтверджується розписками, а тому на її думку позов не підлягає задоволенню, оскільки вона є добросовісним набувачем.

               Третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 районна адміністрація Одеської міської ради до судового засідання не з’явилася, повідомлена про розгляду справи була належним чином, доказів поважності причин неявки до суду не представила.

             Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

             Судом встановлені такі фактичні обставини по справі.

             ОСОБА_1 з 29.04.1989 р. до 14.07.1998 р. перебвала в шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого Палацом урочистих подій 29.04.1989 р. а.з №785 (а.с.43), та копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Відділом реєстрації актів громадського стану Малиновської районної адміністрації виконкому Одеської міськради  9.12.1998 р. а.з. №332 (а.с.45). Від шлюбу є донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1.

             Спірна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_6 була придбана ОСОБА_2 8.12.1994 р., що підтверджується копією договору купівлі-продажу (а.с.11), тобто до вступу в  шлюб з ОСОБА_1, тому є його особистим дошлюбним майном.  

             26.12.1998 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 одружились. 16.12.2005 р. рішенням Приморського районного суду м. Одеси було встановлено батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2, було змінено прізвище з «Гоцонога»на «Медзяновська», по батькові з «Анатоліївна»на «Олександрівна»(а.с.15).

21 березня 2006 року ОСОБА_2 продав належну йому квартиру ОСОБА_3, що підтверджується  договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 9-10). Спірна квартира була продана ОСОБА_2 як його особисте дошлюбне майно, права ОСОБА_1 не були порушені, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з безпідставністю позову, а не у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

             Також не приймається до уваги судом ствердження ОСОБА_1 про порушення житлових прав їх неповнолітньої доньки ОСОБА_6 так як спірна квартира була дошлюбним майном ОСОБА_2, та після продажу спірної квартири була придбана квартира АДРЕСА_7, де була зареєстрована неповнолітня.  

              Крім того, на даний час ОСОБА_6 є повнолітньою, а тому вона має право звернутися до суду особисто з позовом про захист своїх житлових прав та інтересів, якщо вважає, що її права та інтереси були порушенні.

                Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

      Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

                Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 57 СК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, –

                                                 В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 районна адміністрація Одеської міської ради про визнання недійсним договору та визнання права власності –відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                                                                Абухін Р.Д.