Справа №2-3272/11

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року             Приморський районний суд  м. Одеси у складі:

головуючого судді: Бондаря  В.Я.

при секретарі:          Макаренко Я.С.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

      ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якому   просить стягнути з них заборгованість за кредитним договором на загальну суму 925 076   грн., 25 копійок,  судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу. При цьому посилається на те, що між позивачем  та ОСОБА_1  був укладений кредитний договір №11218341000 від 21.09.2007 р., відповідно до якого АКІБ «Укрсиббанк»надало йому кредит у сумі 110 000 доларів США,. з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків. У якості забезпечення кредиту, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір поруки, яка прийняла  на себе зобов’язання відповідати за виконання ОСОБА_1  умов договору кредиту.  Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, в результаті чого станом на 09.08.2010р. р. виникла заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 117 243,70 долларів США,  що в еквіваленті за курсом НБУ  дорівнює 925 076,25 гривень. Згідно  Закону України «Про акціонерні товариства», в статут АКІБ «Укрсиббанк» були внесені зміни, згідно яких нове повне найменування банку стало Публічне  акціонерне товариство «УкрСиббанк»

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3  в судовому  засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

 Представники відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_5 заперечували проти позовних вимог, посилались на те, що договір кредиту був укладений в іноземній валюті, на що банк не мав права.

 Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належними чином.

            Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

  У судовому засіданні встановлено, що  між позивачем  та ОСОБА_1  був укладений кредитний договір №11218341000 від 21.09.2007 р., відповідно до якого АКІБ «Укрсиббанк»надало йому кредит у сумі 110 000 доларів США,. з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно, згідно графіку погашення кредиту та відсотків. У якості забезпечення кредиту, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір поруки, яка прийняла  на себе зобов’язання відповідати за виконання ОСОБА_1  умов договору кредиту.  Проте, відповідачі порушили умови повернення платежів, в результаті чого станом на 09.08.2010р. р. виникла заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 117 243,70 долларів США,  що в еквіваленті за курсом НБУ  дорівнює 925 076,25 гривень, що складається з заборгованості  за кредитом - 814 944,36 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом –100 105,57 гривень, заборгованості по сумі пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом –2 596,20 гривень та суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам –7 430,12 гривень.

             Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного  кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї ж статті,  пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

 Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якшо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Разом з тим,  згідно  п. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Сторони, підписуючи кредитний договір, визначили, що кредитні кошти надаються в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Таким чином, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року зі змінами та доповненнями (надалі - Декрет).

Відповідно до статті 5 Декрету, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі - Закон) банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника, щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній  валюті чи їх еквівалент.

          Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

          Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачами умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті державного мита та  витрат на ІТЗ судового процесу, які, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів  на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»  заборгованість за кредитним договором №11218341000 від 21.09.2007р. в розмірі 925 076   (дев’ятсот  двадцять п’ять тисяч сімдесят шість) грн., 25 коп., що складається з заборгованості  за кредитом - 814 944,36 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом –100 105,57 гривень, заборгованості по сумі пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом –2 596,20 гривень та суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам – 7 430,12 гривень.

           Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках  на користь  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

           Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках  на користь  Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» державне мито в розмірі 1700 грн.

            Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів  з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                           Бондар В.Я.