Справа № 2-а-2610/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 квітня 2011 року                                                                                                          м. Очаків

  Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Головко Л.І., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

12 квітня 2011 року позивачка звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зазначеним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є пенсіонером за віком та продовжує працювати. 25 березня 2011 року вона звернулася до відповідача із заявою щодо правильності перерахунку пенсії. Відповідачем їй було повідомлено, що при здійсненні перерахунку було застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік. Згідно ч. 4 ст.  42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі –Закон), якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням не менше ніж двадцяти чотирьох місяців страхового стажу (попереднього перерахунку) пенсії. Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону, за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії може здійснюватися із заробітної плати за період страхового стажу з врахуванням показників середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої стягнуті страхові внески і які враховуються для нарахування пенсії за календарний рік, який передує року перерахунку пенсії. Проте своїм розпорядженням відповідач провів перерахунок пенсії виходячи з показника середньої заробітної плати працівників в середньому по Україні за 2007 рік. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов’язати останнього здійснити вказаний перерахунок з 09 серпня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік.

Відповідач у встановлений законом строк надав заперечення, в яких послався на те, що перерахунок пенсії зроблено позивачці у відповідності до діючого законодавства України. Частиною 4 статті 42 Закону було передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно статті 40 Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону, в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось. До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до п.п.3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 проводяться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік (1197 грн. 97 коп.); зазначивши, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, що є у справі, суд дійшов наступного.

Позивачка з 04 січня 2008 року одержує державну пенсію за віком, призначену управлінням Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області, що підтверджується копією відповідного пенсійного посвідчення та не оспорюється відповідачем.

Після призначення пенсії позивачка продовжувала працювати, тому після відпрацьованих 24-х місяців звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Згідно повідомлення управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області, перерахунок пенсії позивачці було проведено відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону із застосуванням середньої заробітної плати за 2007 рік –1197 грн. 91 коп..

Згідно приписів п. 4 ст. 42 Закону, проведення перерахунків пенсій проводиться з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналогічний порядок перерахунку пенсії передбачений і п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р., в якому зазначено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону.

Конституційний Суд України своїм Рішенням № 19-рп/2009 від 08.09.2009р. визнав неконституційним лише п. 10 Зазначеної Постанови КМУ № 530 щодо встановлення максимальних розмірів пенсій, п.п.3 п. 11 Постанови неконституційним не визнано, тому доводи відповідача про те, що норми ст.ст. 40, 42 Закону втратили чинність, не можуть бути прийняті суддею до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Внаслідок визнання зазначених змін неконституційними виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми ст.ст. 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії, основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду в справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), зміст прав і свобод людини –це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини –це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод –це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Суддею також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивачкою пропущено строк звернення до суду, виходячи з наступного.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дізналася про порушення своїх прав щодо перерахунку пенсії за віком з листа управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області від 05 квітня 2011 року за вих. № 2229/М-01. З адміністративним позовом позивачка звернулася до суду 12 квітня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, а тому відсутні підстави вважати, що позивачка пропустила строк звернення до суду.

Таким чином, дійшла висновку, що позов слід задовольнити частково, оскільки позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачені суми пенсійних виплат в конкретно визначеному розмірі не підлягають задоволенню, оскільки питання про розрахунок розміру такого роду виплат відносяться до компетенції відповідача. Відтак, відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок пенсії позивачки з урахуванням середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2009 рік без визначення судом конкретного розміру доплат, що встановлені ст. 6 Закону №2195-IV за період з 09 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Згідно ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки підлягають стягненню 03 грн. 40 коп. в рахунок судового збору, оплата якого позивачкою підтверджується відповідною квитанцією.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-12, 15, 158-163,  183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, а саме за 2009 рік.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, а саме за 2009 рік та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 09 серпня 2010 року, з урахуванням положень ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 –03 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Головуючий: