Справа №  2-а-706/11

ПОСТАНОВА

25 лютого 2011 року

Свердловській міський суд Луганської області в складі:

одноособово  судді       Логвіної Л.С.,

при секретарі с/з:          ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду у місті Свердловську Луганської області  адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом і в обґрунтовування своїх вимог вказавши, що вона, ОСОБА_3 травня ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.

Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з першого січня 2006 року, як вважає позивач, їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007 році позивачці така допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі.

Верховна Рада України прийняттям ст.ст. 77, 110 Закону України №489-V від 19 грудня 2006 року „Про державний бюджет України на 2007 рік”, п.12 ст.71 призупинила  дію статті 6 Закону України № 2195-IV  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” п.п.2 п.41 Розділу ІІ Закону України № 107-VІ  від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, ОСОБА_4 Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав неконституційними положення Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.3,12 ст.71, якими було зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням ОСОБА_4 Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає ОСОБА_5 України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України № 107-VІ від 28 грудня 2007 року „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пункт 5 Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та п. 6 Рішення ОСОБА_4 Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Рішення ОСОБА_4 Суду є обов’язковим до виконання на території України і не може бути оскаржене.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата позивачці соціальної допомоги у 2007 році та обмеження її у 2008 році, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як вважає позивачка, є протиправною і такою, що суперечить ОСОБА_5 та законам України.

ОСОБА_6 соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини, «Справа Качко проти України» від 08 листопада 2005 року, вказав, що держава може вводити, призупиняти, чи закінчити виплату коштів громадянам з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий           мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі прожиткового мінімуму, який діяв у грудні 2008 року і становить 498 грн.

Ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ні ОСОБА_5 України, ні будь-яким іншим Законом не передбачено обмежень для сплати передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з викладеним позивач просить визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську по не сплаті їй у 2007-2010 роках та сплаті не в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007-2010 роках - неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007року та з 22.05.2008 року та надалі безстроково, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позивач  - ОСОБА_2  у судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилася, надавши суду свої письмові заперечення, в яких вказує, що пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрати на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Здійснити виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає юридичних підстав. Просить розглянути справу без участі представника УПФУ в м. Свердловську, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, застосувати строки звернення до суду, встановлені ст.99 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.     

Відповідно до вимог п. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Ухвалою суду про відкриття провадження по справі позивачці було поновлено строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_2 убачається, що вона народилась 14 травня 1942 року і є громадянкою України.

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням, виданим Свердловським УПФУ Луганської області.

Згідно повідомлення Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області (а.с.6) надбавка до пенсії, призначена згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» позивачці у 2007 року не нараховувалась та не виплачувалась, а нараховувалась та виплачувалась з  01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року у розмірі 47,00 грн., з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008  року – у розмірі 48,10 грн., з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року – у розмірі 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року – у розмірі 49,80 грн. та позивачці було відмовлено у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитиній війни у 2006-2010 роки за відсутністю на це юридичних підстав.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачці державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 09 липня 2007року та 31 грудня  2007 року та з 22 травня 2008 року, і зобов'язання  Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007року та 31 грудня  2007 року та з 22 травня 2008 року, підлягають задоволенню з наступних підстав:  

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту  і гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення війни (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Статус позивачки як дитини війни підтверджується паспортом та посвідченням, згідно яких органи пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачкою доплату до пенсії як дитині війни.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням ОСОБА_4 Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають ОСОБА_5.

Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення ОСОБА_4 Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням ОСОБА_4 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають ОСОБА_5 України.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-У1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають ОСОБА_5 України ( є неконституційними) згідно з Рішенням ОСОБА_4 Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008. У вказаному рішенні ОСОБА_4 Судом України було зазначено, що положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_4 Судом України цього рішення. Рішення ОСОБА_4 Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Статтею 152 ОСОБА_5 України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають  чинність з дня ухвалення ОСОБА_4 Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з рішення ОСОБА_4 Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року, передбачене ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.

Згідно ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, з 01.01.2008 року - 470 гр., з 01.04.208 року – 481 гр., з 01.07.2008 року – 482 гр., з 01.10.2008 року – 498 гр.

Стосовно позовних вимог за 2009 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-У1 розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Проте, на виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії « дитина війни». Пунктом 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48.1 гр., з 1 липня – 48.2 гр., з 1 жовтня – 49.8 гр. ОСОБА_6 підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін до цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.

Стаття 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року по дійсний час  є діючою в наступній редакції: « дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивачці про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Статтею 147 ОСОБА_5 України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_4 Суд України. ОСОБА_4 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів ОСОБА_5 України і дає офіційне тлумачення ОСОБА_5 України та законів України.

Згідно з ст. 19 ОСОБА_5 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Суттю положень ст. 46 ОСОБА_5 України є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Згідно ст. 55 ОСОБА_5 України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На вимогу п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування ОСОБА_5 України при здійсненні правосуддя», оскільки ОСОБА_5 України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_5 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_5 як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на ОСОБА_5, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України « Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з  Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 ОСОБА_5 України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивачці щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недосплачену їй  як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу підлягають задоволенню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року,  з 01  січня 2009 року по  31 грудня  2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року  та з 01 січня 2011 року, з урахуванням здійснених виплат.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших  суб’єктів при здійсненні ними владних  управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

         Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені  судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа),  тому суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 ОСОБА_5 України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування ОСОБА_5 України при здійсненні правосуддя», Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 19 грудня 2006 року № 489-V, Рішення ОСОБА_4 Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Про державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-УІ від 27 квітня 2010 року, Закону України „Про прожитковий мінімум”, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.2, 6, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позов  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, про визнання дій незаконними і зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01  січня 2009 року по  31 грудня  2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року  та з 01 січня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01  січня 2009 року по  31 грудня  2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року  та з 01 січня 2011 року,   з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги до  Донецького апеляційного адміністративного суду через Свердловський міський суд Луганської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України.

СУДДЯ                                                                                                                                                 Л.С. ЛОГВІНА