Справа  № 2-а-3238/11р.

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

05.04.2011 року           Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого –судді Циганок В.Г.,

при секретарі –Варакута Є.Ю.,

за участю позивача-Калоєва ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві адміністративний позов ОСОБА_2 ОСОБА_1 огли до Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про оскарження дій суб’єкта владних повноважень в зв’язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

16 лютого 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 09 лютого 2011 року щодо нього прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП. Порушення виявилося в тому, що позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по пр.Жовтневому в м.Миколаєві, в районі перехрестя з вул.Новобудівною, об’їхав колону транспортних засобів перед залізничим переїздом, коли рух через переїзд був заборонений, тобто порушив п.20.7 ПДР. Позивач вважає, що згадана постанова є незаконною, оскільки він не порушував ПДР, був вимушений об’їхати колону; його провина нічим, крім протоколу не підтверджується. Відтак, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності та застосування стягнення є незаконним.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав на підставах, викладених в заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшло заперечення проти позову, в якому просять в задоволені позову відмовити, постанову залишити в силі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд з'ясував такі фактичні обставини справи.

09.02.2011 року інспектором ДАІ щодо позивача складений протокол серії ВЕ1 № 138151 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.123 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по пр.Жовтневому в м.Миколаєві, в районі перехрестя з вул.Новобудівною, об’їхав колону транспортних засобів перед залізничим переїздом, коли рух через переїзд був заборонений, тобто порушив п.20.7 ПДР. В протоколі позивачем визнана провина у вчиненні адміністративного порушення, у графі пояснення по суті порушення позивач зазначив: «Об’їхав колону. Порушив ненавмисно».

В той же день постановою серії ВЕ № 254287 по справі про адміністративне правопорушення позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП України, та підданий штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами, встановленими ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як визначає ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових  доказів, висновків експертів.

Суд зауважує, що пояснення позивача в протоколі, викладені власноруч, в яких він визнав свою причетність до адміністративного правопорушення, в розумінні ст.69 КАС України є доказом.

У зв’язку з тим, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є спрощеним, суд вважає, що за умови неоспорювання позивачем факту адміністративного правопорушення на місці, працівники ДАІ були позбавлені необхідності збирати додаткові докази його провини.  

Так само недоречним суд вважає оспорювання позивачем своїх власноручно викладених пояснень, тому що подібні дії підривають принцип правової певності і безпідставно покладають на державний орган додатковий обов’язок доводити ті обставини, які на місці порушення правопорушником не оспорювалися.    

Аналізуючи докази, наявні у справі, суд приходить до висновку, що дії відповідача, які виявилися у притягненні позивача до адміністративної відповідальності, є цілком законними, а доводи адміністративного позову необґрунтованими.

За таких обставин адміністративний позов слід визнати таким, що не підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст.158, 160-162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В адміністративному позові ОСОБА_2 ОСОБА_1 огли відмовити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 09 лютого 2011 року серії ВЕ № 254287 залишити в силі.

           Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.

     Суддя:                            В. Г. Циганок