Справа  № 2-2513/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:  

            головуючого – судді Пащенко Т.П.

           при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

                                                            ВСТАНОВИВ:          

ОСОБА_2 (дошлюбне Мунтян) Ю.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 04.07.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №322, мотивуючи тим, що вони з січня 2011 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що вони мають несумісні характери та різні погляди на життя, між ним немає поваги один до одного та взаєморозуміння. Вважає примирення неможливим.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги та обставини позову визнав.

Вислухавши сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 04.07.2009 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ЖД №206156 від 19.11.2009 року. Сторони з січня 2011 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що вони мають несумісні характери та різні погляди на життя, між ним немає поваги один до одного та взаєморозуміння.

Спору щодо розподілу спільного майна немає. ОСОБА_4 залишається проживати з матір’ю, питання щодо стягнення аліментів на її утримання буде розглядатись окремо.

 Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.                                                                   

Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Оскільки сторони однією сім’єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки  наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а також відповідач позов визнав, наслідки визнання позову відповідачу роз’яснено відповідно до вимог ч.2 ст.174 ЦПК України, суд вважає за можливе шлюб розірвати.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212,213-215 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,-

                                                             ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 04.07.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №322 – розірвати.

Після розірвання шлюбу за ОСОБА_1 залишити прізвище «Мунтян».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                           Пащенко  Т.  П.