Справа № 2-148/11

                                                            2011 рік

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 квітня 2011 року                                                                                                  м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого одноосібно –судді Толкаченко О.О.,

при секретарі –Ткаченко О.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

третьої особи –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, заяви, визнання права власності на спадкове майно, стягнення грошей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Мологівської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області про встановлення факту сумісного проживання, факту належності домобудови та визнання права на спадкове майно.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 уточнювала позовні вимоги (а.с. 36).

Згідно уточненої позовної заяви ОСОБА_5 просила суд:

- Встановити факт належності домобудови та господарських споруд померлому ОСОБА_6, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород- Дністровський район, с Молога, вул. Кишинівська, 325.

- Встановити факт належності 1/2 частини домобудови та господарських споруд за адресою: Молога, вул. Кишинівська, 325 у Білгород-Дністровському районі, Одеської області, та 1/2 частини земельної ділянки № 12 в масиві № 15 площею 2,00 га, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, за ОСОБА_5.

- Визнати право приватної власності на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_7, а саме на 1/2 частку домобудови та господарських споруд за адресою, на 1/2 частку земельної ділянки № 12 в масиві № 15 площею 2,00 га яка розташована на території Мологівскої сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, за ОСОБА_5 - дружиною померлого.

Під час розгляду справи судом були залучені треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору –ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 64) та ОСОБА_2 (а.с.175).

28.06.2010 року позивач по справі ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого виконавчим комітетом Мологівської сільської ради 29.06.2010 року (а.с. 159).

Згідно заповіту від 05.06.2008 року серії ВКО №029527, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, ОСОБА_5 все своє майно, всі її права та обов’язки що будуть їй належати на день смерті заповіла ОСОБА_9.

Згідно поданої до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори заяви від 06.08.2010 року ОСОБА_1 прийняв усе спадкове майно.

Згідно статті 1216 ЦК України –спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України –до складу спадщини  входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно статті 37 ЦПК України –У разі смерті фізичної особи, а також інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь якій стадії цивільного процесу.

ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_5, був залучений судом у якості позивача по справі.

31.03.2011 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд:

- Заповіт ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мологівської сільської ради 12 травня 2008 року визнати недійсним.

- Заяву ОСОБА_5 про відмову від обов’язкової частки у спадщині від 26.05.08р. визнати недійсною.

- Усунути від права на спадкування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після померлих ОСОБА_6 і ОСОБА_5

- Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5.

- Визнати право власності за правом спадкування за заповітом на спадкове майно після смерті його бабусі ОСОБА_5, а саме житловий будинок, розташований на земельної ділянці площею 0,21 га в с. Молога, вул. Кишинівська, 325, Білгород-Дністровського району, Одеської області, земельну ділянку №12 масив 15 площею 4,00 га, розташовану на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області за  ОСОБА_1.

- Стягнути за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на його користь 5 тис. грн..

- Притягнути до відповідальності ОСОБА_10 і Малахова за дачу завідомо неправдивих показань.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що 04.11.2008 року його бабуся ОСОБА_5 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовною заявою про встановлення факту сумісного проживання, факту належності домобудови визнання права на спадкове майно.

Так, 18 травня 2008 року помер ОСОБА_6, з яким ОСОБА_5 була у шлюбі та проживали разом сім’єю за вказаною адресою як подружжя.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яку ОСОБА_5 фактично прийняла в день її відкриття, так як проживала разом із померлим однією сім’єю. Спадщина складається із житлового будинку та господарських споруд, розташованих на земельній ділянці 0,22 га за адресою: вул. Кишинівська, 325 у селі Молога Білгород - Дністровського р-ну, Одеської області та земельної ділянки № 12 загальною площею 4,00 га, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 936542.

Це майно перейшло в володіння ОСОБА_5 так як вона фактично прийняла спадщину, користувалась, розпоряджаюсь всім майном, що належало їй та померлому чоловікові.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшувалось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат, воно у разі спору може бути визнане, за рішенням суду, об'єктом права сумісної власності подружжя. Частки майна дружини та чоловіка є рівним.

За життя між подружжям ОСОБА_5 не було ніякої домовленості щодо часток у сумісній власності. Отже із тих обставин, що склалися в теперішній час внаслідок специфічних підстав (смерть співвласника) відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України вважає за необхідне визнати право на частку домобудови та споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 0,22 га за № 325 по вул. Кишинівскій у селі Молога, Білгород-Дністровського району, Одеської області та 1/2 частку земельної ділянки № 12, яка розташована на масиві № 15 на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Свідки ОСОБА_10 і Малахова під час розгляду справи, на думку позивача, дали неправдиві свідчення про те, що ОСОБА_5 під час будівництва будинку № 325 по вул. Кишинівській, ще не була дружиною ОСОБА_6 та не приймала участі в його будівництві.

Тому до рішення суду ОСОБА_5 не дожила і 28.06.2010 року померла. Ухвалою суду від 10.02.11 року ОСОБА_1 визначено позивачем замість померлої ОСОБА_5.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання, факту належності домобудови та визнання права на спадкове майно ОСОБА_11 підтримує в повному обсязі, однак користуючись правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України доповнив позов додатковими позовними вимогами.

В ході розгляду справи стало відомо, що в день складення заповіту 12 травня 2008 ОСОБА_6 скаржився на погане самопочуття. До нього приїхали ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які пообіцяли йому, якщо він залишить на їх ім’я заповіт, то вони повезуть його до лікарні в м.Одеса і вилікують від раку. ОСОБА_6 заповіт підписав, а вони покинули його хворого у безпорадному стані не виконавши своєї обіцянки. Про те, що ОСОБА_6 знаходився у важкому стані свідчить виписка із його медичної книжки, так як за годину до складання заповіту його навідував лікар.

З допиту свідків, які були допитані в судовому засідання - ОСОБА_12 і ОСОБА_13 стало відомо що заповіт ОСОБА_6 і заява ОСОБА_5 про відмову від обов’язкової частки у спадщині секретар Мологівської сільради ОСОБА_12 складала без встановлення особи учасників цивільних відносин, чим порушила вимоги ст. 43 Закону України «Про нотаріат», тому що встановлення особи здійснюється за паспортом, але паспорти ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з січня 2008 року знаходились у ОСОБА_13, яка їх доглядала. На неї зроблена довіреність, щоб вона могла отримати гроші ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з ощадкнижки.

В тексті заповіту і заяви про відмову від обов’язкової частки у спадщині не вказано де складали вони і де підписувались, чим порушено вимоги ст. 41 Закону України «Про нотаріат»і ст. 1247 ЦК України щодо загальних вимог до форми заповіту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.08р. «Про судову практику у справах про спадкування»- заповіт є правочинам, тому на нього поширюються загальні положення про правочин; заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

В заяві ОСОБА_5 про відмову від обов’язкової частки у спадщині є підпис, але ОСОБА_5Б є неписьменна особа, про що вказано у заяві ОСОБА_5 від 5 червня 2008 року про прийняття спадщини ОСОБА_5, а також в її заповіті (порушено вимоги ст. 45 Закону України «Про нотаріат»). Крім того, заява про прийняття спадщини складена і засвідчена нотаріусом ОСОБА_8 5 червня 2008 року, а заява про відмову від обов'язкової частки у спадщині складена секретарем Мологівської сільради ОСОБА_12 26 травня 2008 року. Тобто заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 відкликала заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині. ОСОБА_5 заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині особисто не подавала, а якщо звернути увагу на дату і час подання заяв про прийняття спадщини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і заяви про відмову від обов'язкової частки у спадщини ОСОБА_5, а вони подались одночасно, то побачимо очевидний факт того що, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, подаючи свої заяви, подали також заяву ОСОБА_5, на що не мали право.

Крім того, ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - спадкоємці за заповітом, а згідно з ч. 2 ст. 1274 ЦК України - спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом.

За заявою представника за довіреністю ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у судовому засіданні були допитані громадяни ОСОБА_10 і ОСОБА_10, які дали завідомо неправдиві показання сказавши, що ОСОБА_6 побудував будинок в с. Молога, по вул. Кишинівська, 325 самостійно і тільки потім познайомився і став жити з ОСОБА_5 разом як подружжя. Про те, що це неправда дали свідчення в судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_2 Вони засвідчили, що ОСОБА_6 проживав з ОСОБА_5 однією сім’єю разом з 1948 року. Будинок побудували разом у 1967 році Це також підтверджує довідка Мологівської сільської ради № 2 від 12.01.10 року. ОСОБА_6 і ОСОБА_5Б з 1948 року ніколи окремо не жили, будували будинок разом, в сімейних відносинах були прикладом для інших. Крім того в них у 1950 році народився син - ОСОБА_18.

Згідно з ч.5 ст. 50 ЦПК України за завідомо неправдиві показання свідок несе кримінальну відповідальність.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були зібрані спільно гроші - 10 тис. грн. на випадок їх смерті. Коли ОСОБА_6 помер, ОСОБА_13, яка їх доглядала, дістала гроші зі схованки і дала ОСОБА_3 щоб вона купила все необхідне. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 5 тисяч гривень назад не повернули, забравши собі. Коли ОСОБА_5 померла то ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з проханням повернути 5 тисяч гривень, які необхідні на поховання ОСОБА_5 але вони відмовились їх повертати. Відповідно до ст. 1232 ЦК України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зобов’язані відшкодувати витрати, які були зроблені ОСОБА_1 на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_5

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 17.12.2010 року він подав заяву до Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5, як непрацездатний за віком. Спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом є його син ОСОБА_9. ОСОБА_2 бажає, щоб єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 був його син ОСОБА_2 та для цього він відмовляється від прийняття обов’язкової частки у спадщині. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 він також підтримує.

Представник відповідача –Мологівський сільський голова у судове засідання не з’явився, надав на адресу суду заяву (а.с. 183), згідно якої просив справу розглядати за його відсутності та винести законне рішення.

Представник за довіреністю (а.с.61) третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 –ОСОБА_14  у судове засідання не з’явився. Про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.187). про причини неявки суд не повідомив. Раніш неодноразово подавав заяви про перенос судового засідання з різноманітних підстав та зривав судові засідання без поважних причин.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 неодноразово викликався у судові засідання але жодного разу до суду не з’явився.  

Згідно ч.3 ст.36 ЦПК України - якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що 03 січня 1964 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_19 (після одруження ОСОБА_6), що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 7).

18 травня 2008 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Мологівської сільської ради 17 червня 2008 року (а.с.6).

На день смерті ОСОБА_6 був власником житлового будинку та господарських споруд, розташованих на земельній ділянці 0,22 га за адресою: вул. Кишинівська, 325 у селі Молога Білгород - Дністровського р-ну, Одеської області та земельної ділянки № 12 загальною площею 4,00 га, що посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 936542.

Згідно відповіді начальника КП «Білгород-Дністровське БТІ»- власник ОСОБА_6 до дня смерті не оформив право власності на будинок № 325 по вул. Кишинівській в с. Молога Білгород-Дністровського району (а.с. 22).

Згідно довідки № 02 від 12.01.2010 року, виданої Мологівськимм сільським головою –згідно погосподарської книги № 6 за 1958-1960 роки, земельна ділянка була виділена для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд у 1958 році, закінчено будівництво житлового будинку, розташованого в селі Молога, вул. Кишинівська, 325 у 1967 році.

          Згідно ст. 22 Кодексу Про шлюб та сім’ю УРСР, який був чинним в період з 1 січня 1970 року по 1 січня 2004 року –ОСОБА_10, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. ОСОБА_6 з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма передбачена статтею 60 чинного Сімейного Кодексу України.

Так, судом встановлено, що будинок № 325 по вул. Кишинівська в селі Молога було побудовано під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя та Ѕ частина будинку та господарських споруд за адресою: Молога, вул. Кишинівська, 325 у Білгород-Дністровському районі, Одеської області на день смерті належали ОСОБА_5.

Згідно державного акту (а.с. 8) серії ЯГ № 936542, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 12 березня 2007 року –ОСОБА_6 був власником земельної ділянки № 12 в масиві № 15 площею 2,00 га, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Судом встановлено, що дана земельна ділянка також була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6, та Ѕ частина цієї земельної ділянки на день смерті належала ОСОБА_5.

Тобто, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається з Ѕ частина будинку та господарських споруд за адресою: Молога, вул. Кишинівська, 325 у Білгород-Дністровському районі, Одеської області та Ѕ частина земельної ділянки № 12 в масиві № 15 площею 2,00 га, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Згідно наданого Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою заповіту від 12 травня 2008 року, посвідченого секретарем Мологівської сільської ради (а.с. 53), ОСОБА_6 заповів все своє майно в рівних долях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Анатолійоичу.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України –заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 1235 ЦК України –заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

          Згідно ст. 1241 ЦК України –малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
          Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

          Згідно наданих Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою копій заяв, ОСОБА_5 28 травня 2008 року подала заяву (а.с.71/а) про відмовилась від прийняття  спадщини після смерті ОСОБА_6,          але 27.06.2008 року подала заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_6.

          Таким чином ОСОБА_20 мала право на обов’язкову часку у спадщині після ОСОБА_6 як його непрацездатна вдова, прийняла спадщину, подав у встановлений ст. 1270 ЦК України відповідну заяву та мала право, як спадкоємець першої черги за Законом на всю спадщину яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, так як інші спадкоємці за законом не приймали спадщини після смерті ОСОБА_6 Таким чином, згідно ч.1 статті 1241 ЦК України обов’язкова частка ОСОБА_5 у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 повинна була скласти ј частку спадкового майна, однак з урахуванням обставин справи суд вважає за необхідне зменшити обов’язкову частку ОСОБА_5 до 1/6 частки спадкового майна.

          Таким чином на день смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з Ѕ  (3/6) частини будинку та господарських споруд за адресою: Молога, вул. Кишинівська, 325 у Білгород-Дністровському районі, Одеської області, Ѕ (3/6) частини земельної ділянки № 12 в масиві № 15 площею 2,00 га, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області та успадкованої нею обов’язкової частини у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 та складається з 1/6 частини будинку та господарських споруд за адресою: Молога, вул. Кишинівська, 325 у Білгород-Дністровському районі, Одеської області, 1/6 частини земельної ділянки № 12 в масиві № 15 площею 2,00 га, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Згідно відповіді Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори від 04.02.2011 року за № 58/02-14 (а.с. 167) – спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_1. Заяву про прийняття обов’язкової частки у спадщині як непрацездатний за віком подав син померлої ОСОБА_2, однак у судовому засіданні останній відмовився від обов’язкової частки у спадщині на користь свого сина ОСОБА_1. Також заяви про прийняття спадщини що відкрилася після смерті ОСОБА_5 подали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак, суд вважає, що відсутні підстави визнання за цими особами права на спадок після ОСОБА_5

Таким чином ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем (за заповітом) після смерті ОСОБА_5.

          Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним заповіту ОСОБА_6, заяви про відмову від обов’язкової частини у спадщині, усунення від права на спадкування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_5, стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 грошей та притягнення до відповідальності свідків не підлягають задоволенню, так як ці вимоги заявлені ОСОБА_1 лише 31 березня 2011 року, в супереч ч.2 ст. 31 ЦПК України (в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 року), яка передбачає, що позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач –пред’явити зустрічний позов.

          Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, які містяться в заяві про збільшення позовних вимог від 31 березня 2011 року не були предметом позову заявленого ОСОБА_5 в первинній та уточненій позовній заяві.

Крім того, дані позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані позивачем в ході розгляду справи.

Так, ОСОБА_1 не надано суду достатніх доказів про наявність підстав передбачених ст. 1224 ЦК України для усунення від спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_4, також не надано доказів про те, що дані особи отримували від ОСОБА_1 гроші в розмірі 5000 гривень, а також не надано доказів того, що ОСОБА_1 поніс витрати на поховання ОСОБА_5 Крім того ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є відповідачами по справі, а діючим законодавством не передбачено пред’явлення позовних вимог щодо третіх осіб по справі. Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог заявлених ОСОБА_1 щодо притягнення свідків до кримінальної відповідальності також не підлягають задоволенню, на підставі того, що дані особи взагалі не залучені до участі у справі та крім того вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 383 КК України не відноситься до компетенції суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1216, 1218, 1224, 1235, 1241, 1247, ст. 22 Кодексу Про шлюб та сім’ю УРСР, ст. 60 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 37, 209, 212-216 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, заяви, визнання права власності на спадкове майно, стягнення грошей –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на майно померлої ОСОБА_5, а саме на 4/6 частки житлового будинку № 325 та господарських споруд, розташованих на земельній ділянці площею 0, 21 га. по вул. Кишинівська в с. Молога Білгород-Дністровського району Одеської області та на 4/6 частки земельної ділянки № 12 масив № 15 площею 4,00 га, розташованої на території Мологівської сільської ради Білогород-Дністровського району Одеської області.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                                                       О.О. Толкаченко