Справа №  2-а-179/11

П О С Т А Н О В А                            

ІмЕНЕм  україни

04 травня 2011  року  Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого –судді Береза  В.  І. , при секретарі  Волківській Н.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області  про  визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача у належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся 13.04.2011 р. до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо ненарахування і виплати у належному розмірі підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період – 2009 р., 2010 р. та з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2009 р., 2010 р. та з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. з урахуванням проведених раніше виплат. Вимоги мотивує тим, що йому як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2006-2008 р.р. не виплачувалася. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. положення, що призупиняли дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність. Таким чином,  відповідач зобов’язаний був здійснювати перерахунок пенсії зі збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 р., 2010 р. та з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р.

   Ухвалою суду від 14 квітня 2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії за період з 2009 р. по 13.10.2010 р. залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

    Із поданого відповідачем заперечення вбачається, що ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проте законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для такого підвищення. Законодавством  не прийнято жодного нормативного акту на виконання норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір. З 01.01.2008 року позивачу  виплачувалося підвищення до пенсії  у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що згідно ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, з метою збереження соціального захисту окремих категорій громадян 28.05.2008 р. за №530 КМУ прийнято постанову „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до якої у 2008 р. здійснюється обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. З 2007 р. і по даний час у Державному бюджеті України не було передбачено коштів на виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому таке не виплачувалось.  

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи,  вважаю можливим розгляд справи та ухвалення судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб по справі, відмітивши наступне.

Відповідно до З.У. «Про соціальний захист дітей війни»  позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується і відповідним посвідченням.

Ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 р.» Кабінетом Міністрів України надано у 2009 р. право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Отже, нарахування та виплата у 2009 р. та 2010 р. дітям війни підвищується до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 р.» та ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 р.» дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Таким чином, відповідач повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача, викладені у запереченні на позовну заяву, про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог так як саме на органи Пенсійного Фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.

Відтак, виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню, відмова відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірною та способом відновлення порушеного права позивача є покладання обов’язку на відповідача здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 6 зазначеного Закону в межах строку звернення до адмінстративного суду з урахуванням різниці підвищення виплаченого до пенсії.

Керуючись  ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 99, 100, 159-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України   , суд, –

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області неправомірними щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13.10.2010 р. по 13.04.2011 р.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок призначеної пенсії та виплату недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 13.10.2010 р. по 13.04.2011 р. відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці виплаченої у цей період пенсії.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                                             Береза  В.  І.