ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2007 р. | Справа № П-1/35 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В.В.,
при секретарі судового засідання Романюк М.Д., розглянувши справу
за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави - Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", вул.Д.Галицького, 63, смт.Вигода Долинського району Івано-Франківської області.
до відповідача: приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Промінь", вул. Грушевського, 4, м.Косів Івано-Франківської області
За участю представників сторін:
Від позивача: Тимочко Л.Д., - юрисконсульт (доручення від 18.09.07 № 180/04-08)
Від відповідача: Маркевич О.В. - представник (довіреність № 37 від 01.02.07)
Прокурор - не з"явився.
СУТЬ СПОРУ: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10207грн. 80коп. заборгованості.
Ухвалою суду від 16.11.07 на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору до 01.01.08.
Ухвалами суду від 23.10.07, від 06.11.07, від 16.11.07, від 11.12.07 розгляд справи неодноразово відкладався та зобов"язано позивача провести з відповідачем звірку розрахунків по сумі заборгованості, за наслідками якої скласти двосторонній акт звірки, який надати суду. Проте, вимоги ухвал не виконані, доказів проведення звірки розрахунків між сторонами, обгрунтованого розрахунку суми позову позивачем не надано.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вказуючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті за проживання та використання електроенергії згідно укладених між сторонами договорів № 152 від 20.05.05 та № 17 від 03.01.06.
Відповідач в судовому засіданні та в поданому суду відзиві проти заявлених вимог заперечив, вказуючи, що в суму заборгованості, яка є предметом спору, включено вартість електроенергії, що не передбачено умовами договору, невиконання позивачем умови договору від 03.01.06 № 17 щодо обов'язку щомісячно представляти акти на проживання, рахунки, податкові накладні та на факт одержання рахунків лише після порушення провадження у справі, до того ж без підпису представника користувача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:
Укладеними між сторонами договорами № 152 від 20.05.05 (п. 1.1, п. 2.3) та № 17 від 03.01.06 (п. 1.1, п. 2.3) Власник (позивач) взяв на себе обов'язок надати Користувачу (відповідачу) кімнати для тимчасового проживання його працівників у гуртожитку Ільм'янського лісництва в с. Мислівка та щомісячно представляти акт на проживання, рахунок та податкову накладну.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним, місяця, проводити оплату за послуги з проживання своїх працівників з розрахунку 500грн. в т.ч. ПДВ в місяць прямим банківським переказом або готівкою на основі акту на проживання та використання електроенергії, згідно показника лічильника (п. 2.2 договорів).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обгрунтовуючи заявлену вимогу, позивач вказує на невиконання відповідачем передбаченого обов'язку за договорами № 152 від 20.05.05 (п. 2.2) та № 17 від 03.01.06 (п. 2.2) щодо оплати за проживання своїх працівників, використання електроенергії та порушення, у зв"язку з цим, його прав.
Як на доказ своїх тверджень позивач надав суду копії договорів № 152 від 20.05.05 та № 17 від 03.01.06, положення яких встановлюють права та обов"язки сторін щодо надання послуг з проживання та відповідно їх оплату (п.п. 1.1, 2.2), копії рахунків про оплату за проживання та використання електричної енергії.
Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Проте, представлені позивачем в матеріалах справи копії рахунків, зокрема, № 6 від 31.03.05 на суму 5877,96грн., № 8 від 29.04.05 на суму 1125,44грн., на які він вказує як на доказ своїх тверджень, не можуть бути взяті до уваги як належний доказ по справі, оскільки, як вбачається, дані рахунки виписані відповідно 31.03.05 та 29.04.05 на виконання договору № 36 від 01.02.04, в той час як позивач в заявлених вимогах вказує на невиконання відповідачем договорів № 152 від 20.05.05 та № 17 від 03.01.06, а тому дані рахунки, та суми, які вказані в них не можуть бути предметом розгляду даної справи.
Пунктами 2.3 укладених договорів передбачено обов'язок Позивача щомісячно представляти акт на проживання, рахунок та податкову накладну.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ухвалами суду від 23.10.07, від 06.11.07, від 16.11.07, від 11.12.07 позивача було зобов"язано представити суду докази направлення відповідачу рахунків на оплату послуг (проживання в гуртожитку та використання електроенергії).
Проте, вимоги ухвал суду від 23.10.07, від 06.11.07, від 16.11.07, від 11.12.07 позивачем не виконані, доказів, які б свідчили про направлення позивачем відповідачу рахунків по оплаті за проживання, використану електроенергію, відповідних актів на проживання, податкових накладних у відповідності до п. 2.3 договорів від 20.05.05 та від 03.01.06 (щомісячно) суду не подано.
Оскільки умовами договорів (п. 2.2) сторони обумовили обов"язок відповідача оплатити надані послуги по проживанню, використанню електроенергії щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним, місяця на основі акту на проживання та використання електроенергії, а позивач в порушення п. 2.3 договорів не направив відповідачу акти на проживання, рахунки, податкові накладні, доказів у спростування чого позивачем не подано, то відповідно у відповідача не виникло обов"язку по оплаті послуг за проживання та використання електроенергії, а як наслідок, у позивача не виникло право вимоги.
Стаття 1 ГПК України встановлює право сторони на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, таке порушення прав чи законних інтересів повинно існувати на момент звернення особи до суду з позовною вимогою, доказів чого суду не подано.
За таких обставин, враховуючи наведене, беручи до уваги неподання позивачем доказів які б свідчили про направлення відповідачу актів на проживання, рахунків, податкових накладних, що свідчить про порушення умов укладених договорів (п. 2.3), невиконання позивачем вимог ухвал суду 23.10.07, від 06.11.07, від 16.11.07, від 11.12.07 щодо проведення звірки розрахунків з відповідачем та представлення доказів направлення відповідних рахунків відповідачу, доказів порушення прав та законних інтересів позивача на момент звернення з позовною заявою до суду, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, а отже, в наявності підстави для відмови в їх задоволенні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
в позові відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
рішення підписане 16.01.08
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________