справа № 2а-443/2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року           Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі судді Пташкіної А.О. розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про невиконання управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська рішення КСУ щодо недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що має статус «дитини війни»у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не на 10 відсотків, як їй виплачувалось протягом 2007-2010 року. Вважає, що виплата відповідачем їй підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. У зв’язку із чим, позивачка просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по наступний час та довічно.

Ухвалою Кам’янобрідського суду м. Луганська від 31.03.2011 р. позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про невиконання управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська рішення КСУ щодо недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині вимог за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 29.09.2010 р. включно залишено без розгляду, провадження по справі відкрито в частині позовних вимог з 30.09.2010 р.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому 22.04.2011 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, законом не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Також, ні в Державному бюджеті на 2008 рік, ні в бюджеті Пенсійного фонду на 2009 рік не передбачено фінансування виплат підвищення до пенсії “дітям війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивачка пропустила строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України. Вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус “дитина війни”, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 131379, виданого 17.12.1993 р. на ім'я  ОСОБА_1 (а.с.5).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

У 2010-2011 року дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни” не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 року встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.10.2010 р. та в подальшому проводити нарахування довічно, суд виходить з того, що у даному випадку, предметом судової діяльності є відносини, що пов’язані з соціальним захистом осіб зі статусом «дитина війни», які на час  розгляду справи ще не завершилися.

Позивач будучи переконаним у протиправності дій відповідача, що вже вчиненні ним під час здійснення повноважень по виплаті підвищення до пенсії, які відповідач за законом зобов’язаний вчинити у межах цих же правовідносин, відповідно з метою захисту своїх прав від вказаних неправомірних дій відповідача та не допущення їх продовження просить зобов’язати відповідача виплачувати йому підвищення з часу постановлення рішення у справі відповідно до вимог закону довічно, але суд вважає, що обмежувати строк якоюсь конкретною датою, або вказувати, що виплата повинна здійснюватися довічно є неправильним.

Як встановлено судом, відповідач у цій справі продовжує до теперішнього часу виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі меншому ніж це визначено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та наполягає на правомірності своїх дій з підстав недофінансування вказаних виплат з державного бюджету і на прийняття урядом відповідних постанов, згідно яких і виплачується позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни».

На час розгляду справи позивач не позбавлений статусу «дитина війни», тобто не змінилися обставини з урахуванням яких позивачу призначене, нараховується та виплачується підвищення до пенсії, а на законодавчому рівні не вносилося змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру підвищення до пенсії.

Отже, наведене свідчить, що на спірні у цій справі правовідносини, не розповсюджується правило, за яким судова постанова не може стосуватися дій, які ще не розпочалися, оскільки існують усі юридичні умови для їх вчинення відповідачем.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд при вищенаведених обставинах, не має підстав для визначення кінцевої дати виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки  відповідач у цій справі, як суб’єкт владних повноважень, зобов’язаний діяти на підставі закону і при внесенні на законодавчому рівні змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»або при зміні обставин, що зумовили виплату вказаного підвищення позивачу, має право та зобов’язаний перерахувати розмір підвищення до пенсії, і зобов’язання його судом до вчинення таких дій є зайвим.

Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії у встановленому діючим законодавством розмірі починаючи з 30.09.2010 року.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2010 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 30.09.2010 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська по не нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 30.09.2010  р., з урахуванням здійснених раніше виплат.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії  ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 30.09.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату підвищення до пенсії пенсії  як дитині війни з 30.09.2010 р., відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.

Копію постанови направити сторонам.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  КАС України, а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Суддя                                                                                                 А.О. Пташкіна