ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/496/2011
24 березня 2011 року 12год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Шиляєв С.Л., ОСОБА_2
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВІСА"
доТериторіальна державна інспекція праці у Рівненській області
провизнання протиправними дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВІСА" –звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого та з урахуванням уточнень просить визнати протиправними дії відповідача –Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області по проведенню первинної планової перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВІСА", проведену начальником відділу № 2 - заступником головного державного інспектора праці в Рівненській області Аврамчук А.М., та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області № 17-02-004-0002-0002 від 24.01.2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.10.2010 року відповідачем було здійснено планову перевірку дотримання позивачем вимог про працю, проте за її наслідками не було складено акту перевірки, зауважень до позивача відповідачем пред’явлено не було. Позивач вважає, що дана перевірка не закінчена, а отже відповідач не мав підстав розпочинати повторну перевірку, яку він здійснив з 21 по 24 січня 2011 року, дії щодо якої та винесений за її результатами припис позивач оскаржує. При цьому, позивач покликається на порушення відповідачем п.п. 3, 4 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 р. N 72, а також ст.ст. 5, 7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити повністю.
Відповідач позов заперечив, в поданих письмових запереченнях зазначив, що при проведенні перевірки дотримання позивачем вимог про працю 21 по 24 січня 2011 року діяв в межах повноважень, передбачених Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50, п. 6 якого встановлено, що посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також вказує, що свої повноваження державні інспектори праці Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці здійснюють на підставі Законів України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 р. N 1985-IV та "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 08.09.2004 р. N 1986-IV. Даними нормативними актами не передбачено складення акту за наслідками здійснення кожної перевірки, а також не встановлено граничних термінів щодо її проведення та її періодичності. А оскільки проведення перевірки було правомірним, припис, винесений за її наслідками, є законним і не підлягає скасуванню.
Позовні вимоги вважає безпідставними, просить в позові відмовити повністю.
В судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи з підстав великого навантаження в роботі. Разом з тим, заяву про перенесення розгляду справи подано її представником в день розгляду справи 24.03.2011 року, і на момент подання такої заяви розгляд справи вже розпочався. Про дату і час розгляду справи представник відповідача повідомлявся належним чином та завчасно, і заперечень від нього щодо призначення справи на 24 березня 2011 року не надходило. Зазначене клопотання суд розцінює як неявку в судове засідання без поважних причин та намагання затягування процесу зі сторони відповідача.
. Зважаючи на викладене, враховуючи, що КАС України не обмежує коло осіб, які можуть представляти сторону у справі, суд не вважає причину неприбуття відповідача поважною і розглядає справу в даному судовому засіданні за наявними у справі доказами згідно ст. 71, ч. 2 ст. 128 КАС України
Заслухавши пояснення представників позивача, давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З 21 по 24 січня 2011 року Територіальною державною інспекцією праці в Рівненській області (відповідач у справі) була здійснена первинна планова перевірка додержання Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВІСА" (позивач у справі) законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт № 17-02-004/0002 (копія – а.с.10-11; далі за текстом –Акт) та винесено Припис № 17-02-004/0002-0002 від 24.01.2011 року (копія –а.с.12), яким позивачу приписано усунути порушення вимог ч. 2 ст. 97 КЗпП України, усунути порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, не допускати порушення вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України.
Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. N 50 (далі за текстом –Положення про Держнаглядпраці), Держнаглядпраці є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпраці. Основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці); надання працівникам і роботодавцям рекомендацій та пропозицій з питань застосування законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; пп.1) п. 4 Положення про Держнаглядпраці.
Процедуру щодо здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю визначає Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 р. N 72, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.06.2003 р. за N 432/7753 (далі за текстом –Порядок проведення перевірки).
Пунктом 1.4. Порядку проведення перевірки встановлено, що перевірки є планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян. За результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки (згідно додатку 1), а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис (додаток 2) щодо їх усунення.
Як вбачається з матеріалів справи (копія графіку роботи державного інспектора праці Газдун І.В. на жовтень 2010 року) та не заперечується відповідачем, останнім у жовтні 2010 року було проведено планову перевірку позивача щодо дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте, в матеріалах справи відсутній акт даної перевірки, такий акт відповідачем не надано і судовому засіданні, що свідчить про його відсутність. В даному графіку роботи у графі 1.2 у «відмітках про виконання»зроблено запис, що перевірку розпочато. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що перевірку позивача, розпочату державним інспектором праці Газдун І.В. розпочато і не закінчено.
Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 р. N 877 (далі за текстом –Закон №877), визначено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається (ч.5 ст. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №877 періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) визначається залежно від ступеня ризику. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2010 р. N 1059, відповідно до яких позивача слід віднести до суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику, перевірки якого проводяться не частіше ніж один раз на два роки.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 5 Закону №877 органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про проведення планової перевірки 21.01.2011 року, таких доказів відповідач не надав і в судове засідання.
Отже, відповідач здійснив перевірку позивача 21–24.01.2011 року з порушенням періодичності та порядку її проведення встановленими ч.2 та ч. 4 ст. 5 Закону №877.
Твердження відповідача про те, що Закон №877 не поширюється на його діяльність як органу контролю у сфері додержання законодавства про працю, є хибним і не береться судом до уваги, оскільки відповідно до його преамбули, він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Серед правовідносин, на які не поширюється дія цього Закону, і винятковий перелік яких визначено частиною 2 ст. 2 Закону №877, відсутні відносини, що виникають під час здійснення нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, який, у свою чергу, частиною 3 статті 19 Господарського кодексу України віднесено до нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Лист Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 28.04.2007 р. N 013-617-43, яким позивач обґрунтовує твердження що свої повноваження державні інспектори праці здійснюють лише на підставі законів України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 р. N 1985-IV та "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 08.09.2004 р. N 1986-IV, не спростовує поширення дії Закону №877 на спірні правовідносини. Разом з тим, даний лист носить інформаційний та роз’яснювальний характер і виданий раніше, ніж вступив в законну силу Закон №877.
Покликання відповідача на п. 6 Положення про Держнаглядпраці, яким передбачене право посадових осіб Держнаглядпраці безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, в даному випадку є безпідставним, оскільки така норма стосується позапланових перевірок, перевірок за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів, за пропозиціями установ, організацій, за зверненнями громадян підстави, для яких чітко передбачені ч. 1 ст. 6 Закон № 877, і є вичерпними.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов. Натомість, доводи, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами.
Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо проведення перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно ТзОВ виробничо-комерційної фірми "ВІСА", за результатами якої складено Акт № 17-02-004/0002 від 24.01.2011 року, слід визнати протиправними, а припис № 17-02-004-0002-0002 від 24.01.2011 року, винесений за її наслідками –скасувати.
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову в сумі 3,40 грн., присуджується йому з державного бюджету згідно частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії відповідача - Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області по проведенню первинної планової перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "Віса" проведену Начальником відділу №2 - заступником головного державного інспектора праці в Рівненській області Аврамчук А.М. та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області № 17-02-004-0002-0002 від 24.01.2011 року.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВІСА" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.