Справа № 2-А-530/11

          Номер стат. звіту 10.3.1          Код суду –0707

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

       08 квітня  2011 року                                                                                м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Котубей І.І., розглянувши в порядку скороченого провадження  в м. Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево про неправомірні дії щодо недонарахування їй державної соціальної допомоги як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом   до Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево про неправомірні дії щодо недонарахування їй державної соціальної допомоги як дитині війни.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона народилася в 1939 році  і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV)  належить до соціальної категорії «Дитина війни».  Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV  вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку має виплачувати саме відповідач. З врахуванням цього позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу і забезпечити негайну її виплату за 2010 рік.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 24 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити на її користь   щомісячну державну допомогу за період з 01.01.2010 року до 22.09.2010 року залишено без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

На виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2011 року про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі відповідачем 01.04.2011 року подано до суду письмове заперечення проти позову, в якому відповідач просить повністю відмовити в задоволенні вимог позивача.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що стаття 6 Закону України № 2195-IV передбачає, що «дітям війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, і одночасно, стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи те, що Законом України № 2195-IV передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України,  а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду  відсутні. Крім того Законом не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і з яких джерел, та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, то немає підстав для задоволення вимог позивача. Крім того вказує на те, що Кабінетом Міністрів України 25 травня 2008 року прийнято Постанову № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.10.2008 року в розмірі 49,80 грн. Дана постанова є чинною.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до слідуючого висновку.

          Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, народилася 02 червня 1939 року і є дитиною війни в розумінні статті  1  Закону України № 2195-IV.

          Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

          Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

          Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

          Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області є  належним відповідачем по даній справі.

          Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

          Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

           З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

          Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево  Закарпатської області протиправною.

          Оскільки скорочене провадження в справі відкрито тільки в частині вимог позивача за період з 22 вересня 2010 року по 31.12.2010 року, а в іншій частині вимоги залишені без розгляду, суд розглядає справу та постановляє у ній рішення тільки щодо даної частини позовних вимог.

При вирішенні даного спору  суд враховує, що   дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено.  Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, суд не вбачає.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, визнання бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево –протиправною та  зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії позивачу  за період 22 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року (як це просить позивач) з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з врахуванням уже проведених виплат.

На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –       

П О С Т А Н О В И В:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево про неправомірні дії щодо недонарахування їй державної соціальної допомоги як дитині війни –задовольнити.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.09.2010р. до 31.12.2010 р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Мукачево провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.09.2010 р. до 31.12.2010 р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та проведених виплат за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії

          ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                      І.І.КОТУБЕЙ