Справа 2-765-11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року                                                                          м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

при секретарі: Харьковій Л. М.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_3., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров’я отриманим умовами виробництва, -  

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 50 000,00 гривень, завданої в наслідок отриманого професійного захворювання.

          ОСОБА_1, позивач по даній цивільній справі, з 18 лютого 1987 року по 25 січня 1997 року перебував у трудових відносинах з шахтою «Південнодонбаська №1», а з 30 січня 1997 року по 28 квітня 2009 року на державному підприємстві «ДВЕК»(працював на посаді проходчика підземного 5 розряду з повним робочим днем), що підтверджується копією його трудової книжки.  

          Робота в шахті, під землею, є джерелом підвищеної небезпеки. Це робота з особливими природними, географічними, геологічними умовами підвищеного ризику і небезпеки для здоров'я, яка пов'язана з шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Здійснення трудової діяльності в шахті створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками.

          Час роботи на підприємстві, понад 10 років, став основною причиною виникнення та розвитку у позивача професійного захворювання, а саме: «хронічного обструктивного захворювання легень пилової етіології в другій стадії ускладнення помірне перебігання. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне». Згідно акту розслідування професійного хронічного захворювання: - від 2 червня 2009 року професійне захворювання позивача –««хронічного обструктивного захворювання легень пилової етіології»виникло внаслідок недосконалості технічного процесу, неефективність засобів боротьби з пилом - вугільного пилу зі змістом кременю більше ніж 10%.          

За результатами медичного освідчення в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії ОСОБА_1 з 16 червня 2009 року (первинно) встановлено 40 % ступінь втрати професійної працездатності (довідка МСЕК № 081956 від 16 червня 2009 року.  

Саме за наявності отриманого відсотку втрати професійного захворювання позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 40 %, має серйозні порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення його нормальних життєвих зв’язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 50000 гривень.

          Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

          Представник державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»ОСОБА_2 (згідно довіреності від 10 січня 2011 року) у судове засідання з’явилася просила в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, надала пояснення аналогічні викладеним в письмовому заперечені. Зокрема зазначила, що спричинена моральна шкода, повинна відповідати пропорційно відпрацьованому на підприємстві. Оскільки позивач окрім підприємства відповідача працював і на шахті «Південнодонбаська №1». Окрім цього, просила суд при винесенні рішення врахувати практику Верховного суду України щодо розгляду даної категорії справ, та при стягненні моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, на кожні 10% втрати працездатності підлягає не більше 3 000 гривень. Також, вважає, що не встановлений причино-наслідковий зв'язок між моральною шкодою та отриманим професійним захворюванням.

          Так, представник відповідача по суті не визнаючи позовні вимоги ОСОБА_1, фактично визнала провину відповідача в заподіянні моральної шкоди та зазначила, що сума моральної шкоди позивачем значно завищена.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Здоров’ю позивача ОСОБА_1 шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв’язку з професійними захворюваннями - «хронічного обструктивного захворювання легень пилової етіології».  Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.  

ОСОБА_1 має основний клінічний діагноз: «хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології в другій стадії ускладнення помірне перебігання. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне», з супутним діагнозом: «аІБС. Атеросклеротичний кардіосклероз, ОН один», що є результатом праці на підприємстві вугільної промисловості, а саме на державному підприємстві «Донецькій вугільній енергетичній компанії». Зазначені обставина знайшли своє підтвердження в письмових доказах по справі: акті розслідування хронічного професійного захворювання від 2 червня 2009 року, висновком лікувально-експертної комісії від 22 травня 2009 року.

          Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, тому суду необхідно в кожній справі з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках.          

Так, під час розгляду справи по суті, суд з’ясовує момент виникнення права ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз’яснень Верховного суду України моментом виникнення права на відшкодування моральної шкоди є  висновок МСЕК, коли позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності. Незалежно від моменту звернення до суду, потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди.

          Як вбачається з довідок медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 у 2009 році вперше була встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 %, встановлена третя група інвалідності з 16 червня 2009 року безстроково (довідка № 075369 від 16  червня 2009 року).       

          Таким чином,  право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 2009 році, тобто після  набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було передбачено стягнення моральної шкоди з фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно ст. 58 Конституції України  закони  та інші нормативно-правові  акти  не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З урахуванням вищезазначеного та вказаного положення основного закону України, суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України, та статтею 237№ КЗпП України надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).  

Згідно ст. 237№ КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону праці»від 14 жовтня 1992 року під моральною шкодою розуміються страждання, заподія ні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

          Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, що регулює розгляд трудових спорів, зокрема главою 15 КЗпП України, главами 3, 82 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’ям, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів № 472 від 23 червня 1993 року.               

          Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди»за моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. Згідно наданої копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем державним підприємством «Донецькою вугільною енергетичною компанією»з 30 січня 1997 року по 28 квітня 2009 року. З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 2 червня 2009 року вбачається причинний зв’язок з отриманим позивачем професійним захворюванням,  так як саме керівництво вказаного підприємства допустило порушення законодавства про охорону праці. А тому суд, не приймає посилання представника відповідача ОСОБА_3. щодо розподілу обов’язку відшкодування спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди між всіма вугільними підприємствами у трудових відносинах з якими перебував позивач, як такого що не доведено неправомірності вчинення причинних дій кількома особами.  

          Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що відсутній причино –наслідковий зв'язок між моральною шкодою та отриманим професійним захворюванням, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно при наявності стійкої втрати працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем ОСОБА_1 доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання від 2 червня 2009 року, висновок лікарсько-експертної комісії від 22 травня 2009 року, довідки МСЕК, пояснення представника державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», який не оспорює ні один із вказаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійними захворюваннями.

          При вирішенні справи суд встановлює, що ОСОБА_1 ставиться питання про стягнення моральної шкоди саме за втрату працездатності у розмірі 40 %, тобто коли встановлена стійка втрата працездатності (безстроково), а також те, що моральна шкода раніш за професійним захворюванням 2009 року не стягувалась.    

Визначаючи розмір моральної шкоди, підлягаючої відшкодуванню ОСОБА_1, суд зазначає наступне.           

Відповідно до роз’яснень, викладений  у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду  України від 31 березня 1995 року  №4  «Про судову  практику  в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди», розмір  відшкодування моральної шкоди  суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві  моральних та фізичних страждань та з урахуванням  у кожному конкретному випадку  ступеня вини  відповідача і інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки  тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу ушкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд, погоджуючись з думкою відповідача, вважає, що позовні вимоги позивача безпідставно завищені.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням: стану здоров’я ОСОБА_1, тяжкість професійного захворювання, наслідків професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Так з пояснень позивача встановлено, що він періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні з причини отриманого професійного захворювання. Окрім стаціонарного лікування позивач потребує тривалого обстеження в медичних закладах,  періодичних консультацій лікарів.

Відповідно до глибини фізичних і душевних страждань (ступінь втрати професійної працездатності позивача, обмеження його можливостей вести активний спосіб життя, необхідність прикладання додаткових зусиль для організації свого життя), враховуючи принципи виваженості, розумності і справедливості, суд вважає  за необхідне стягнути з державного підприємства «Донецької вугільної енергетичної компанії» на користь ОСОБА_1 12 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, ст. 237№ КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров’я отриманим умовами виробництва задовольнити частково.

          Стягнути з відповідача державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь позивача ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.             

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя                    /підпис/                                                                      А.С. Клікунова

З оригіналом згідно

Суддя

Справа 2-765-11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

26 квітня 2011 року                                                                          м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

при секретарі: Харьковій Л. М.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_3., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров’я отриманим умовами виробництва, -  

На підставі викладеного, ст. 237№ КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209 ч. 2, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження здоров’я отриманим умовами виробництва задовольнити частково.

          Стягнути з відповідача ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь позивача ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.             

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя                    /підпис/                                                                      А.С. Клікунова

З оригіналом згідно

Суддя