ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

          

                                                                                11.01.08                                                                                                         Справа № 30/320

   За позовом:  Пустомитівської міської ради, м. Пустомити, Львівська область

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівська ПМК-7”, м. Пустомити, Львівська область

Про визнання права та  зобов”язання до вчинення дій

                                                                                                                Суддя Мороз Н.В

Представники:

Від позивача –Серняк О.В.- секретар, Лешківець О.М. –представник, Кардаш В.Я.-голова

Від відповідача –Нагірний Р.М., Шайдич Т.В.-предст., Буга І.І. –голова правління

Суть спору:

            Позовну заяву подано Пустомитівською міською радою, м. Пустомити, Львівська область, до Відкритого акціонерного товариства “Львівська ПМК-7”, м. Пустомити, Львівська область, про визнання права вимоги Пустомитівської міської ради до ВАТ „Львівська ПМК-7” щодо передачі внеску на розвиток соціальної інфраструктури м. Пустомити, в розмірі 10% житлової площі будинку, збудованого на земельній ділянці, переданій ВАТ „Львівська ПМК-7” в оренду на підставі договору оренди землі від 15.03.05р. та зобов”язати ВАТ „Львівська ПМК-7” передати Пустомитівській міській раді внесок на розвиток соціальної інфраструктури м. Пустомити, в розмірі 10% житлової площі будинку, збудованого на земельній ділянці, переданій ВАТ „Львівська ПМК-7” в оренду на підставі договору оренди землі від 15.03.05р.          Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.10.2007 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 30.10.2007 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 30.10.2007 р., 13.11.2007 р., 11.12.2007 р.. В судовому засіданні 10.01.2008 р. оголошено перерву до 11.01.2008 р.

Представникам сторін роз’яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях, заявах про уточнення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що відповідач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,4587 га для будівництва житлового будинку, що, в силу ч. 4 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій” є одразу дозволом на будівництво, який автоматично породжує для відповідача обов’язок сплатити пайовий внесок на розвиток інфраструктури м. Пустомити. Зазначена земельна ділянка була надана відповідачу в оренду під умовою передачі 10% житла для забезпечення соціальних потреб м. Пустомити, про що вказано в п. п. 19, 31 договору оренди земельної ділянки від 16.03.2005 р. Однак, відповідач свій обов’язок не виконав. З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог вих. № 6/07ю-3 від 10.01.2008р. просять визнати право вимоги Пустомитівської міської ради до ВАТ “Львівська ПМК-7” щодо безоплатної передачі внеску на розвиток соціальної інфраструктури м. Пустомити, в розмірі 10% житлової площі будинку, збудованого на орендованій відповідачем земельній ділянці, що становить квартири в будинку, житлова площа яких сумарно складає 206,47 кв.м., а також зобов’язати відповідача безоплатно передати Пустомитівській міській раді як внесок на розвиток соціальної інфраструктури м. Пустомити, квартири, житлова площа яких сумарно складає 206,47 кв.м. в житловому будинку, збудованого на вказаній земельній ділянці.

Представники відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву №194 від 29.10.2007р. та письмових запереченнях №206 від 10.12.2007р. Зазначили, зокрема, що дозвіл на будівництво будинку був наданий не рішенням про відведення земельної ділянки, а рішенням №02-03/258 від 13.11.2003 р., яким передбачалось, що передача у комунальну власність 10% загальної площі житла повинна передбачатись в окремій угоді, яка укладена не була. Умови про передачу частини площі житла у комунальну власність неправомірно зазначені у договорі оренди землі від 16.03.2005р., який не містить необхідних умов такої передачі. Внески на розвиток інфраструктури повинні визначатись у вихідних даних на проектування. Однак, у вихідних даних на проектування такий обов’язок не зазначений. Посилається на можливість сплати цих внесків виключно у грошовій формі та відсутність у будинку вільної площі, яка могла б передаватись позивачу. Просить у позові відмовити.

11.01.2008 р. відповідач подав заяву-клопотання, яким просить витребувати у позивача акт передачі-приймання в орендне користування земельної ділянки за договором оренди землі від 16.03.2005 р. Однак, враховуючи ту обставину, що факт використання орендованої земельної ділянки під будівництво будинку відповідач не заперечує, вимог щодо належного виконання умов договору оренди перед судом не заявляв, суд не вбачає підстав для задоволення заяви-клопотання. У відповідності до ч. 1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство “Львівська ПМК-7” здійснює будівництво 60-ти квартирного житлового будинку у м. Пустомити в мікрорайоні “Юність”, що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт №405ж від 24.05.2005 р., виданим інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Позивач посилається на встановлення для ВАТ “Львівська ПМК-7” обов’язку щодо пайової участі на розвиток соціальної інфраструктури м. Пустомити, у вигляді 10% загальної площі житла, збудованої у зазначеному будинку. При цьому, позивач, зокрема, посилається на те, що такий обов’язок виникає у замовника будівництва одразу в силу отримання ним дозволу на будівництво, а у даному випадку наявна ще й додаткова підстава, з якої виник цей обов’язок –договір оренди землі. Проте, така позиція є хибною, оскільки згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 11 ЦК України, договори та акти органів місцевого самоврядування визнаються окремими підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, що свідчить про помилкове уявлення представників позивача про правовий характер спірних відносин. У відповідності до ч. ч. 6, 7 ст. 25 Закону України “Про планування і забудову територій”, договорами визначаються лише ті відносини по залученню на пайових засадах коштів інвесторів, на підставі яких ці кошти залучаються для упорядкування території комплексної забудови та виключно у випадку проведення комплексної забудови. Жодних доказів того, що будівництво одного 60-квартирного житлового будинку відповідачем носить характер комплексної забудови території суду не надано.

У відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій”, рішення сільської, селищної чи міської ради про надання земельної ділянки із земель державної  чи  комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у встановленому порядку. При цьому, з норм зазначеного закону не випливає покладення обов’язку по пайовій участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів ні автоматично, ні в дату отримання дозволу на будівництво. Не випливає таке положення і зі змісту листа Держбуду України №1/33-481 від 13.06.2003 р., на який посилається позивач, який не носить характеру нормативно-правового акту та у якому лише перелічені випадки, у яких орган місцевого самоврядування має право залучати кошти на розвиток та реконструкцію об’єктів інженерно-технічного забезпечення.

При цьому, вимога щодо грошової форми пайової участі, передбачена у ч. 6 ст. 25 Закону України “Про планування і забудову територій” щодо випадків комплексної забудови територій, а норма ч. 5 ст. 27 вказаного закону не забороняє встановлення пайової участі не у грошовій формі, встановлюючи лише, що Кабінет Міністрів України визначатиме граничний розмір  коштів на розвиток відповідної інфраструктури.

Підстави встановлення обов’язку замовника будівництва нести пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у даному випадку встановлені у ч. 5 ст. 27 Закону України “Про планування і забудову територій”, згідно із якою вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів можуть визначатись у вихідних даних на проектування. Зі змісту вказаної норми випливає відсутність обов’язку відповідного суб’єкта встановлювати вимоги до пайової участі у кожному випадку будівництва та обовязку замовника будівництва нести пайову участь, яка у конкретному випадку не була для нього встановлена.

Згідно із ст. 5 Закону України “Про архітектурну діяльність”, до вихідних даних на проектування належать архітектурно-планувальне завдання; завдання на проектування; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури. При цьому, вихідні дані складаються на підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, а також відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Як випливає з архітектурно-планувального завдання та інших документів, що належать до вихідних даних на проектування, вимоги до пайової участі відповідача на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту встановлені не були. Посилання на рішення №399 від 09.03.2005 р. “Про надання в оренду ВАТ “Львівська ПМК-7” земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку”, яким, зокрема, передбачено надати відповідачу в оренду терміном на три роки відповідну земельну ділянку на умовах виділення 10% житлової площі для забезпечення соціальних потреб міста, не спростовує зазначеного висновку, оскільки така вимога була встановлена для укладення договору оренди земельної ділянки, а не проектування будівництва.

На підставі рішення Пустомитівської міської ради №399 від 09.03.2005 р. “Про надання в оренду ВАТ “Львівська ПМК-7” земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку” 16.03.2005 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно із п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться у м. Пустомити, на північ від вул. Відродження площею 4587 кв.м. Згідно із п. п. 19, 31 вказаного договору, умовою передачі земельної ділянки в оренду визначено виділ десяти відсотків житлової площі для забезпечення соціальних потреб м. Пустомити. Орендар зобов’язався виділити Пустомитівській міській раді десять відсотків житлової площі із збудованого на цій орендованій земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку для забезпечення соціальних потреб міста Пустомити. Відповідно, спірні відносини носять договірний характер.

Посилання відповідача на протиправність включення цих положень до договору оренди землі, оскільки вони не передбачаються Законом України “Про оренду землі”, не заслуговують на увагу суду та суперечать ч. 1 ст. 6 ст. 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Таким чином, позивачу належить право на отримання належного виконання відповідачем умов договору, у т.ч. щодо виділу десяти відсотків житла. Посилання відповідача на неузгодженість порядку передачі такої площі не заслуговує на увагу, оскільки вимог щодо визначення порядку її передачі сторонами в суді не ставилось. Посилання на відсутність вільної площі за загальним правилом не припиняє зобов’язання та не звільняє від відповідальності за порушення умов договору.

Позивач просить визнати за ним не право на отримання десяти відсотків площі, а право вимоги до відповідача щодо безоплатної передачі внеску на розвиток соціальної інфраструктури м. Пустомити, в розмірі 10% житлової площі будинку, збудованого на орендованій відповідачем земельній ділянці, що становить квартири в будинку, житлова площа яких сумарно складає 206,47 кв.м., та, одночасно, зобов’язати відповідача безоплатно передати Пустомитівській міській раді відповідні квартири.

Як випливає з умов договору оренди землі від 16.03.2005 р. (помилково вказаного позивачем як договір від 15.03.2005 р.), дата виконання відповідачем обов’язку по передачі площі, у ньому не визначена, п. 31 договору передбачає лише обов’язок передати частину збудованої площі, тобто, обов”язок по передачі частини площі виникає після настання юридичного факту –введення будинку в експлуатацію, що підтверджує завершення будівництва об”єкту. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Проте, належних доказів завершення будівництва, зокрема, акту державної комісії про готовність до введення в експлуатацію будинку, рішення органу місцевого самоврядування про його затвердження, тощо, суду не надано. Натомість, як випливає з листа №208, тільки 11.12.2007 р. відповідач звернувся за створенням Державної приймальної комісії. Таким чином, позовні вимоги заявлені позивачем завчасно, до настання у відповідача обов’язку по передачі площі.

Окрім того, у встановленому законом порядку суду не доведено обов”язок відповідача передати позивачу саме 206,47 кв.м. Як випливає із заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2008 р. позивач, визначаючи цю площу, виходив із загальної пояснювальної записки до стадії лише робочого проекту 60-квартирного житлового будинку у м. Пустомити Львівської області. Проте, відповідач несе обовязок передати 10% фактично збудованої площі, яка може змінитись у процесі будівництва.

Відповідач також посилається на існування у позивача щодо відповідача зустрічного обов”язку, що випливає  з розпорядження Пустомитівської  районної ради №241 від 26.08.1988 р. Однак, вимога до позивача відповідачем не ставилась. За наявності передбачених законом підстав, відповідач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом в окремому позовному  провадженні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи.  

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.   Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).  

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку в позові  відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 24, 25, 27 Закону України “Про планування і забудову територій”, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

           В позові відмовити повністю. 

Суддя