ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
УХВАЛА
15.01.08 Справа№ 8/209А
14 год. 00 год.
зал судового засідання № 504
Господарський суд Львівської області у складі: судді Гутьєвої В.В.
при секретарі Хороз І.Б.
розглянув у судовому засіданні матеріали справи за позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова
до відповідача: Приватного підприємства “Фірма Інтергурт”, м. Львів
про стягнення до бюджету 12 728 100,58 грн.
за участю представників:
від позивача: Демидюк В.В. –ст.державний1 податковий інспектор, Яремчук О.В. –ст. державний податковий інспектор, Хома Т.І. –гол.державний податковий інспектор
від відповідача: Котягін А.С. - представник
Права та обов"язки представникам сторін у відповідності до ст.ст. 27, 29, 49, 51 КАС України роз"яснено.
В С Т А Н О В И В :
Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова звернулась з адміністративним позовом до Приватеого підприємства “Фірма Інтергурт”, м.Львів про стягнення до бюджету 12 728 100,58 грн.
Ухвалою від 14.09.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі і призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні.
Ухвалою від 30.10.2007 р. розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладався за клопотанням відповідача у зв’язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника у попередньому судовому засіданні.
Ухвалою від 04.12.2007 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.01.2008 р.
Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема: за результатами планової виїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ПП "Фірма "Інтергурт" вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 28.11.2006 р. по 31.03.2007 р. складено акт від 21 серпня 2007 року № 1826/23-2/34768551 згідно з яким встановлено, що ПП "Фірма "Інтергурт" реалізовано без відповідної ліцензії пестициди на суму 12 728 100,58 грн. - нітроамофоску, селітру аміачну, калімагнезію, а відповідно до "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні" дані препарати відносяться до пестицидів і агрохімікатів і торгівля ними потребує відповідної ліцензії Міністерства аграрної політики України; відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає господарська діяльність з виробництва пестицидів та агрохімікатів, оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами; відповідачем одержані кошти без достатніх підстав, які згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підлягають стягненню в доход держави, це, у даному разі, усі кошти, що одержані від торгівлі виробами без отримання відповідних ліцензій; відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 03.12.2007 р., зокрема: відповідальність за порушення норм Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачена ст. 22, якою визначено, що до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом; чинне законодавство не містить норм, що передбачають стягнення в доход держави коштів отриманих за цивільно-правовими договорами у зв'язку із здійсненням підприємством безліцензійної діяльності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши думку представників сторін, суд встановив.
Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ПП "Фірма "Інтергурт" вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 28.11.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої було складено акт від 21 серпня 2007 року № 1826/23-2/34768551.
Наведеним актом окрім порушень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України „Про податок на додану вартість" було встановлено, що ПП "Фірма "Інтергурт" за перевірений період, а саме з 28.22.2006 р. по 31.03.2007 р. продала без відповідної ліцензії агрохімікати на суму 12 728 100,58 грн.
ПП "Фірма "Інтергурт" згідно податкових накладних № 1250000011 від 25.01.2007 р., № 1225000018 від 25.12.2006 р., № 1250000010 від 25.01.2007 р. реалізувало ТзОВ „Галтехенерго" селітру аміачну, нітроамофоску та калімагнезію на загальну суму 12 728 100, 58 грн.
Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до пункту 11 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” в редакції N 3370-IV від 19.01.2006, ліцензуванню підлягають виробництво пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), оптова, роздрібна торгівля пестицидами і агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);
Статтею 1 Закону України “Про пестициди і агрохімікати” визначено, що:
пестициди - токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб;
агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Згідно із ст. 7 Закону України „Про пестициди та агрохімікати” державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.
Постановою Кабінету Міністрів України N 295 від 04.03.1996 „Про затвердження Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” передбачено видання Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Зокрема п.35 зазначеної постанови визначено, що на підставі Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів Мінприроди розробляє, погоджує з МОЗ та Мінагрополітики, готує до друку та видає один раз на два роки Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (далі - Перелік), з щорічним виданням доповнень до нього про нові зареєстровані, а також заборонені до використання препарати.
Міністерством екології та природних ресурсів складено перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні від 29.12.2000 р. У відповідності із цим переліком селітра аміачна, нітроамофоска та калімагнезія це мінеральні добрива. Також вказаним переліком визначено групу кожного препарату, з чого вбачається, що ні селітра аміачна, ні нітроамофоска, ні калімагнезія до групи агрохімікатів, які відносяться до регуляторів росту рослин –не відноситься.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність продажу відповідачем селітри аміачної, нітроамофоски та калімагнезії без отримання на це відповідної ліцензії.
Крім цього, помилковим є твердження позивача про стягнення всієї суми коштів, одержаних від без ліцензійного продажу продукції, оскільки відповідно до ст. 20 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а згідно із ч.2 ст.22 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Згідно із ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що основним завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
У розділі II цього Закону міститься перелік покладених на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Проте відповідальність та фінансові санкції за кожне з порушень встановлюється законодавством, яке регулює перелічені відносини.
Однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів одержаних ними за такими угодами.
У даному ж випадку позов включає вимогу про стягнення в доход держави коштів, які були одержані ПП „Фірма „Інтергурт” в результаті здійснення безліцензійного продажу салітри аміачної, нітроамофоски та калімагнезії.
Преамбулою Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Відповідальність за порушення норм вищезгаданого Закону передбачена ст. 22, якою визначено, що до суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.
Вказана стаття та чинне законодавство не містить норм, що передбачають стягнення в доход держави коштів отриманих за цивільно-правовими договорами у зв’язку із здійсненням підприємством безліцензійної діяльності.
Посилання позивача на п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” є безпідставним, оскільки вказана норма визначає, що Державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Доводи податкової служби про те, що законодавець передбачив орган ліцензування, механізм і порядок надання ліцензії та встановив відповідальність за порушення Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" шляхом подання державними податковими інспекціями до суду позовів про стягнення в дохід державного бюджету коштів, одержаних без установлених законом підстав, спростовується приписами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яким визначений статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
У відповідності із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Проте, позивачем не доведено тих обставин на які він посилається в позовній заяві та не спростовано доводи відповідача.
Також суд ухвалив відхилити клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів, оскільки позивач не представив суду доказів в підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно та повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ДПІ у Галицькому р-ні. м.Львова до приватного підприємства „Фірма Інтергурт” про стягнення коштів одержаних без встановлених законних підстав в сумі 12 728 100,58 грн. є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 17, 69, 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений і підписаний 15.01.2008 р.
Суддя Гутьєва В.В.