Диканський районний суд Полтавської області

Справа  № 2-а-1108/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04.05.2011 Диканський районний суд Полтавської області  в складі:

головуючого Щабельської І.  В

при секретарі Іванченко  В.  А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Диканька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень зарахувати заробітну плату при призначенні пенсії за віком,    

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2010 року позивач досяг пенсійного віку, так як йому виповнилося 60 років, і звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, подавши відповідний пакет документів. Вказуючи на те, що відповідачем безпідставно не було зараховано його заробіток в колгоспі ім. Леніна Диканського району за період 1982-1986 років, хоча він працював у вказаному господарстві за сумісництвом і одержував заробітну плату, що підтверджується  архівною довідкою місцевої архівної установи "Трудовий архів" Диканської районної ради /далі - архівна установа/, позивач просив визнати дії відпаовідача неправомірними та зобов'язати включити його заробітну плату в колгоспі ім. Леніна за вказані періоди в обрахунок розміру його пенсії.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і суду пояснив, що у 1982-1986 роках він постійно працював на посаді плиточника-облицювальника у Диканському будівельному управлінні № 5 /далі - БУ-5/, з яким перебував у трудових відносинах, що підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці. Одночасно у певні період вказаного часу він працював у різних колгоспах Диканського району на різних будівельних об'єктах, в тому числі і в колгоспі ім. Леніна, де одержував заробітну плату у значно вищому розмірі, ніж у БУ-5. Детально обставин прийняття на роботу в колгосп ім. Леніна він не пам'ятатє, а також не пам'ятає, чи укладались між ним та адміністрацією вказаного підприємства якісь договори, в тому числі і трудовий. У вказаному колгоспі він працював не постійно, а в ті періоди, коли була робота за його спеціальністю "плиточник" на об'єктах, які будувались у цьому колгоспі. Однак заробітна плата йому нараховувалась і він її одержував за платіжними відомостями, тому просив зобов'язати відповідача вказану заробітну плату зарахувати при обрахунку розміру його пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи на те, що позивач не подав йому документів, які б підтверджували факт перебування його у трудових відносинах з колгоспом ім. Леніна, так як у період 1982-1986 року постійно працював у БУ-5, що підтверджується записами у його трудовій книжці. Тому відсутні підстави для обрахунку пенсії позивачу із заробітної плати, яка у вказані періоди виплачувалась  позивачу колгоспом ім. Леніна.  При нарахуванні позивачу розміру пенсії була зарахована заробітна плата за перод його роботи у Полтавському проектному інституті. Тому просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Вислухавш пояснення сторін та свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 13.04.1981 року по 27.12.1989 року постійно працював плиточником-облицювальником у Диканському будівельному управлінні № 5 /Диканське БУ-5/, яке у 1986 році було перейменоване у Диканську міжколгоспну пересувну механізовану колону № 15 / Диканська МПМК-15/, що підтверджується архівною довідкою № 234/01-14 від 22.10.2010 року /а.с. 7/ та копією трудової книжки позивача /а.с. 9-11/.  Згідно архівної довідки № 235/01-14 від 22.10.2010 року позивач одержував заробітну плату у колгоспі ім. Леніна у січні 1982 року, з січня 1983 року по березень 1985 року, у червні 1985 року та у вересні 1986 року, тобто у певні періоди. При цьому позивач поясював, що у колгоспі ім. Леніна він працював не постійно, а лише у ті періоди, коли були будівельні об'єкти, на яких необхідно було проводити облицювальні роботи. Свідок ОСОБА_2, яка у вказані періоди працювала головним бухгалтером колгоспу ім. Леніна, у суді пояснила, що позивач дійно працював на будівельних об'єктах цього колгоспу, виконував облицювальні роботи і йому нараховувалась заробітна плата, однак їй не відомо про причини відсутності інших документів, які б підтверджували факт укладання між ним та колгоспом трудового договору. При цьому вказала, що працівників будівельних спеціальностей при необхідності підшукував головний інженер-будівельник колгоспу ОСОБА_3, який наймав будівельні бригади або окремих спеціалістів і визначав роботи, які їм необхідно виконати.

Свідки ОСОБА_4, який у вказаний період працював начальником Диканського БУ-5, та ОСОБА_3, який у вказаний період працював головним інженером-будівельником колгоспу ім. Леніна, в суді пояснили, що у вказаний період позивач постійно працював у Диканському БУ-5 на посаді плиточника-облицювальника. У колгоспі ім. Леніна він працював у складі будівельної бригади, з бригадиром якої укладався договір підряду на виконання конкретних будівельних робіт. Інколи трудовий договір з іншого боку підписували уся члени найнятої будівельної бригади. Трудовий договір між колгоспом ім. Леніна і позивачем не укладався, а оплата за виконану роботу йому проводилась через касу колгоспу на підставі вказаного договору підряду. При цьому розмір оплати визначався за погодженням між сторонами і був значно вищим, ніж визначена на той час  за державними розцінками оплата за такі види робіт. При цьому свідок ОСОБА_3 пояснив, що у колгоспі була і своя будівельна бригада, яка складалася із членів колгоспу, однак її працівники одержували заробітну плату, визначену державними розцінками. Позивач ОСОБА_1 членом цієї будівельної бригади ніколи не був, а працював на об'єктах, які будував колгосп, саме за цивільно-правовими договорами і оплата йому проводилась на договірній основі, а не згідно норм трудового законодавства.

Вказаного у судовому засіданні не заперечував і позивач ОСОБА_1. пояснивши, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 говорять правду, однак він особисто не пам'ятає усіх обставин укладання договорів, які стали підставою виконання ним облицювальних робіт на будівельних об'єктах, які у вказані періоди будував колгосп ім. Леніна. а також не пам'ятає, які саме договри укладалися.

Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України трудовий договір між працівником та підприємством укладається у письмовій формі, що було передбачено і законодавством, яке діяло у період 1982-1986 років. Позивач не заперечував того факту, що трудовий договір, укладений між ним та колгоспом ім. Леніна відсутній.

Відповідно до норм ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  для обчислення пенсії враховується заробітна плата /дохід/ за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Для визначення розміру пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 27 цього закону, заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим законом визначається на умовах і впорядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності чим законом, - на умовах, вказаних вище. Заробітна плата /дохід/ за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату /дохід/, виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, - за даними. що місятяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином у суді з достовірністю було встановлено, що трудовий договір між позивачем та колгоспом ім. Леніна не укладався, оплата за виконані ним у вказаному господарстві роботи проводилась на підставі цивільно-правових договорів на виконання конкретних видів робіт, а не на підставі трудового договру, тому вимоги позивача про нарахування йому пенсії за віком на підстві тих сум, які ним одержувались у колгоспі ім. леніна у 1982-1986 роках є бізпідставними і задоволенню не підлягають.

На піцдставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 40 Закону україни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 24 КЗпП України, ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до  Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий           ОСОБА_5