ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
22.05.07 Справа № 10/222-4329
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Козова № 1223 від 03.03.2007 року (далі Козівська МДПІ, смт. Козова)
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2007 року
у справі № 10/222-4329
за позовом: Державного підприємства «Залозецький спиртовий завод», смт. Залізці (далі ДП «Залозецький спиртовий завод», смт. Залізці)
до відповідача: Козівської МДПІ, смт. Козова
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача –Теслюк С.З. - юрисконсульт
від відповідача –Шевчук Р.Є. –головний державний податковий інспектор юридичного сектору
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2007 року у справі № 10/222-4329 частково задоволено позовні вимоги ДП «Залозецький спиртовий завод», смт. Залізці: скасовано податкове повідомлення –рішення Козівської МДПІ від 11.05.2006 року № 0000112301/0 та частково скасовано податкове повідомлення –рішення від 11.05.2006 року № 0000102301/0 на суму 29829,00 грн., в частині скасування податкового повідомлення –рішення від 11.05.2006 року № 0000102301/0 на суму 5967,00 грн. - відмовлено.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, відповідно матеріалами справи не підтверджено порушення товариством норм ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; в результаті апеляційного узгодження податкового зобов’язання податковим органом скасовано податкове повідомлення –рішення № 0000102301/0 від 11.05.2006 року в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5967,00 грн., в зв’язку з чим в цій частині вимог в позові відмовлено.
Козівською МДПІ подано апеляційну скаргу № 1223 від 03.03.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП «Залозецький спиртовий завод»по взаємовідносинах з ПП «Багро», ПП «Матрікс», УПП «Укртехмаш»за період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року, посадовими особами податкової інспекції 05.05.2006 року складено акт (б/н).
На підставі даного акту перевірки, відповідно до підпункту «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000112301/0 від 11.05.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 122 181,00 грн., а також податкове повідомлення –рішення в розмірі № 0000102301/0 від 11.05.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 35 796,00 грн.
Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.
За результатами апеляційного узгодження, рішенням Державної податкової адміністрації в Тернопільській області за № 8332/10/25-007 від 31.07.2006 року за результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг: скасовано податкове –повідомлення рішення Козівської МДПІ від 11.05.2006 року № 0000102301/0 в частині визначеного податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5967,00 грн., в тому числі 4017,00 грн. за основним платежем та 1950,00 грн. штрафних санкцій; залишено без змін податкове – повідомлення рішення Козівської МДПІ від 11.05.2006 року № 0000112301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та в зазначеній частині рішення Козівської МДПІ від 01.06.2006 року № 894/10-10 «Про результати розгляду первинної скарги», а повторну скаргу в цій частині –без задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції у процесі розгляду справи, ПП «Матрікс»реалізувало ДП «Залозецький спиртовий завод»товарно –матеріальні цінності (датчики тиску РС-28/Ех/0-40 кПа/PZ/М) загальною вартістю 3934,44 грн. На виконання пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону Україну «Про податок на додану вартість»продавець –ПП «Матрікс»надав покупцю –позивачу, податкову накладну.
Крім цього, між ПП Чистою Вікторією Любомирівною, що діє в інтересах УПП «Укртехмаш» та членом брокерської контори «Дім»в особі брокера Стойко Юлії Ігорівни яка діє в інтересах ДП «Залозецький спиртовий завод» укладено договори купівлі - продажу №0502681(А), №0502691 від 26.03.2004 року, щодо придбання транспортних засобів: автомобіля DAF 95 XF380 (ціна –288750,00 грн.); напівпричіпа АЦ ТА Ohlegger (ціна –96250,00 грн.). Згідно податкових накладних № 1804-01, № 1804-02 ДП «Залозецький спиртовий завод»отримав від УПП «Укртехмаш»сідловий тягач DAF 95 XF380 та напівпричіп АЦ ТА Ohlegger. Як вбачається з акту перевірки суми податку на додану вартість зазначені УПП «Укртехмаш»в накладних - 48125,00 грн. та 16041,67 грн. ДП «Залозецький спиртовий завод»включені до податкового кредиту за квітень 2005 року не знаходять свого підтвердження в податкових зобов’язаннях контрагентів, а податкові накладні № 1804-01 та № 1804-02 не виконують свої законодавчо визначені функції.
Щодо доводів податкового органу, що податкові накладні підписані із використанням факсимільного підпису, а відтак не відповідають наказу ДПА України від 30.05.1997 року, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що реквізити та відомості, які повинні містити податкові накладні наведені у пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги вказаної вище правової норми контрагентом позивача дотримані в повному обсязі, відомості податкових накладних дають можливість як ідентифікувати особу, що їх видала так і містять дані про придбані у неї товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість. Крім того, стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні»до обов'язкових реквізитів первинного документу (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - стаття 1 даного Закону) відносить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і факсиміле (п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та за реєстр. Мін'юстом України 5.06.1995р. за №168/704).
Поряд з цим, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Жодних доказів, які вказували б на порушення ПП «Матрікс»та УПП «Укртехмаш»вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих у деклараціях з ПДВ до сплати сум ПДВ за звітні періоди контролюючим органом суду не представлено.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документ, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Також, податковим органом встановлено, що між ПП «Багро»та ДП «Залозецький спиртовий завод»укладено договір на транспортне обслуговування. На виконання договору ПП «Багро»надало транспортні послуги ДП «Залозецький спиртовий завод»по вивезенні браги вартістю 96390,00 грн., в свою чергу ДП «Залозецький спиртовий завод»перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «Багро»93390,00 грн.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обігу.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що оскільки одержані від ПП «Багро» транспортні послуги оплачені безготівковими розрахунками, підтвердженням валових витрат у відповідності пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є платіжні доручення, в зв’язку з чим є помилковим висновки позивача податкового органу про завищення валових витрат та, відповідно, заниження податку на прибуток.
Щодо договору поставки продукції № 29/06-05-1 від 29.06.2005 року укладеного між ПП «Багро»та ДП «Залозецький спиртовий завод»загальною вартістю 18900,00 грн. (в т. ч. ПДВ –3150,00 грн.) та відповідно податкової накладної № 144 від 29.06.2005р., де вказана сума податку на додану вартість складає 3150,00 грн., яка в червні 2005 року включена до податкового кредиту, то податковою інспекцією при проведенні перевірки встановлено, що податкова накладна № 144 від 29.06.2005 року не відповідає чинному законодавству оскільки вона засвідчена факсимільним підписом директора ПП «Багро»Барана О.А., а також занижено зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 16631,00 грн.. Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що вимоги пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»контрагентом позивача дотримані в повному обсязі, відомості податкової накладної дають можливість як ідентифікувати особу, що її видала так і містить дані про придбані у неї товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість. Крім того, стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні»до обов'язкових реквізитів первинного документу відносить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і факсиміле (п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та за реєстр. Мін'юстом України 5.06.1995р. за №168/704).
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2007 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.