АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2516/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ,
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якої вказує, що на виконанні в Жовтневому ВДВС знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на його користь суми. Державний виконавець, в порушення вимог ст. 5, 48 Закону України «Про виконавче провадження»30 грудня 2010 року закінчив виконавче провадження та повернув виконавчий документ через не проживання боржника за вказаною адресою, хоча міг застосувати до нього привід, оголосити розшук, не запропонував стягувачу авансувати витрати на проведення виконавчих дії. Вважає ці дії незаконними та просить скасувати постанову про повернення виконавчого документу, визнати вказану бездіяльність неправомірною та зобов'язати виконавця поновити виконавче провадження та вжити всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2011 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні скарги на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ.
ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та задовольнити його вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як на підставу задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції заявник вказав, що суд не врахував, що державним виконавцем не звернуто стягнення на Ѕ частину нерухомого майна яке належить боржнику і не оголошено боржника в розшук, що потягнуло за собою закінчення виконавчого провадження.
Однак, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2004 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 9551,66 грн. боргу.
Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 18 січня 2010 року відкрито виконавче провадження.
Постановою держвиконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 02 лютого 2010 року на квартиру 53 по вул. Козачій в м. Запоріжжі накладено арешт, Ѕ частина якої належить на праві власності боржнику ОСОБА_5.
Згідно з актами від 26 травня та 15 липня 2010 року виконавець разом зі стягувачем виходив за місцем проживання боржника, але двері ніхто не відчинив.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону.
Листом Жовтневого ВДВС від 06 грудня 2010 року ОСОБА_3 запропоновано авансувати витрати на виконавче провадження в строк до 17 грудня 2010 року і роз'яснено, що якщо стягувач не авансує проведення виконавчих дії в тому числі і щодо розшуку боржника, це є підставою для повернення виконавчого документу. Згідно з реєстром на відправлення простої поштової кореспонденції це звернення направлено стягувачу 07 грудня 2010 року.
Статтею 27 цього Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Лише за умови, яка стягувачем не була виконана, авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
Таким чином державний виконавець не отримавши відповіді від стягувача, про авансування витрат не міг звернутись з поданням про оголошення розшуку боржника. Тому, враховуючи також те, що звернення з поданням про розшук є правом а не обов’язком виконавця, від в цій частині діяв відповідно до вимог закону.
Доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваних рішень через порушення вимог ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки ці рішення постановлені у відповідності до вимог ст. 366 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року та, як акт цивільного законодавства, на відміну названого Закону іншим чином врегульовував спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника -фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Таким чином рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства і підстав для його скасування чи зміни колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - суддя: Судді: