ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
15.05.07 Справа № 05/38/9-92
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Луцьк № 1494 від 15.12.2006 року (далі ДП «Волинський облавтодор», м. Луцьк)
на постанову Господарського суду Волинської області від 16.11.2006 року
у справі № 05/38/9-92
за позовом: Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ковель (далі Ковельська МДПІ, м. Ковель)
до відповідача 1: ДП «Волинський облавтодор», м. Луцьк
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан», м. Київ (далі ТзОВ «Дан», м. Київ)
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача –Виш А.А. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу
від відповідача 1 –не з’явився
від відповідача 2 - не з’явився
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Волинської області від 16.11.2006 року у справі № 05/38/9-92 задоволено позовні вимоги Ковельської МДПІ, м.Ковель: визнано недійсним договір № 45 від 26.03.2003 року, укладений між ДП «Волинський облавтодор», м. Луцьк та ТзОВ «Дан», м. Київ. Стягнуто з ТзОВ «Дан», м. Київ на користь ДП «Волинський облавтодор», м. Луцьк 26000,00 грн. та з останнього 26000,00 грн. в дохід бюджету.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що корпоративні права на ТзОВ «Дан»були передані невстановленій особі, яка в подальшому незаконно використовувала дане товариство поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків до бюджету; у даній справі відповідний умисел та мета були присутні у діях ТзОВ «Дан», що повністю підтверджується сукупністю доказів у матеріалах справи.
ДП «Волинський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Луцьк подано апеляційну скаргу № 1494 від 15.12.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Господарського кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Між ДП «Волинський облавтодор», м. Ковель (філія «Ковельське ДЕУ») та ТзОВ «Дан»укладено договір купівлі –продажу № 45 від 26.03.2003 року про купівлю –продаж матеріалів (товарів) для виробничих потреб на загальну суму 26000,00 грн..
На виконання умов даного договору ДП «Волинський облавтодор»отримало від ТзОВ «Дан» по накладній № 00063 від 28.03.2003 року, податковій накладній від 28.03.2003 року три ємкості по 100 м3 кожна на загальну суму 26000,00 грн., в тому числі ПДВ –4333,34 грн.
Даний товар оплачено платіжним дорученням № 65 від 05.02.2003 року на суму 26000,00 грн.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003 року визнано недійсними установчі документи з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме з 11.10.2002 року та свідоцтво платника податку на додану вартість з дати видачі 07.11.2002 року. Також, ДПІ в Оболонському районі м. Києва видано акт № 1 від 20.03.2003 року про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платка податку на додану вартість № 36728407, індивідуальний податковий номер 318107926549, виданого 07.11.2002 року платнику ТзОВ «Дан».
Даним судовим рішенням, також встановлено, що засновники підприємства 11.10.2002 року в присутності нотаріуса склали заяву про вихід із складу засновників ТзОВ «Дан»і передали за винагороду установчі документи товариства, печатку та свідоцтво платника ПДВ невстановленій особі.
Приймаючи постанову у даній справі, Господарський суд Волинської області обґрунтовано виходив з того, що:
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і в розмірах, встановлених законодавством.
Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент укладення та виконання угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави..
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року із змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» вказано, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Відповідно до пп.. 7.3 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року № 1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки»доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов даного договору відповідачем-2 видано відповідачу-1 накладну № 00063 від 28.03.2003 року та податкову накладну від 28.03.2003 року на загальну суму 26000,00 грн., в тому числі ПДВ –4333,34 грн. Товар, згідно спірного договору, оплачено платіжним дорученням № 65 від 05.02.2003 року на суму 26000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки ЄДРПОУ від 05.04.2007 року № 12/1-7/631 станом на 15 березня 2007 року ТзОВ «Дан», м. Київ перебуває у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та окрім цього, станом на момент укладення спірного договору податкової звітності до державної податкової інспекції не подавав.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Отже, факт складення податкової накладної породжує податкові зобов’язання у продавця, в даному випадку у ТзОВ «Дан», м. Київ.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що спірний договір слід визнати недійсним, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також укладений з метою нанесення істотної шкоди інтересам держави у вигляді несплати сум податків до бюджету.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Волинської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Волинської області від 16.11.2006 року у справі даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.