ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"10" січня 2008 р. | Справа № 20-27-12/505-06-11341 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Савицького Я.Ф., Михайлова М.В.
(згідно з розпорядженням першого заступника голови суду від 09.01.2008р. №1 „Про заміну суддів” здійснено заміну судді Тофана В.М. суддею Савицьким Я.Ф.)
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 11.12.2007р.
від позивача Басюк Т.Л. за довіреністю від 16.11.2006р. №ЦХП-18/3743
від відповідача Бєлоусова С.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №423
за участю представників сторін у судовому засіданні 25.12.2007р.
від позивача Становова Ю.В. за довіреністю від 21.02.2007р. №ЦХП-18/461
від відповідача Бєлоусова С.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №423
за участю представників сторін у судовому засіданні 10.01.2008р.
від позивача не з’явився
від відповідача Бєлоусова С.В. за довіреністю від 02.01.2008р. №70
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”
на рішення господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року
у справі №20-27-12/505-06-11341
за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”
до відповідача Одеської залізниці
про стягнення 6767 грн. 68 коп., -
В С Т А Н О В И В:
ДП „Укрзалізничпостач” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 6767,68 грн. за поставлений згідно укладеного між сторонами договору від 10.01.2004р. №ЦХП-50104 товар.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.05.2007р. у справі №27-12/505-06-11341 позов ДП „Укрзалізничпостач” задоволено повністю. З Одеської залізниці на користь ДП „Укрзалізничпостач” стягнуто 6767,68 грн. боргу, 102 грн. держаного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою ВГСУ від 09.08.2007р. рішення господарського суду Одеської області від 03.05.2007р. скасовано, а справу №27-12/505-06-11341 направлено на новий розгляд.
При цьому у постанові ВГСУ вказано, що, по-перше, судом першої інстанції не досліджено, чи мав право постачальник за умови відсутності представника покупця на матеріальному складі ДП „Укрзалізничпостач” у місті Фастові Київської області відвантажувати продукцію на залізницю у контейнері за своїми пломбами. По-друге, судом першої інстанції не досліджено дотримання Одеською залізницею вимог Інструкції №П-6 при прийманні продукції, а також не надано оцінки складеним Одеською залізницею приймальним актам.
Ухвалою від 22.08.2007р. господарський суд Одеської області прийняв справу до свого провадження з присвоєнням №20-27-12/505-06-11341.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року у справі №20-27-12/505-06-11341 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволені позову ДП „Укрзалізничпостач” відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу в акцепті сповіщення на суму 6767, 68 грн. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що сторони в укладеному між ними договорі не передбачали поставку товарів на умовах FCA Правил Інкотермс (2000); що відповідачем належним чином доведено факт недостачі розрядників в кількості 53 шт. на суму 6767,68 грн., а також з огляду на вимоги ст.ст.712,669,525,526,670,692 ЦК України.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 6767,68 грн., з посиланням при цьому на необґрунтованість і безпідставність судового рішення, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував всі обставини, які мають значення для справи, що призвело до визнання ним встановленими недоведених обставин та прийняття висновків які не відповідають дійсності.
Так, позивач вважає, що суд першої інстанції не дослідив і не взяв до уваги права та обов’язки сторін за Договором в частині поставки продукції на умовах FCA Правил Інкотермс (2000), з посиланням при цьому на те, що на Специфікації №7.23 відсутні будь-які відмітки щодо дати її складання, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що дана Специфікація №7.23 була оформлена сторонами лише 04.11.2004р., тобто вже після поставки продукції.
Також позивач посилається на те, що у Специфікації №7.23 встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA Правил Інкотермс (2000), а відтак, суд першої інстанції проігнорував той факт, що з моменту здачі вантажу перевізникові, всі ризики втрати товару перейшли до відповідача і саме з цього моменту позивачем у повному обсязі були виконані договірні зобов’язання з поставки товару. Під час розгляду справи судом першої інстанції безпідставно не застосовано ч.2 ст.664 ЦК України, якою визначено, що обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові, а також не застосовано ст.334 ЦК України, якою уточнено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна перевізникові. Окрім того, позивач вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо правомірності приймання відповідачем товару від перевізника без перевірки та складання комерційного акту.
Відповідач з апеляційною скаргою позивача не згодний, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу від 06.12.2007р. за вх.№3026-Д1 та у письмових поясненнях від 24.12.2007р. №13/5723.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.01.2008р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне:
Як випливає із наявної у матеріалах справи залізничної накладної на перевезення вантажу в універсальному контейнері №32119161, позивачем 07.10.2004р. було відвантажено з Фастівського складу і направлено відповідачу у контейнері №516130287 ватаж загальною вагою 4000 кг (брутто) (маса тари –1000 кг, маса вантажу –3000 кг), а саме –взуття без найменування в алфавіті –23 коробки (10 коробок –чоботи, 13 коробок –черевики), розрядники –11 ящиків.
27.10.2004р. вантаж прибув на станцію призначення непошкодженим, у справному контейнері із непошкодженими пломбами, та виданий відповідачу без перевірки, про що свідчить відмітка у п.5 залізничної накладної.
Після одержання вантажу від перевізника відповідач здійснив приймання поставленої позивачем продукції відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6.
Як правильно встановлено судом першої інстанції і сторонами у справі не заперечується, вищевказана продукція поставлена позивачем і прийнята відповідачем на виконання умов укладеного між ними договору №ЦХП-50104 від 10.01.2004р., згідно з яким, позивач зобов’язаний поставити на умовах цього договору та передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості та по цінах згідно Специфікацій, що є невід’ємними частинами договору та надаються додатково, а відповідач зобов’язаний прийняти і оплатити цю продукцію.
У розділі 4 договору встановлені терміни і порядок постачання продукції позивачем, а саме, у п.4.1. договору встановлено, що постачання продукції виконується в терміни та в обсягах, зазначених у специфікаціях, погоджених сторонами, які є невід’ємними частинами договору; у п.4.2. договору встановлено, що постачання продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах, що визначаються у специфікаціях до даного договору; у п.4.3. договору передбачено, що по узгодженню з відповідачем можливе відвантаження автотранспортом позивача або відвантаження зі складу позивача автотранспортом відповідача; у п.4.4. встановлено, що транспортні витрати сплачується відповідачем в залежності від умов постачання, зазначених в специфікаціях.
Також умовами цього договору передбачено, що приймання продукції по кількості здійснюється відповідачем відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.65р. „Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості”, затвердженої Держарбітражем, із змінами та доповненнями (п.5.2. договору).
Умовами п.7.2. договору передбачено, що остаточна ціна продукції визначається позивачем на момент постачання та вказується у рахунку-фактурі, а згідно з умовами п.7.4. договору, розрахунок за продукцію здійснюється відповідно до Наказу Укрзалізниці №251-Ц від 03.07.2000р. „Про порядок економічних відносин на залізничному транспорті України”. Термін акцепту сповіщення по пред’явленнях рахунках визначається 10 (десятьма) банківськими днями з дня їх одержання.
Таким чином укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого в силу вимог ч.2 ст.712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.
Водночас із умов укладеного між сторонами договору випливає, що обов’язок відповідача стосовно приймання продукції по кількості встановлений умовами самого договору (п.5.2. договору), а обов’язок позивача щодо порядку і строків поставки продукції встановлюється сторонами додатково у Специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору.
Згідно з наявною у матеріалах справи Специфікацією №7.23 до договору №ЦХП-50104 від 10.01.2004р. розрядники типу РКВН-250 у кількості 2525 шт. на суму 265125 грн. без ПДВ позивач зобов’язаний поставити відповідачу на умовах постачання FCA (матеріальний склад ДП „Укрзалізничпостач” у м. Фастові, Київська обл.) відповідно до вимог „Інкотермс” (редакція 2000р.).
Згідно з передбаченими у Специфікації умовами постачання продукції термін FCA правил Інкотермс 2000р. означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, відповідно до п. а) ст.А4 умов постачання FCA правил Інкотермс 2000р. поставка товару вважається здійсненою коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Отже, виходячи із зазначених у Специфікації №7.23 умов щодо поставки позивачем продукції, зобов’язання останнього щодо поставки продукції відповідачу вважаються виконаними з моменту завантаження продукції на транспортний засіб перевізника. Тобто, саме з моменту завантаження продукції у контейнер №516130287 (07.10.2004р.), зобов’язання позивача щодо поставки продукції відповідачу вважаються виконаними.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, вказану Специфікацію, в якій встановлений порядок поставки продукції позивачем відповідачу, останній одержав лише 17.11.2004р. за вх.№1237, що підтверджується відміткою відповідача на листі ДП „Укрзалізничпостач” від 04.11.2004р. №ЦХПз-1-5236, згідно з яким, відповідачу для оформлення направлені специфікації до договору №ЦХП-50104 від 10.01.2004р.
Таким чином Специфікацію, в якій встановлений порядок поставки продукції позивачем відповідачу, останній одержав вже після здійсненої позивачем поставки, а тому суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно відхилив цю Специфікацію в якості доказу узгодження між сторонами поставки продукції позивачем на умовах FCA (матеріальний склад ДП „Укрзалізничпостач” у м. Фастові, Київська обл.) відповідно до вимог „Інкотермс” (редакція 2000р.).
Оскільки на момент поставки продукції (07.10.2004р.) між сторонами у справі додатково не встановлений порядок і спосіб цієї поставки, то при вирішенні даного спору необхідно виходити із умов укладеного між сторонами договору №ЦХП-50104 від 10.01.2004р., згідно з якими, позивач зобов’язаний поставити та передати у власність відповідача продукцію.
Відповідно до ч.2 ст.664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві. Звідси можливо дійти висновку, що у момент здачі товару перевізникові зобов’язання щодо поставки продукції виконані позивачем.
Проте із матеріалів справи також випливає, що при прийманні поставленої позивачем продукції від перевізника (27.10.2004р.) відповідачем встановлено поставку цієї продукції у неналежній кількості, а саме, позивач поставив відповідачу розрядники у кількості 2472 штуки. Між тим, згідно з рахунком-фактурою ФАС04-2474 від 12.10.2004р., який виставлений позивачем відповідачу на оплату продукції та отриманий останнім 19.10.2004р. за вх.№2407, кількість розрядників, які позивач зобов’язаний поставити відповідачу становить 2525 штук. Підставою виставлення цього рахунку є укладений між сторонами договір №ЦХП-50104 від 10.01.2004р. (т.1, а.с.14).
Обставини щодо поставки позивачем розрядників у неналежній кількості підтверджуються актом б/н від 27.10.2004р., згідно з яким, відповідачем здійснено комісійне приймання вантажу із залученням представника громадськості (посвідчення №10) і встановлено недостача розрядників в кількості 53 штук. У даному акті комісія дійшла висновку, що недостача розрядників відбулася з вини вантажовідправника (т.1, а.с.68-70). Тією ж датою відповідач направив позивачу телеграму, в якій повідомив, що при комісійному прийманні виявлено недостачу розрядників, у зв’язку з чим просив направити представника відправника для участі у перевірці. У зв’язку з нез’явленням представника відправника та відсутністю відповіді на виклик, відповідачем 01.11.2004р. за участю представника громадськості (посвідчення №11) складений акт про недостачу розрядників РКВН-250 в кількості 53 штук, що виходячи з ціни, яка вказана у рахунку-фактурі, включаючи націнку та транспортно-заготівельні витрати складає 6767,68 грн. (т.1, а.с.71, 74-75).
При цьому вищеперелічені документи свідчать, що при прийманні продукції відповідач діяв відповідно до умов укладеного між сторонами договору №ЦХП-50104 від 10.01.2004р., якими встановлений обов’язок відповідача здійснювати приймання продукції по кількості відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.65р. „Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості”, затвердженої Держарбітражем, із змінами та доповненнями (п.5.2. договору). Разом з тим, при встановленні факту недостачі продукції відповідач діяв у повній відповідності до вимог, що встановлені у названій Інструкції №П-6 від 15.06.65р.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, підставою виникнення обов’язків у сторін по справі є укладений між ними договір №ЦХП-50104 від 10.01.2004р.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч.1 ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Як випливає із вищевстановлених обставин справи, поставлена позивачем продукція не відповідає умовам договору щодо її кількості, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання позивачем свого обов’язку щодо поставки відповідачу продукції в обумовленій кількості.
Стаття 669 ЦК України визначає, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Відповідно до ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Оплата товару, згідно до ст.692 ЦК України провадиться після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зазначені положення цілком кореспондуються із п.2.2 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП „Укрзалізничпостач” і залізницями, затвердженого наказом Укрзалізниці №329-Ц3 від 30.04.2004р.
Таким чином, обставинами справи підтверджується неналежне виконання позивачем свого обов’язку щодо поставки відповідачу продукції в обумовленій кількості, а вищепереліченими законодавчими нормами відповідачу надане право відмовитися від оплати продукції, яку він не отримав від позивача.
З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу в акцепті сповіщення на суму 6767,68 грн. відповідає обставинам справи, є обґрунтованим та правомірним, а тому апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Доводи позивача про те, що відповідно до вимог п.13 Інструкції №П-6 відповідач повинний був приймати продукцію по кількості місць та за вагою, вказаних у накладній є недоцільними, оскільки в силу вимог п.12 Інструкції №П-6 від 15.06.65р. приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам) відправника. Як вище встановлено апеляційним господарським судом, у рахунку-фактурі ФАС04-2474 від 12.10.2004р., який виставлений позивачем і отриманий відповідачем 19.10.2004р. за вх.№2407, кількість розрядників зазначена у штуках, тобто саме в одиницях виміру, за якими відповідачем здійснено приймання поставленої позивачем продукції, що повністю відповідає вимогам п.13 Інструкції №П-6.
Доводи позивача про те, що відповідач неправомірно здійснив приймання продукції від перевізника без перевірки та складання комерційного акту не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з наступних мотивів.
Так, як свідчить наявна у матеріалах справи залізнична накладна на перевезення вантажу в універсальному контейнері №32119161, яка в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, ч.2 ст.909 ЦК України є договором перевезення, вантаж у контейнер завантажений засобами позивача (відправник) і запломбований останнім, що відповідає вимогам ст.38 Статуту залізниць України, згідно з якою, завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження.
На станцію призначення вантаж прибув у справному контейнері з непошкодженими пломбами відправника і виданий перевізником одержувачу без перевірки, про що у залізничній накладній є відповідна відмітка. Дане відповідає вимогам вимогами ст.52 Статуту залізниць України, згідно з якою, вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Посилання позивача на незастосування судом першої інстанції ч.2 ст.664 ЦК України, згідно з якою, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові, а також ст.334 ЦК України, спростовуються встановленими обставинами справи, які свідчать, що обов’язок стосовно поставки товару виконаний позивачем, але не належним чином, зокрема, щодо кількості поставленого товару.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року у справі №20-27-12/505-06-11341 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | Я.Ф. Савицький |
М.В. Михайлов |