Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" січня 2008 р. Справа № 07/128-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Бухан А.І. , Демченко В.О.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Задорожного О.І. (директор), Павленка Д.Н. (дов. №87/159 від 29.12.2007р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3631Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року у справі № 07/128-07
за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумвірат", м. Харків
про визнання правочину недійсним та стягнення 1 848 708,67 грн.
встановила:
Позивач - Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір постачання № 25/1 від 25.01.06 р., укладений між сторонами даного господарського спору, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумвірат", на свою користь безпідставно сплачених коштів у розмірі 1 848 708,67 грн., штрафних санкцій 175 746,07 грн., а також судові витрати по справі покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року у справі №07/128-07 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Визнано договір № 25/1 від 25.01.06 р., що був укладений між ДП "Харківський електромеханічний завод" та ТОВ "Триумвірат", недійсним. Стягнуто з ТОВ "Триумвірат" на користь ДП "Харківський електромеханічний завод" 1 672 962,60 грн. безпідставно отриманих коштів, 175 746,07 грн. штрафних санкцій, 18 572,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з зазначеним рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ДП "Харківський електромеханічний завод" відмовити у повному обсязі. Вимоги скарги відповідач обґрунтовує тим, що висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також обставини, які мають значення для справи, місцевим господарським судом з'ясовані неповно.
Позивач - Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод", проти апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають обставинам справи та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за вих.№15603/1 від 11.12.2007р.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" (далі покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумвірат»(далі постачальник) був укладений договір № 25/1 від 25.01.2006 р. (далі Договір), предметом якого у відповідності до п. 1 є поставка товару партіями в асортименті, кількості і за ціною, які узгоджуються сторонами Договору згідно зі специфікаціями, накладними, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальний обсяг товару, що передається за цим Договором визначається на протязі терміну його дії, з урахуванням кількості і асортименту товару по всім окремим партіям, переданим у відповідності з умовами цього Договору.
Загальна сума поставки товару, згідно з п. 2.1 Договору, орієнтовно була визначена у сумі 1 500 000,00 грн., а фактично складається із усіх сум специфікацій, які є невід‘ємною частиною Договору.
У відповідності до п.3.2 Договору, умовою постачання сторони передбачили здійснення його протягом 3-х днів після надходження на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів в розмірі, передбаченому Договором, якщо інше не встановлено специфікацією або угодою сторін.
Пунктом 5.1 Договору умовою оплати –була визначена попередня оплата або оплата по факту постачання на розрахунковий рахунок постачальника.
На забезпечення виконання умов Договору, позивачем платіжним дорученням № 170 від 28.02.06 р. перераховано на рахунок відповідача 662 275,00 грн., а останнім, згідно накладних № 7.03/02 від 07.03.06 р., № 7.03/01, № 9.03/2 від 09.03.06 р., № 9.03/1 від 09.03.06 р., № 9.03/3 від 09.03.06 р. було передано позивачу товар на суму 651 475,00 грн.
Платіжним дорученням № 334 від 19.04.06 р. позивачем перераховано на рахунок відповідача 160881,60 грн. та платіжним дорученням № 335 від 19.04.06 р. –154 956,00 грн., а за накладними № 19.05/1 від 19.05.06 р. та № 19.05/2 від 19.05.06 р. відповідачем передано позивачу товар на суму 315 837,62 грн.
Платіжним дорученням № 582 від 30.06.06 р. позивачем перераховано відповідачу 109 850,00 грн.
Згідно з накладними: № 3.07/1 від 03.07.06 р., № 3.07/1 від 31.10.06 р., № 3.07/1 від 01.11.06 р., № 6.12/4 від 05.12.06 р., № 5.12./2 від 05.12.06 р., № 6.12/8 від 06.12.06 р., № 6.12/5 від 06.12.06 р., № 11.12/1 від 11.12.06 р., № 11.12/2 від 11.12.06 р., № 12.12./2 від 12.12.06 р., № 12.12/3 від 12.12.06 р., № 13.12/3 від 13.12.06 р., № 4.12./4 від 13.12.06 р., № 20.12/1 від 20.12.06 р., № 20.12./2 від 20.12.06 р., № 21.12/4 від 21.12.06 р., № 21.12/5 від 21.12.06 р., № 22.12/3 від 22.12.06 р., № 22.12./4 від 22.12.06 р., № 6.12./4 від 05.12.06 р. відповідачем передано позивачу товар на суму 4 145 390,00 грн.
Платіжним дорученням № 544 від 26.12.06 р. позивачем перераховано відповідачу 250 000,00 грн.
Згідно з накладними: № 3.01/1 від 03.01.07 р., № 4.01/3 від 04.01.07 р., № 5.01/2 від 05.01.07 р., № 9.01/2 від 09.01.07 р., № 10.01/1 від 10.01.07 р., № 11.01/1 від 11.01.07 р. передано позивачу товар на суму 1 220 074,78 грн.
Платіжним дорученням № 53 від 24.01.07 р. позивачем перераховано 335 000,00 грн.
Таким чином, за період з лютого 2006 року по січень 2007 року позивачем було перераховано відповідачу 1 672 962,60 грн., а останнім передано позивачу товар на суму 6 109 461,00 грн.
Проте, дослідивши обставини справи, суд першої інстанції встановив, що оскаржуваний Договір має ознаки фіктивного договору, а тому визнав його недійсним, зважаючи на таке.
У відповідності до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Матеріали довідки Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, яку було складено у відповідності до ч. 2 п. 35 Постанова КМУ № 550 за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Харківський електромеханічний завод", свідчать, що відповідно до записів, здійснених у книзі приходів, встановлено оприбуткування по складу № 22 комірником складу Козел Н.П. валів (поковок) в кількості 220 шт., отриманих від ТОВ „Тріумвірат”. З пояснень комірника Козел Н.П. вбачається, що фактично товар від ТОВ „Тріумвірат” на склад не надходив, розвантаження або завантаження валів вона не бачила. Оприбуткування проводила згідно накладних, переданих їй інженерами Сопліною Г.Ф. та Гладкою О.В., які, в свою чергу, пояснили, що отримали їх від Хохлова І.В., який на той час працював начальником відділу матеріально технічного забезпечення. Наказом директора ДП „"Харківський електромеханічний завод" № 246 від 03.09.2007 р. Хохлов І.В. з займаної посади був звільнений.
Директором ДП "Харківський електромеханічний завод" суду першої інстанції була надана довідка (а суду апеляційної інстанції "Харківський електромеханічний завод" копія журналу обліку ввозу товарно-матеріальних цінностей на територію заводу), які свідчать про те, що за даними журналу обліку ввозу товарно-матеріальних цінностей на територію заводу за період з 01.01.2006 року по теперішній час, ввозу матеріальних цінностей ТОВ „Тріумвірат” не здійснювалось.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Проте, а ні місцевому господарському суду, а ні суду апеляційної інстанції належних доказів поставки товару за Договором, які б спростовували вищевказані факти відповідачем не представлені.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однією з яких є спрямування його на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник, зобов‘язується, у зумовлені строки, передати другій стороні –покупцеві, товар, а останній –зобов‘язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, вважає, що виконання спірної угоди лише однією стороною –покупцем, і відсутність наміру продавця передати оплачений товар, що підтверджується видачею ним безтоварних накладних і свідчать про не спрямування укладеного між сторонами правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, і це є, у відповідності до норм чинного законодавства, підставою для визнання даного правочину недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання, в момент вчинення правочину стороною (сторонами), вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п‘ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Також ці відносини регулюються і статтею 207 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарське зобов‘язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб‘єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, аналізуючи вимоги зазначених приписів чинного законодавства та наявних матеріалів у справі, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, задекларовані ним, є недійсним, як фіктивний або вчинений лише для виду. Тому волевиявлення учасників спірного договору, як свідчать зазначені вище обставини, не відповідає їх дійсній волі. Договором зафіксовані удавані наміри сторін, в яких були відсутні дійсні наміри створити наслідки, зумовлені у ньому –передати та придбати певні товари. Насправді, мала місце імітація договору, у діях сторін якого встановлена відсутність головної його ознаки –спрямованості на встановлення цивільних правовідносин.
Крім того, як один із фактів можливих протиправних цілей учасників Договору, є порушення проти них Прокуратурою Харківської області кримінальної справи № 18070036, а також кримінальна справа №16070086, що порушена 26.12.2007р. слідчим відділом Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Харкові.
Приписами пункту 2 статті 208 Господарського кодексу України, у разі визнання недійсним зобов‘язання з інших підстав кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні все одержане за зобов‘язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов‘язання не передбачені законом.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
У зв‘язку з цим, місцевий господарський суд також вірно та обґрунтовано задовольнив вимоги позовної заяви ДП "Харківський електромеханічний завод" в частині стягнення з відповідача 1 672 962,60 грн. безпідставно отриманих коштів, сплачених позивачем, згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, за недійсною угодою.
Також судом першої інстанції правомірно, у відповідності до приписів статті 231 Господарського кодексу України, якою передбачене відшкодування процентів за увесь час безпідставного, незаконного користування відповідачем грошовими коштами позивача – державного підприємства, отриманими за недійсною угодою, задовольнив вимоги позивача у розмірі 175 746,07 грн.
Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов‘язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідач не довів, що спірний Договір був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою спрямованості на встановлення цивільних правовідносин, а під час виконання умов Договору, не були ним порушені права його контрагента - Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод".
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, рішення господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року у справі № 07/128-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року у справі № 07/128-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Афанасьєв В.В.
cуддя Бухан А.І.
суддя Демченко В.О.