Справа № 2-146/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2006 року                                                  м.  Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

у складі: головуючої-судді:                                                         Мазай Н.В.

при секретарі:                                                                              Возній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Монастирище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області відділення у справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб,  Аврамівської сільської ради про визнання осіб такими,  що втратили право користування житловим приміщенням та зобов'язання зняття з реєстрації місця проживання,

встановив:

Позивач 19.03.2007 року звернувся в суд з позовом до відповідачів про зобов'язання зняття з реєстрації місця проживання,  посилаючись на те,  що позивач має у власності житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 та ,  що підтверджується свідоцтвом про право власності,  виданим Монастирищенської міською радою Черкаської області за № 1485 від 18.04.1988 року. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 12 липня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 визнана такою,  що втратила право на користування житловим приміщенням - АДРЕСА_1. Відповідно до даного рішення Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області та відділення у справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області були зобов'язані зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. Згідно даного рішення ОСОБА_2 була знята з реєстраційного обліку. Однак після рішення суду між позивачем та відповідачкою була досягнута домовленість,  в ході якої відповідачка висловила бажання проживати разом з відповідачем та з спільною донькою ОСОБА_2 ,  але при умові,  коли позивач дозволить їй зареєструватися в належному йому будинку. Керуючись бажанням створити сім'ю позивач погодився на пропозицію відповідачки ОСОБА_2. 28 липня 2006 року ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання в будинку АДРЕСА_1. Однак після цього відповідачка жодного дня в належному позивачу будинку не проживала,  що підтверджується актом комісії Аврамівської сільської ради від 18 січня 2007 року. А з часом сказала,  що проживати в будинку не буде,  тобто на думку позивача,  зареєструвала вона своє місце проживання шляхом обману. Дочка позивача ОСОБА_2  також зареєстрована за адресою АДРЕСА_1,  однак і вона не проживає в домоволодінні позивача,  а постійно проживає АДРЕСА_2. Факт реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_2  в належному позивачу будинку,  перешкоджає йому здійснення права володіння,  користування та розпорядження майном.  Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2  в добровільному порядку не бажають знятися з реєстрації місця проживання та зареєструвати своє фактичне місце проживання в АДРЕСА_2,  де вони проживають з 2002 року. Оскільки,  відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2  відмовляються добровільно знятися з реєстрації місця проживання,  а саме в будинку позивача,  він змушений звертатися з даним позовом до суду.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1  позов підтримав повністю,  доповнивши його додатковою вимогою,  просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими,  що втратили право користування житловим приміщенням та зобов'язати відповідні органи зняти їх з реєстрації місця проживання,  по АДРЕСА_1 та пояснив,  що він має у власності житловий будинок,  який розташований по АДРЕСА_1,  що підтверджується свідоцтвом про право власності на будинок. Рішенням Монастирищенського районного суду від 12 липня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 визнана такою,  що втратила право на користування житловим приміщенням,  а саме АДРЕСА_1. Відповідно до даного рішення Аврамівська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області та відділення у справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області були зобов'язані зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2,  що і зробили. Однак після рішення суду між ним та відповідачкою була досягнута домовленість,  в ході якої відповідачка висловила бажання проживати разом з ним та донькою ОСОБА_2 ,  але при умові,  коли він дозволить їй зареєструватися в належному йому будинку. Керуючись бажанням створити нову сім'ю він погодився на пропозицію відповідачки ОСОБА_2 28 липня 2006 року ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання в будинку АДРЕСА_1. Однак,  після цього відповідачка жодного дня в належному йому будинку не проживала. Через деякий час відповідачка взагалі повідомила його,  що проживати в будинку не буде,  тобто вона на його думку,  зареєструвала своє місце проживання шляхом обману. Його дочка ОСОБА_2  також зареєстрована за адресою АДРЕСА_1,  однак і вона не проживає в будинку,  а постійно проживає АДРЕСА_2. Факт реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_2  в належному йому будинку,  перешкоджає йому здійснення права володіння,  користування та розпорядження майном,  яке належить йому на праві власності. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2  в добровільному порядку не бажають знятися з реєстрації місця проживання та зареєструвати своє фактичне місце проживання в АДРЕСА_2,  де вони проживають з 2002 року,  а тому він змушений звертатися з даним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала повністю,  заперечувала проти його задоволення та пояснила,  що з 1990 року вона була приписана в спірному будинку. Закінчували вони будівництво спірного будинку разом з позивачем.  В них народилась дитина - дочка ОСОБА_3. Дійсно,  в 2002 році позивач не допустив її в спірне домоволодіння. В 2003 році позивачу в позові про її виселення рішенням суду було відмовлено. Спочатку вона не проживала в спірному домоволодінні тому,  що позивач не допускав її до нього. Вона не зверталася в суд з позовом про вселення її в будинок тому,  що вона дуже хворіла. Потім у позивача з»явилась інша жінка і вона сама вирішила більше не ходити в будинковолодіння АДРЕСА_1. Рішенням суду від 12.07.2006 року позов позивача про її виселення з спірного домоволодіння було задоволено. Вона сподівалася зберегти сім'ю заради дитини,  а тому переговоривши з позивачем вони спільно вирішили знову проживати разом,  однією сім'єю. Так,  28.07.2006 року позивач знову зареєстрував її у спірному будинково л о дінні АДРЕСА_1. Вона дійсно добровільно не проживала в будинку АДРЕСА_1,  тому,  що там не можливо було проживати не було газу. Будинок не благоустроєний,  там потрібно було закінчувати ремонт. Вона вважає,  що також має право на спірний будинок тому,  що вони його будували разом.  З позовом про розподіл майна подружжя після розірвання шлюбу вона зверталася тому,  що дуже хворіла. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнала повністю,  заперечувала проти його задоволення.

Представник відповідача Аврамівської сільської ради голова села ОСОБА_4   позов визнав частково,  не заперечував проти його задоволення в частині

визнання втратившою право на проживання в спірному будинковолодінні та зобов'язання зняття з реєстрації ОСОБА_2,  оскільки остання дійсно без поважних причин не проживає в будинку АДРЕСА_1,  а проживає у своєї матері АДРЕСА_2. Стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 він вважає,  що в задоволенні позову потрібно відмовити.

Представник відповідача Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області в судове засідання не з'явились. Про день,  час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили. Суд вважає за можливе на підставі  ст.  169 ЦПК України розглянути справу у відсутності представника відповідача групи в справах громадянства і міграції,  реєстрації фізичних осіб Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області. Враховуючи те,  що відповідачі повідомлені у встановленому законом порядку про розгляд справи,  не з»явились в суд,  причини неявки не повідомили,  а тому суд вважає,  що розгляд справи у їх відсутність не буде порушенням прав відповідача,  як сторони у цивільній справі.

Заслухавши сторони,  пояснення свідків,  дослідивши матеріали справи суд вважає,  що позов підлягає до задоволення частково і виходить з наступного :

Позивач отримав спірне домоволодіння у власність згідно рішення нарсуду Монастирищенського району від 18.08.1988 року в порядку розподілу майна,  що підтверджується « Актом на выдел домостроения супругов ОСОБА_1 от 6 октября 1988 года» (а.с.  36);

Згідно рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської Ради народних депутатів від 20.05.1987 року № 66 постановлено визнати право власності на жилий будинок за гр. ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на 100 % (а.с.  38);

Факт права власності позивача на спірне будинковолодіння підтверджується і свідоцтвом на право приватної власності на житловий будинок № 1485 від 18.04.1988 року,  виданого Монастирищенським міськвиконкомом (а.с.  8,  37).

Згідно з довідкою № 38 від 29.05.2006 року виданої відділом РАЦС Монастирищенського районного управління юстиції шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 28.11.1989 року,  актовий запис № 132,  29.01.2003 року у Монастирищенському р/в РАЦС Черкаської області зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу,  запис акта № 8 (а.с.  35).

Таким чином,  судом встановлено,  що право власності на спірне будинковолодіння позивач отримав до реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 Крім того,  припинились сімейні відносини між позивачем,  як власником будинку,  та відповідачем  ОСОБА_2,  як членом його сім'ї.

В судовому засіданні встановлено,  що відповідачка ОСОБА_2 в суд з позовом про розподіл майна не зверталась.

Згідно з домовою книгою на будинковолодіння АДРЕСА_1 Монастирищенького району в даному будинку відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована з 28.07.2006 року (а.с.  53-56),  даний факт підтверджується і ксерокопією паспорта ОСОБА_2 (а.с.  23-24);

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила той факт,  що вона добровільно з 28.07.2006 року не проживала в спірному домоволодінні тому,  що в будинку проживати було не можливо,  не було газу та інших необхідних для проживання речей.

В судовому засіданні відповідачка посилається на те,  що відповідно факту встановленого рішенням Монастирищенського районного суду від 08.04.2003 року з матеріалів інвентарної справи вбачається,  що станом на 18.04.1988 року - на час видачі свідоцтва про право власності № 1485,  домобудівля була в стані незавершеного будівництва : були відсутні поли,  водяне опалення,  не були поштукатурені стіни,  не виконані оздоблювальні роботи. ( а.с.  57-58);

Однак,  відповідно до акту від 18.01.2007 року с Летичівка Аврамівської сільської ради складеного комісією в складі секретаря сільської ради ОСОБА_5,  землевпорядника ОСОБА_6.,  сусіда ОСОБА_7 за висновком комісії будинок АДРЕСА_1 будинок як з надвору так і в середині в доброму стані. Проведено ремонт і реконструкцію. Підведено газ,  є тепло,  меблі,  газова плита,  холодильник,  телевізор,  ліжка,  столи,  стільці,  є на чому готувати. В такому будинку можна і потрібно проживати. В даний час для закінчення незначного ремонту потрібна господарка. Про те,  ОСОБА_2 не проживає в даному будинку і не приходить 3 сусідів її також ніхто не бачив. (а.с.  13,  34).

Також,  вищеописаним актом підтверджується факт не проживання відповідачки в спірному будинковолодінні АДРЕСА_1 Монастирищенського району (а.с.  13,  34);

Свідок ,  про виклик та допит в судовому засіданні якого заявляла відповідачка ОСОБА_2,  ОСОБА_8 підтвердила в судовому засіданні про те,  що позивач ОСОБА_1  спілкуючись в її будинковолодінні з дочкою,  відповідачкою у справі ОСОБА_2 ,  в її будинку,  просив останню поговорити з матір'ю ОСОБА_2 та проживати разом в його будинку,  що підтверджує той факт,  що позивач ОСОБА_1  мав бажання проживати з відповідачами в спірному будинку та не чинив їм у цьому перешкод.

В судовому засіданні встановлено,  що відповідачка не зверталася в суд з позовом про вселення чи усунення перешкод в користуванні житловим будинком.  Причин поважності не звернення в суд з даними позовами відповідачка ОСОБА_2 суду не надала. Не надала відповідачка суду доказів того,  що з 28.07.2006 року на день звернення позивача з позовом в суд він чинив їй перешкоди в користуванні будинком.

Договір про безоплатне користування жилим приміщенням між позивачем ОСОБА_1  та ОСОБА_2 не укладався.

Рішенням суду від 12.07.2006 року встановлено,  що відповідачка ОСОБА_2 в спірному будинковолодінні не проживала з 2003 року. ОСОБА_2 даний позов визнала і не заперечувала проти його задоволення ( а.с.  9-12). Після повторної реєстрації 28.07.2006 року відповідачка ОСОБА_2 жодного дня не проживала в спірному будинковолодінні. Вказане рішення на день розгляду справи в судовому засіданні набрало законної сила та ніким не оспорено.

Відповідно до ч. 4  ст. 156 Житлового кодексу Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів його сім"ї права користування займаним приміщенням.

Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено,  що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В зв»язку з тим,  що ні нормами Житлового кодексу України,  ні нормами ЦК України не врегульовано питання втрати права на користування житлом колишнім членом сім'ї власника цього житла,  який не може мати будь-яких переваг чи більше прав,  ніж член сім'ї власника житла,  а відповідно до п.7  ст.  8 ЦПК України,  якщо спірні відносини не врегульовані законом,  суд застосовує закон,  що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону),  а за відсутністю такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права),  а тому суд вважає за можливе в цивільній справі застосувати вказані норми закону.

Таким чином,  відповідно до п. 8  ст.  8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності,  неповноти,  нечіткості,  суперечливості законодавства,  що регулює спірні відносини,  а тому суд вважає,  що в даному випадку та у відповідності до ч.1  ст. 8 ЦК України,  якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом,  іншими актами цивільного законодавства або договором,  вони регулюються тими правовими нормами ЦК України,  інших актів цивільного законодавства,  що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) можливим до цивільних відносин,  які склалися між позивачем,  як власником житла,  та відповідачем ОСОБА_2,  як колишнім членом його сім'ї застосувати за аналогією положення ч.2  ст. 405 ЦК України. Тобто,  вважати,  що колишній член сім'ї власника житла також втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності колишнього члена сім'ї власника житла без поважних причин понад один рік.

Судом встановлено,  що відповідачка ОСОБА_2 не проживала у спірному

будинковолодінні АДРЕСА_1 ,  без поважних причин саме з 2003 року,  а тому суд вважає,  що позов в частині визнання втратившою право на проживання в спірному будинковолодінні та зобов'язання зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 підлягає до задоволення повністю.

Згідно з домовою книгою на будинковолодіння АДРЕСА_1 Монастирищенького району в даному будинку відповідачка ОСОБА_3 не прописана та не зареєстрована (а.с.  53-56),  даний факт підтверджується і ксерокопією паспорта ОСОБА_3 (а.с.  25-26),  а тому суд вважає,  що позов в цій частині не підлягає до задоволення,  оскільки відсутній сам предмет спору.

На підставі викладеного  ст.   ст.  8,  405 ЦК України,   ст.  156 ЖК України та керуючись  ст.   ст.  3,  5 - 8,  10, 11,  14,  15,  60,  81,  88,  157,  166, 169,  213-215, 221- 223,  294,  ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою,  що втратила право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Зобов'язати Аврамівську сільську раду Монастирищенського району Черкаської області та відділення у справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області позивачем через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.