Справа № 2-а-1655/11  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 року                                                                                 м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області  Подопригора Л.  І.,  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському  районі Сумської області про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

встановив:   

          15.04.2011 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист права на соціальну підтримку відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мотивуючи  свої  вимоги  тим, що  відповідно  до  положень  ст. 1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він  має статус  дитини війни  та відповідно ст. 6  цього Закону  йому  повинна   виплачуватись  соціальна  допомога  в розмірі  30%  мінімальної  пенсії за віком, але  фактично   дана допомога не виплачується, відповідно  до   вказаного закону,  тому він і звернувся до суду  та  просить  поновити  пропущений  ним  з  поважних  причин  строк  звернення  до суду, визнати  бездіяльність  відповідача  протиправною  та   зобов’язати відповідача  провести  перерахунок  пенсії  за  період  з 01 січня 2010 року  по день  прийняття  рішення судом.

    Ухвалою  суду  від 18 квітня 2011 року  позовні  вимоги  в частині  зобов’язання відповідача  провести  перерахунок  пенсії  за  період  з 01 січня 2010 року   по 14 жовтня 2010 року  залишені  без  розгляду та відкрите  скорочене  провадження  в частині  позовних  вимог  за  період з  15 жовтня  2010 року  по  день  прийняття  рішення судом.

          Суддя, оцінивши повідомленні позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

          Виходячи  зі змісту  ст.3 та п.2 ч.1 ст.17  КАС України  відносини, що склалися  між  позивачкою  та відповідачем, є  публічно - правовими.

          З наданих  сторонами  письмових  доказів  вбачається, що  позивачу  встановлений  статус «Дитина  війни», що стверджується    пенсійним  посвідченням  (а.с.5), і він  отримує  пенсію, нарахування  та  виплату  якої  здійснює   відповідач.

          У спірний  період  відповідачем  проводилося  нарахування  та  виплата  позивачці  підвищення  до  пенсії,  визначене  Законом  України « Про  соціальний  захист дітей  війни»,  в  розмірах, менших  ніж  визначено вказаним  законом.  Як вбачається  з письмового  заперечення  відповідача  та  наданої ним  довідки ( а.с.8-9), такі  підвищення  за  період  з  13.10.2010 року  по  13.04.2011 року  складали  по 49,80 грн., щомісячно.

Законом України  «Про Державний  бюджет на 2010 рік »та Законом  України             «Про Державний  бюджет України  на  2011 рік» дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний  захист  дітей  війни» не  зупинено, тому  відповідач при  нарахуванні   підвищення  до  пенсії  позивачу  повинен  керуватися  нею.

Розмір   мінімальної  пенсії  за віком  на час  розгляду  справи  в суді  визначено  лише ст. 28  Закону України « Про  загальнообов’язкове державне   пенсійне страхування», який  підлягає  застосуванню   відповідно до ст. 6  Закону України  «Про соціальний  захист  дітей війни».

          Крім цього, при  винесенні  рішення  суд  керувався   ч.3 ст.22 та ст. 46 Конституції  України, якими  передбачено, що  при  прийнятті  нових  законів або  внесенні  змін  до чинних  законів   не  допускається  звуження  змісту  та  обсягу  існуючих  прав  та свобод та  право  громадян  на  соціальний  захист, зокрема  у старості.

          Суд  вважає,   безпідставними  посилання  відповідача  на  відсутність  коштів щодо  забезпечення виплат  зазначеної  доплати  до  пенсії, оскільки, органи  державної  влади  не можуть  посилатися  на  відсутність  коштів, як  на  підставу  не виконання  своїх  зобов’язань, які  встановлені ст. 46 Конституції  України  та  зазначено  нормою  Закону.

          Суд  також  не  може  погодитися  з  доводами  відповідача  щодо  не визначеності  на  законодавчому  рівні  питання  відносно  органу, на який  покладено  обов’язок здійснення  виплат підвищення  до  пенсії  особам, які  мають  статус  дитини війни.

 Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України в  Лебединському  районі Сумської  області щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Суд вважає необхідним задовольнити позов в цій частині, визнати  бездіяльність управління Пенсійного фонду України в  Лебединському  районі  протиправною.

          За  таких  обставин,  є  підстави  для  задоволення  позовних  вимог, спонукання  відповідача  до  проведення  нарахування  позивачці  підвищення  до  пенсії в  розмірі 30 %  мінімальної  пенсії за віком  за  період  з 15 жовтня  2010 року  по  день  прийняття  рішення судом, з врахуванням  раніше  проведених  виплат.

На  підставі ст.94 КАС України, на  користь  позивача з Державного  бюджету  слід  стягнути   судові  витрати, сплачені  позивачем  при  подачі  позову  до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 183-2 та ч.1 ст.256 КАС  України постанова  суду   підлягає  негайному  виконанню відповідачем. 

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законом України «Про Державний  бюджет на 2010 рік», Законом  України «Про  Державний  бюджет  України  на 2011 рік»,  Рішеннями  Конституційного  Суду  України № 6 рп/2007 від 09.07.2007 року  та від 22.05.2008 року № 10рп/2008 року, ст. ст. 7-9, 69-71,   159-163,  183-2, 256  КАС України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:   

          Позов   ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Лебединському  районі  Сумської  області протиправною.

   Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в  Лебединському  районі  Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати  за період  з 15 жовтня  2010 року по 05 травня 2011  року   включно  з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.

Стягнути  з  Державного  бюджету  України  на  користь   ОСОБА_1  кошти  в сумі 3,40 грн.

Постанова  суду  підлягає  негайному  виконанню  відповідачем.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через  Лебединський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.

Суддя                                                                                                    Подопригора Л.  І.