2-2427/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 6 травня 2011 року                                                           м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі :

головуючого судді –Микуляк П.П.

при секретарі –Король К.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні, в залі суду, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду  з зазначеною позовною заявою  до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики в розмірі 777826,47 грн. мотивуючи її тим, що 27.11.2008 року між ним відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого він передав останньому 49968 доларів США, які він зобов’язався повернути в строк до 29.12.2008 року та сплатити відсотки за користування позикою в розмірі 48% річних. Своїх зобов’язань ОСОБА_3  не виконав, гроші у визначений  строк не повернув, а тому він змушений звернутись до суду.

Під час розгляду справи 25.11.2010 р.  позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та  просить суд стягнути з ОСОБА_3 на  його користь:  49968,00 доларів США основної заборгованості за договором позики, що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ на 23.11.2010 р. - 7,9377 грн. за 1 долар США становить 396630,99 грн.;  47968,29 доларів США відсотків згідно п.5 Договору за період з 27.11.2008р. по 23.11.2010 р. (24 місяці), що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 380765,75  грн.; 173388,96 доларів США пені за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно п.7 Договору  за період з 30.12.2008 р. по 23.11.2010 р. (694 дні), що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 1376309,55 грн.; 469,70 доларів США  інфляційні витрати згідно п.7 Договору  за період з 30.12.2008 р. по 23.11.2010 р., що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 3728,34 грн.; 1700 грн. сплачене ним державне мито; 250 грн. витрати на інформаційно-технічні послуги. Загальний розмір суми до стягнення становить 2159384,63 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4 в судовому  засіданні позов не визнала та заперечила факт отримання її довірителем грошових коштів від ОСОБА_1 згідно договору позики від 27.11.2008 р. та підписання розписки. В задоволенні позову просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та   допустимості, приходить

до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення  з наступних підстав:

27 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у простій письмовій формі був укладений договір позики, за умовами якого Позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв 49968 доларів США, з зобов’язанням повернути таку ж саму суму до 29 грудня 2008 року, включно, та сплатити відсоток за користування позикою в розмірі 48% річних (а.с.4-5).

У відповідності до ст.1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На  підтвердження  укладення  договору позики та його умов згідно ч.2 ст.1048 ЦК України  може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт передачі грошових коштів за договором позики від 27.11.2008 р.  підтверджується  розпискою відповідача від 27 листопада 2008 року (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_3 заперечує факт підписання ним даної розписки та отримання коштів, однак суд з такими запереченнями останнього погодитись не може.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №2336 від 18.10.2010 р., виконаний експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на підставі ухвали суду, “підписи від імені ОСОБА_3, розташовані в графі “Позичальник” в договорі позики від 27.11.2008 р. та після слова “Підпис” на розписці від його імені від 27.11.2008 р., виконані самим ОСОБА_3”.

З матеріалів справи вбачається, що під час передачі ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 та оформленні розписки про отримання коштів були присутні два свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що свідчать їх особисті підписи на розписці (а.с.6).

В своїх письмових запереченнях ОСОБА_3 визнав факт підписання ним договору позики від 27.11.2007 року, однак зазначає, що такий був підписаний лише для подальшого отримання кредиту.

Разом з тим,  ні відповідач ні його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні  не довели тих обставин, якими вони обґрунтовують свої заперечення, зокрема щодо  неправомірних дій з боку позивача ОСОБА_1 при укладені договору позики, чи його підписання під впливом обману, помилки тощо.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільне законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичай ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за Договором позики від 27.11.2008 року не виконав,  грошові кошти в сумі 49968 доларів США  у визначений строк позивачу не повернув.

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

Пунктом 7 Договору позики визначено, що за прострочення виконання зобов’язань за цим договором Позичальник виплачує пеню в розмірі 0,5% від суми позики за кожен день прострочення, а сума несплаченої позики має бути виплачена з урахуванням офіційно  встановленого індексу інфляції.

З наданого позивачем ОСОБА_1 розрахунку слідує, що заборгованість відповідачки за договором  станом на 23.11.2010 року складає: 49968,00 доларів США –сума основного боргу, що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ на 23.11.2010 р. - 7,9377 грн. за 1 долар США становить 396630,99 грн.;  47968,28 доларів США –сума нарахованих відсотків за період з 27.11.2008р. по 23.11.2010 р., що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 380765,75  грн.; 173388,96 доларів США –сума пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 30.12.2008 р. по 23.11.2010 р. (694 дні), що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 1376309,55 грн.; 469,70 доларів США  - інфляційні витрати  за період з 30.12.2008 р. по 23.11.2010 р., що в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ становить 3728,34 грн..

З такою сумою нарахованої позивачем пені суд не погоджується та приймаючи до уваги, що її розмір значно перевищує розмір не повернутої суми боргу відповідно до вимог ч.3 ст. 551  ЦК України  зменшує розмір пені і вважає, що стягненню підлягає пеня за порушення грошових зобов’язань за період з 30.12.2008 р. по момент звернення до суду 06.07.2009 р. (189 днів) в розмірі  42219,76 доларів США.

Відповідно до ст.99 Конституції України та ст.192 ЦК України виконання грошових зобов’язань на території України повинно здійснюватися в грошовій одиниці України - гривнях.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі”  №14 від 18.12.2009 року у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Враховуючи наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за Договором позики від 27.11.2008 року в розмірі 1120477,77 грн., що згідно курсу НБУ станом на 05.05.2011 року виходячи з розрахунку 1 долар США = 7,9678 грн., еквівалентно 140625,74 доларів США, з яких: 49968,00 доларів США –суму основного боргу; 47968,29 доларів США –суму нарахованих відсотків за період з 27.11.2008 р. по 23.11.2010 р.;  42219,76 доларів США –сума пені за прострочення виконання грошового зобов’язання  за період з 30.12.2008 р. по 06.07.2009 р.; 469,70 доларів США –інфляційні витрати за період з 30.12.2008 р. по 23.11.2010 р.

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача понесені ним та документально підтвердженні витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., держмито в розмірі 1700 грн.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”  №2 від 12.06.2009 р. при зміні розміру судового збору застосовується розмір, визначений на час вчинення певної дії (збільшення позовних вимог,  оскарження судового рішення тощо), незважаючи на те, що при пред’явленні позову він був іншим.

Частиною 3 ст.88 ЦПК України визначено, що у розмірі зайво внесеної суми судовий збір та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються. Ні позивач ні його представник з заявою  про повернення зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  до суду не звертались.

Керуючись ст.ст.526, 551, 610, 1046, 1049 ЦК України,  ст.ст.  4, 60, 88, 208, 209, 212,-215, 218,  294 ЦПК України, суд ,-

Р І Ш И В  :

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1  -  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27 листопада 2008 року  в розмірі 1120477,77 грн., що згідно курсу НБУ станом на 05.05.2011 року виходячи з розрахунку 1 долар США = 7,9678 грн., еквівалентно 140625,74 доларів США, з яких:

-  49968,00 доларів США –суму основного боргу,

- 47968,28 доларів США –суму нарахованих відсотків за період з 27.11.2008 р. по 23.11.2010 р.,

- 42219,76 доларів США –сума пені за прострочення виконання грошового зобов’язання  за період з 30.12.2008 р. по 06.07.2009 р.,

-  469,70 доларів США –інфляційні витрати за період з 30.12.2008 р. по 23.11.2010 р.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та державне мито в розмірі 1700 грн.

В решті заявлених вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                              Микуляк П.П.