Ємільчинський районний суд Житомирської області

                            Справа № 1-33/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2011року

Ємільчинський районний суд Житомирської області

                    в складі: головуючої –судді                                           Прищепи Т.П.

                    при секретарі                                                                   Лук'янчук Т.В.

                    з участю прокурора                                                          Сьомко Л.І.

                    захисника                                                                      ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ємільчине кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого різноробочим в ПОСП «Великояблунецьке»с. В.Яблунець, не військовозобовґязаного, судимого 13.04.2011 року Ємільчинським районним судом за ст. 185 ч. 2 до 3 місяців арешту,   

     за ч. 3 ст. 185 КК України,-                             

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2011 року біля 23 год. ОСОБА_2, з метою вчинення крадіжки чужого майна, зайшов в подвір'я домоволодіння особи похилого віку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Великий Яблунець Ємільчинського району Житомирської області. Підійшовши до вхідних дверей підсобного приміщення вказаного домоволодіння, які були незамкнені, а зачинені на металеву защіпку, знявши защіпку та відкривши двері ОСОБА_2 проник в підсобне приміщення, звідки таємно викрав 96 кг. цукру вартістю 9 грн. 30 коп. за 1 кг.- на суму 892 грн. 80 коп., 50 кг. зерна пшениці вартістю 2 грн. 40 коп. за 1 кг. на суму 120 грн. та 3 мішки вартістю 2 грн. за 1 мішок на суму 6 грн., чим причинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 1018 грн. 80 коп.

В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_2 свою вину визнав повністю і показав, що 23.01.2011 року біля 22.30 год. він вирішив скоїти крадіжку зерна та цукру у місцевого жителя ОСОБА_3. Знав, що в підсобному приміщенні ОСОБА_3 зберігає цукор та зерно пшениці тому, що допомагав у ОСОБА_3 будувати фундамент під паркан і заходив у вказане приміщення. Взяв велосипед і поїхав до домоволодіння ОСОБА_3. Приїхавши до будинку ОСОБА_3 залишив велосипед на дорозі, зайшов в подвір’я вказаного домоволодіння, підійшов до дверей підсобного приміщення, відкрив металеву защіпку, зайшов в середину підсобного приміщення, дістав один мішок з цукром, який був зашитий з обох боків виніс на вулицю та велосипедом відвіз до будинку своєї матері. Залишивши мішок цукру у будинку матері, взяв велосипед та пішов до будинку ОСОБА_3, зайшов в підсобне приміщення з металевої бочки в мішок, який також знайшов у підсобному приміщенні насипав зерна пшениці і виніс на дорогу де знаходився велосипед, після чого повернувся в підсобне приміщення, забрав неповний мішок із цукром виніс на дорогу та сховав під деревом, а мішок із пшеницею він відніс та заховав біля домоволодіння де проживає ОСОБА_4, так як вранці хотів їй продати зерно пшениці. Після чого він повернувся до домоволодіння ОСОБА_3, забрав мішок з цукром та велосипед і пішов по дорозі в напрямку будинку своєї матері. Побачив легковий автомобіль з причіпом чорного чи коричневого кольору,  який зупинився біля нього із нього вийшов незнайомий громадянин віком біля 40-45 років, середнього зросту спортивної статури, при цьому він запитав його чи не знає де можна придбати металобрухт, на що відповів, що не знає. Даний громадянин запропонував купити у нього цукор і заплатив йому 100 грн.  Біля 8 години ранку пішов до домоволодіння ОСОБА_4 і запропонував їй купити у нього зерно пшениці за 75 грн., пояснивши, що зерно належить особисто йому, так як він його виписав у місцевому господарстві. На його пропозицію ОСОБА_4 погодилась і  заплатила за зерно 20 грн.  Частину цукру продав ОСОБА_5 за 35 гривень. Гроші за проданий цукор та пшеницю  витратив на особисті цілі. У вчиненому щиро розкаявся.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою підсудного ОСОБА_2, який визнав вину в інкримінованому злочині повністю, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що 24.01.2011 року біля 08.30 зайшовши в підсобне приміщення він виявив крадіжку цукру та пшениці. Повідомив про крадіжку сільського голову, який повідомив районний відділ міліції.

Суд, аналізуючи зібрані по справі докази, вину підсудного вважає доведеною повністю, його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, які виразилися в таємному викраденні цукру та зерна пшениці з підсобного приміщення домоволодіння ОСОБА_3 в с. В.Яблунець, Ємільчинського району Житомирської області.

Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного.

               По місцю проживання підсудний ОСОБА_2  характеризуються негативно, по місцю роботи позитивно.

          Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудного згідно ст. 66 КК України –є щире каяття у вчиненому.

          Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину відносно особи похилого віку.

          З урахуванням всіх обставин справи, особи підсудного, який вчинив тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудному в межах санкції даної статті у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення та попередження вчиненню нових злочинів, зарахувавши в строк покарання повністю невідбуте покарання за вироком Ємільчинського районного суду від 13.04.2011 року у виді 3-х місяці арешту, перерахувавши згідно вимог ст. 72 КК України 3 місяці арешту у 3 місяці позбавлення волі і остаточно призначити 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

          По справі заявлений цивільний позов на суму 900 грн., який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

Судових витрат по справі немає.

          Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324, 349, 401  КПК України, суд, –

                                                                   з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 185  КК України і призначити йому покарання –3 (три) роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ємільчинського районного суду від 13.04.2011 року у виді 3-х місяців арешту, перерахувавши три місяці арешту в три місяці позбавлення волі, згідно вимог ст. 72 КК України, і остаточно призначити ОСОБА_2 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши під варту з зали суду і з цього часу рахувати час відбуття покарання.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, 900 (дев’ятсот) грн. завданої матеріальної шкоди.

          Речові докази: білий поліпропіленовий мішок, поліпропіленова смугаста сумка та цукор вагою 23 кг., які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, залишити йому.

                    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Ємільчинський районний суд  протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя:ОСОБА_6