Справа № 0907/2-а-2557/2011 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Руденка Д.М.
секретаря Мендик Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання протиправною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов”язання здійснення перерахунку та виплати підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
В С Т А Н О В И В:
04.11.2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з вимогами про визнання відмови відповідача щодо перерахунку пенсії та її виплати протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та забезпечити виплату за період з 2007 року по день ухвалення постанови суду.
Вимоги позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не виплачує йому підвищену на 30% мінімальну пенсію за віком, як дитині війни.
Позивач подав суду заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності, свої позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. А тому суд вважає, що відповідно до змісту ст.128 КАС України справа може бути розглянута по суті без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, позивач є пенсіонером, народився 10.01.1937 року. Відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 р., він набув статусу “дитина війни”, тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” таким особам пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте відповідач, в порушення згаданих вище вимог Закону, здійснює виплати позивачці, яка має статус “дитина війни”, надбавки до пенсії в розмірі, що передбачений Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року.
Однак, суд звертає увагу, що та чи інша постанова КМУ не може змінити порядку та розмірів нарахування та виплати таких надбавок до пенсії передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про неправомірність відмови Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську в перерахунку та виплаті позивачу підвищенні пенсії як дитині війни та зобов’язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 04 травня 2010 року.
Стосовно виплат підвищення до пенсії за період до 04.05.2010 року то в цій частині вимоги позивача відповідно до ухвали суду від 17.02.2011 року залишені без розгляду у зв'язку з пропуском звернення до адміністративного суду.
В той же час суд звертає увагу, що позивач ставив вимогу про зобов'язання відповідача виплатити йому конкретну суму заборгованості, провівши сам її нарахування, але суд вважає, що в цій частині вимогу слід залишити без задоволення виходячи з того, що відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення” нарахування розміру пенсії, яка підлягає до виплати, в тому числі і надбавок до пенсії, проводиться органами Пенсійного Фонду України, у функцію суду проведення та нарахування надбавок, доплат до пенсії не входить. Невиплата спірних сум не може вважатись як шкода завдана неправомірними діями чи бездіяльністю. Суд, визнавши протиправною (незаконною) бездіяльність відповідача в частині невиплати спірних сум, повинен зобов'язати його усунути допущені порушення Закону шляхом зобов'язання до належного виконання вимог Закону.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6, 8 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську задоволити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську провести ОСОБА_1 — ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 04 травня 2010 року з урахуванням вже виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Д.М. Руденко