Ухвала

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 554/3246/18

провадження № 61-12269св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова група «ТАС» Запорізька регіональна дирекція,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2019 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, посилаючись на те, що19 серпня 2012 року близько 13 год. 50 хв. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по своїй смузі руху в напрямку міста Харкова автодорогою Харків - Зміїв у Харківському районі Харківської області. Під час руху вказаною автодорогою в районі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пункту 10.1, підпункту «в» пункту 14.2, пункту 1.1 додатку 2 розділу 34 «Дорожня розмітка» підрозділу 1 «Горизонтальна розмітка» Правил дорожнього руху та перед здійсненням маневру - виїзду на смугу зустрічного руху - не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, чим створив небезпеку для водія автомобіля «ЗАЗ-110206», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , який рухався в напрямку міста Зміїв, та перебуваючи в стані аварійної ситуації, був вимушений виїхати на праве по ходу свого руху узбіччя, де втратив керування автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в напрямку міста Харкова. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди її чоловік ОСОБА_4 - водій автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та вона як пасажир цього автомобіля отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження і знаходилися на лікуванні за місцем свого проживання. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На час подання позову її чоловік ОСОБА_4 помер, однак для відновлення свого здоров`я та на лікування чоловіка вона витратила спільні кошти подружжя в сумі 7 437,38 грн, що підтверджується чеками. Крім того, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, необхідності вживати заходів для відновлення свого здоров`я. На розмір заподіяної моральної шкоди також вплинуло те, що вона змушена була прибувати до відділу поліції для участі в розслідуванні кримінальної справи, при тому, що вона є особою похилого віку та проживає в іншому населеному пункті. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 7 437,38 грн на відшкодування майнової шкоди та 80 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що на час дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова група «ТАС» Запорізька регіональна дирекція (далі - ПрАТ СГ «ТАС») згідно з полісом № АВ6973396, за яким страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн. Однак позивач не зверталася до страховика з вимогою про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та не отримала відмову у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 13 березня 2019 року ПрАТ СГ «ТАС» залучено до участі у справі як третю особу.

Заочним рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 437,38 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн - на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в межах деліктного зобов`язання потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність цієї особи. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду, встановлена ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 листопада 2017 року, тому наявні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування завданої шкоди.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди в повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з вини відповідача завдано шкоди здоров`ю позивача, вона зазналасередньої тяжкості тілесних ушкоджень та тривалий час знаходилася на лікуванні. Розмір матеріальних витрат, необхідних на відновлення її здоров`я, підтверджується наявними у справі доказами. Визначаючи розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд врахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, порушення її звичайного способу життя, ступінь негативного впливу на стан здоров`я, пов`язаний з наслідками дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з правовим висновком, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі за № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. В даному випадку такий обов`язок у страховика не виник, оскільки потерпілі не зверталися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у передбачений для цього річний строк.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

14 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до Октябрського районного суду міста Полтави.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСОБА_2 зазначив, що суд першої інстанції не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, про те, що обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика. Апеляційний суд послався на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду, однак помилково виходив з того, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, оскільки його цивільно-правова відповідальність хоч і була застрахована, але підстави для виплати цього відшкодування не виникли, так як потерпілі не зверталися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування у передбачений для цього річний строк. Позиція апеляційного суду щодо неможливості звернення з вимогами до страховика у зв`язку зі спливом річного строку суперечить висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, в якій зазначено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика або Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. В кримінальному провадженні, яке розглядалося Харківським районним судом Харківської області за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, ОСОБА_1 заявила цивільний позов. Таким чином, страховик був повідомлений про страховий випадок, мав можливість встановити всі обставини дорожньо-транспортної пригоди та зобов`язаний виплатити страхове відшкодування. Суд першої інстанції розглянув справу з порушенням умов проведення заочного розгляду справи, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України, так як він подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому повідомив причини неявки, а також подав відзив на позовну заяву. Крім того, суди проігнорували його доводи про те, що надані позивачем копії фіскальних чеків не можуть бути доказами понесених витрат на лікування, так як містять інформацію про придбання медичних препаратів, які за фармакологічною групою відносяться до лікування хронічних серцевих захворювань або гострих респіраторних вірусних інфекцій, які за випискою з медичної карти стаціонарного хворого були у чоловіка позивача, тобто не пов`язані з лікуванням самої ОСОБА_1 і не знаходилися в причинно-наслідковому зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Надані позивачем копії фіскальних чеків про придбання пального на загальну суму 1 070,79 грн також не відповідають критерію належності доказів, так як не підтверджують використання такого пального саме для перевезення позивача чи її чоловіка і пов`язаність поїздок з лікуванням. Тобто судами не досліджені належним чином зібрані докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду міста Полтави.

15 жовтня 2020 року справа № 554/3246/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року провадження в цій справі було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 147/66/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , МТСБУ про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року.

Позиція та висновки Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 лютого 2022 року, касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року скасовано в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 13 438,99 грн, витрат за проведення експертної оцінки транспортного засобу в сумі 800 грн, витрат на оплату судового збору в сумі 2 048 грн. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року в частині відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди в сумі 13 438,99 грн, витрат за проведення експертної оцінки транспортного засобу в сумі 800 грн змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови, в решті - залишено в силі. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року в частині задоволення позову до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 грн залишено без змін.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною другою статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що перестали існувати обставини, які викликали зупинення провадження в цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність його поновлення.

Керуючись статтями 254, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити провадження у справі № 554/3246/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова група «ТАС» Запорізька регіональна дирекція, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська

Судді:В. М. Ігнатенко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук