ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/3325/14-ц        Головуючий суддя І інстанції Овсянніков В. С.

Провадження № 22-ц/818/2410/22                                 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія:житлова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача                Яцини В.Б.

суддів                                Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

       у порядку вирішення питання про відкриття апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., по цивільній справі № 619/3325/14-ц, за заявою ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року заяву задоволено частково, повторно ОСОБА_3 з квартири. В іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції 21 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що про оскаржувану ухвалу їй стало відомо у листопаді 2021 року, та нею було отримано 17.12.2021 копію ухвали, безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року справу витребувано із суду першої інстанції та 12 січня 2022 року справа надійшла до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.01.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначених нею підстав за їх неповажністю, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для звернення до Харківського апеляційного суду з новою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати до суду докази.

На адресу ОСОБА_1 направлялась копія вказаної ухвали судді.

Як вбачається з матеріалів справи  21 січня 2022 року ОСОБА_1 отримала копію вказаної ухвали від  17 січня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.89).

Станом на 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до пунктів 6, 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права зобов`язує апелянта, самостійно цікавитися перебігом розгляду його скарги в суді апеляційної інстанції. Тривала відсутність такого інтересу з боку апелянта свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію.

В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Керуючись ч.4 ст.357, ч.4 ст.358 ЦПК України

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., по цивільній справі № 619/3325/14-ц, за заявою ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника,

Вилучити з матеріалів справи і повернути ОСОБА_1 оригінал вказаної апеляційної скарги з додатками, долучити до матеріалів справи її копію.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, після її підписання суддями, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                                           В.Б. Яцина.

Судді                                                                                              І.В.Бурлака.

                                                                                                    А.В.Котелевець.