2-892/11

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року                                                                                                    місто Маріуполь

     Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                    головуючого судді –Гноєвой  С.  С.,

                    при секретарі –Ковальової М.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, суд  -

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу посилаючись на те, що 20 березня 2008 року позичив відповідачу ОСОБА_2 4 500 Евро, про що отримав розписку за якою останній зобов’язувався повернути борг до 20.09.2008 року. Визначенні у розписці строки сплинули, але відповідач  ухиляється від повернення боргу.

Через неналежне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань, він позбавлений можливості користуватися своїми грошима, які відповідач утримує у себе, що пригнічує його і заподіює моральні страждання.

Просив стягнути  суму боргу у розмірі 48 571, 20 гривень та 3% річних від простроченої суми, суму інфляції, а також понесені ним судові витрати по оплаті судового збору та ІТЗ у сумі 797 гривень та юридичну допомогу у розмірі 500 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги і дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає  що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначенні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що 20 березня 2008 року між сторонами був укладений договір займу, за яким  позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2  у якості займу 4 500 Евро, а останній зобов’язався повернуту зазначену суму в строк до 20 вересня 2008 року.

Спір про розмір отриманої відповідачем суми не підлягає доказуванню, оскільки сторони уклали угоду у письмовій формі. Ці обставини підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання грошей у сумі 4 500 Евро із зобов’язанням їх повернення в строк до 20 вересня  2008 року.

Строки, обумовлені у розписці, сплинули, отже позивач вправі звернутись за судовим захистом.

Як встановлено ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких підстав, з відповідачки, як особи відповідальної за невиконання зобов’язання, підлягає стягненню сума боргу, що становить 48 571,20 гривен та 3% річних у сумі 3445,23 гривен.

Розглядаючи питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Наслідки порушення договору позики встановлені ст. 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Не передбачають таких наслідків порушення договору позики і сам укладений між сторонами договір займу, а отже відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме по оплаті судового збору у сумі 667 гривень, по оплаті ІТЗ у сумі 120 гривен.

На підставі ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 224, 225 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики  -  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 позику у сумі 48 571,20 гривен, 3% річних у сумі 3445,23 гривень,  суму інфляції у розмірі 14134,22 гривень, судові витрати по оплаті судового збору у сумі 667 гривень, по оплаті ІТЗ у сумі 120 гривен, та витрати на правову допомогу 500 гривень,   а всього  267 447 (шістдесят сім тисяч чотириста сорок сім) гривен 65 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя