Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 216/2916/19

провадження № 61-2993св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Правовий центр Гарант», Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» та Приватного підприємства «Правовий центр Гарант» на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Правовий центр Гарант» (далі - ПП «Правовий центр Гарант»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» (далі - ТОВ «Адвансед Медіа Групп») про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позов обґрунтовував тим, що він є власником Приватного підприємства «Придніпровська паливно-енергетична компанія» (далі - ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія») та був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Променерголізинг» (далі - ТОВ «Променерголізинг», товароиство).

06 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про визнання недійсним

та скасування рішення загальних зборів власників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» від 01 березня 2016 року, визнання недійсними змін

до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права

на частину в статутному капіталі ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» (справа № 216/2881/16-ц).

Також 06 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про визнання недійсним

та скасування рішення загальних зборів ТОВ «Променерголізинг» від 23 травня 2016 року, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання за ОСОБА_2 права на участь у ТОВ «Променерголізинг» на правах його учасника, зобов`язання ТОВ «Променерголізинг» внести зміни до статуту, якими включити її до складу учасників цього товариства (справа № 216/2882/16-ц).

У листопаді 2016 року ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» звернулося до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову (справа № 216/5361/16-ц).

15 травня 2019 року йому стало відомо про поширення в мережі Інтернет

на вебсайті https://1kr.ua/ інформації, що описує події та явища у процесі спору між ним і ОСОБА_2 , які відбувались, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені), порушують його честь

та гідність, ставлять під сумнів його ділову репутацію.

Зокрема, у статті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_23) зазначено: «Не каждый день «

друг и партнер по бизнесу» ОСОБА_3 открыто «захватывает» плоды совместного двадцатилетнего труда с умершим ОСОБА_4 .

При этом, убирая со своего пути наследницу - ОСОБА_5 , ее уволили с предприятия. «Друг-партнер-рейдер» лишил наследницу средств

к существованию. Учитывая, что рейдерство со стороны ОСОБА_6 находит поддержку еще и в сомнительных решениях Центрально-Городского суда, кто знает, кто следующий пострадает от подобных симбиозов предпринимателей и судей.» (рос.).

Далі за посиланням у вказаній статті: «С началом истории ознакомиться можна здесь», була знайдена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_14» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_17), де зазначено: «Выходит, можно штрафовать самого себя и рассматривать дело у квалифицированного судьи, у которого никаких сомнений в подобных доказательствах не возникнет. В том, что предприятие 06 июля 2016 года узнает о наличии запрета, а только

11 июля 2016 года проводит оплату, юристы усматривают умысел руководства предприятия. Такие действия могут квалифицироваться по нескольким статьями УК Украины.». Далі за текстом: «Понимая, что в этом процессе

у данного судьи доказать фиктивность документов не удастся, защитники интересов ОСОБА_7 подали новый иск о признании недействительным спорного договора купли-продажи. А на основании этого судью ОСОБА_8 просили приостановить дело. Но был получен отказ якобы из-за отсутствия сведений об открытии дела.» (рос.).

Далі за посиланнями у вказаній статті: «Напомним, о конфликте мы писали

в материалах за август и сентябрь 2016 года» були знайдені ще дві статті:

« ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.)

( ІНФОРМАЦІЯ_4 та « ІНФОРМАЦІЯ_5 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

У цих статтях зазначено: «Из вышеизложенного можно сделать вывод, что, будучи влиятельным и уважаемым бизнесменом, нельзя защититься

от незаконных действий нечистых на руку партнеров и рейдерского захвата своего же предприятия. И даже принимая во внимание социальное положение стороны, что должно обеспечить беспристрастность и объективность суда, суд не может гарантировать обеспечение ОСОБА_2 защиты ее прав

и законных интересов, даже имея железную поддержку закона, но, к сожалению, не судьи. А чего тогда ожидать гражданам по другим не связанным с бизнесом вопросам? Интересно, а что о таких действиях скажут коллеги-партнеры? Если их поставить в известность, будут ли они переживать за свои, кровно заработанные? Станут ли рисковать миллионным бизнесом и связываться

с контрагентом сомнительной репутации? Это мы узнаем только от них самих, разумеется, после того, как посвятим их во все нюансы.» (рос.).

У подальшому він шляхом пошуку за вебсайтом https://1kr.ua/ знайшов статтю « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_24), де зазначено: «Участники процесса задаются вопросом: Вопросы, которые задавались нами раньше, остаются без изменений. Стоит ли рисковать репутацией, которая строилась годами, «заинтересовывая» суд, отжимая бизнес у наследницы своего партнера? Знают ли о таких не совсем прозрачных действиях нынешние партнеры, коллеги, контролирующие органы?» (рос.).

Позивач зазначає, що існує ряд ідентичних публікацій, пов`язаних одним предметом, а саме: поширення недостовірної інформації про нього, нанесення шкоди його діловій репутації, а судові процеси, описані у статтях, неодноразово ініційовані з однією метою, одними і тими самими суб`єктами, у сукупності

є єдиним продовжуваним порушенням його немайнових прав.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що вказана інформація знаходиться в мережі Інтернет на постійній основі, треті особи у будь-який час з будь-якої точки світу можуть отримати вільний доступ до неї.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема рішення Господарського суду м. Києва від 21 червня 2018 року у справі

№ 910/1546/18, власником вебресурсу https://1kr.ua/, на якому регулярно використовується знак для товарів і послуг «1KR» за свідоцтвом України

№ НОМЕР_1 та який позиціонується як вебсайт «1kr.ua Первый Криворожский»,

є ТОВ «Адвансед Медіа Групп». На цьому вебсайті розміщені такі ідентифікатори: адреси електронної пошти: новостной портал: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; развлекательный портал ІНФОРМАЦІЯ_8 ; жалобы и предложения: ІНФОРМАЦІЯ_9 : вопросы рекламы: ІНФОРМАЦІЯ_10 та інше. Тобто власником вебсайту https://1kr.ua/ є ТОВ «Адвансед Медіа Групп», яке відповідно до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності не є засобом масової інформації.

На його думку, автором цієї інформації є ОСОБА_2 разом зі своїми представниками з ПП «Правовий центр Гарант», що видно, зокрема, зі статті: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_27), «К нам в редакцию обратилась ОСОБА_2 с ЮК «Правовой центр - Гарант», защищающей ее корпоративные права, чтобы рассказать о ситуации, в которую попала ее семья.» (рос.).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2019 року

№ 1005337774 власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_11 (інформація

про здійснення зв`язку з юридичною особою містить вебсторінку garantcenter.com.ua), де була розміщена аналогічна стаття «ІНФОРМАЦІЯ_25» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_26), є ПП «Правовий центр Гарант». Зазначений матеріал також має посилання на вебсайт ІНФОРМАЦІЯ_12 «Не так давно на нашем сайте,

а также на портале 1kr.ua вы могли ознакомиться с резонансным для нашего города судебным производством относительно рейдерского захвата

ООО «Промэнерголизинг» и ЧП «Приднепровская топливно-энергетическая компания». Судьями в этих спорах выступают ОСОБА_9 и ОСОБА_10 Вспомнить то, что происходило в судебных заседаниях и не только, вы можете

по этим ссылкам: ІНФОРМАЦІЯ_13 » (рос.). Крім цього, у статті « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_17) прямо зазначено, що «Материал подготовлен юристами ПЦ «Гарант»» (рос.).

Ураховуючи викладене, авторами недостовірних відомостей, розміщених

на вебсайтах https://1kr.ua/ та http://garantcenter.com.ua/, позивач вважає ОСОБА_2 і ПП «Правовий центр Гарант», власником та директором якого, а також представником ОСОБА_2 є адвокат Гореліков М. М., оскільки про перебіг розгляду цивільних справ було відомо саме цим особам.

На думку позивача, інформація, поширена в мережі Інтернет на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_11 є неповною, перекрученою і такою, що не відповідає дійсності.

Позивач зазначає, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області та постановою Верховного Суду від 05 вересня

2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Променерголізинг» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту

в новій редакції, визнання права на участь у ТОВ «Променерголізинг», зобов`язання внести зміни до статуту (справа № 216/2882/16-ц), чим повністю спростовано інформацію, яка міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_16» (ІНФОРМАЦІЯ_27), «ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_29» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_26), оскільки під час судового розгляду інформація, зазначена у цих статтях,

не знайшла підтвердження.

Крім того, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу

від 07 березня 2018 року справі № 216/5361/16-ц, що набуло законної сили після залишення його без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2018 року, задоволено позов ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, чим повністю спростовано інформацію,

яка міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_30» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_31), « ІНФОРМАЦІЯ_15 » (ІНФОРМАЦІЯ_17), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (ІНФОРМАЦІЯ_23), оскільки відповідного підтвердження в судових рішеннях інформація, зазначена у статтях, не знайшла.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 16 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

до ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін

до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права

на частину в статутному капіталі, внесення змін до статуту, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди (справа 216/2881/16-ц), чим спростовано інформацію, яка міститься у статтях

«ІНФОРМАЦІЯ_16» (ІНФОРМАЦІЯ_27), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_29» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_26).

Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ухвали Верховного Суду

від 11 лютого 2019 року у справі № 216/5361/16-ц сукупний дохід

ОСОБА_2 за 2018 рік становить 800 516,98 грн, тобто інформація

про залишення ОСОБА_2 без засобів існування взагалі не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 отримувала щомісячний дохід у розмірі

66 709,748 грн (800 516,98 грн/12 місяців), що перевищує мінімальну суму пенсії

у 44,6 рази.

Таким чином, позивач вважає, що поширена в мережі Інтернет

на вебсайтах ОСОБА_11 та ОСОБА_12 інформація щодо нього є неповною, перекрученою, спрямованою на завдання шкоди діловій репутації, такою, що не відповідає дійсності, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним правових норм, а також прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, такою, що порушує його немайнові права. Ця інформація не є оціночним судженням, тому обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідачів.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив у судовому порядку визнати недостовірною і такою, що порушує його гідність, честь та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант» та ОСОБА_2 у статтях, що містяться

на вебсайтах https://1kr.ua/ та ІНФОРМАЦІЯ_11 « ІНФОРМАЦІЯ_16 » ( ІНФОРМАЦІЯ_15 » ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (ІНФОРМАЦІЯ_23), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_4), « ІНФОРМАЦІЯ_18 » (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_33).

Зобов`язати ТОВ «Адвансед Медіа Групп» та ПП «Правовий центр Гарант» видалити з вебсайтів https://1kr.ua/ та ІНФОРМАЦІЯ_11 » (

ІНФОРМАЦІЯ_15 » (ІНФОРМАЦІЯ_17), «ІНФОРМАЦІЯ_34» (ІНФОРМАЦІЯ_23),

«ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_30» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_33/).

Зобов`язати ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант»

та ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12

та ІНФОРМАЦІЯ_11 в розділі Новини, ІНФОРМАЦІЯ_12

та ІНФОРМАЦІЯ_19 такого змісту: «Інформація, яка була опублікована ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант»

та ОСОБА_2 у статтях на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12

та ІНФОРМАЦІЯ_16 » ( ІНФОРМАЦІЯ_15 » (ІНФОРМАЦІЯ_17), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (ІНФОРМАЦІЯ_23), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_29» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_33/),

є недостовірною та не відповідає дійсності».

Стягнути з ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант»

та ОСОБА_2 судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу

від 07 квітня 2020 року позов задоволено.

Визнано недостовірною і такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант» та ОСОБА_2

у статтях, що містяться на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_11 « ІНФОРМАЦІЯ_16 » ІНФОРМАЦІЯ_15 » (ІНФОРМАЦІЯ_17), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (ІНФОРМАЦІЯ_23), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_4), « ІНФОРМАЦІЯ_18 » (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_33).

Зобов`язано ТОВ «Адвансед Медіа Групп» і ПП «Правовий центр Гарант» видалити з вебсайтів https://1kr.ua/ та ІНФОРМАЦІЯ_11 розповсюджену недостовірну інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_16» ( ІНФОРМАЦІЯ_15 » (ІНФОРМАЦІЯ_17), «ІНФОРМАЦІЯ_20» (ІНФОРМАЦІЯ_23), «ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_30» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_33/).

Зобов`язано ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий Центр-Гарант»

та ОСОБА_2 не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати розповсюджену недостовірну інформацію шляхом опублікування такого тексту спростування на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12

і ІНФОРМАЦІЯ_11 в розділі Новини, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_19 /: «Інформація, яка була опублікована ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий Центр-Гарант» та ОСОБА_2

у статтях на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_16 » (ІНФОРМАЦІЯ_35), « ІНФОРМАЦІЯ_15 » ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ), « ІНФОРМАЦІЯ_20 » (ІНФОРМАЦІЯ_23), « ІНФОРМАЦІЯ_21 . Судове засідання знову переноситься» (ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_29» (ІНФОРМАЦІЯ_24), «ІНФОРМАЦІЯ_16 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_33/), є недостовірною та не відповідає дійсності».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі в загальному доступі у всесвітній мережі Інтернет за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_27 від ІНФОРМАЦІЯ_36 року; ІНФОРМАЦІЯ_4 від ІНФОРМАЦІЯ_37 року; ІНФОРМАЦІЯ_24 від ІНФОРМАЦІЯ_38 року; ІНФОРМАЦІЯ_26 від ІНФОРМАЦІЯ_38 року; ІНФОРМАЦІЯ_17 від ІНФОРМАЦІЯ_39 року; ІНФОРМАЦІЯ_23 від ІНФОРМАЦІЯ_40 року поширили оскаржувані позивачем вислови. Суд дійшов висновку, що інформація, опублікована ТОВ «Адвансед Медіа Групп» і ПП «Правовий центр Гарант» за співавторства

з ОСОБА_2 є недостовірною і такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу гідності, честі та недоторканість ділової репутації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня

2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення з ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 256,13 грн скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. У решті заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції

про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , оскільки вона не є власником вебсайтів ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_11 , не є автором або ж співавтором статей, що містяться на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_11 , тобто не є особою,

яка поширила недостовірну інформацію і таку, що порушує права ОСОБА_1 на повагу гідності, честі та недоторканість ділової репутації.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У лютому 2021 року ПП «Правовий центр Гарант» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись

на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує на те, що суди не врахували неможливість встановлення чи доведення правдивості поширеної у статтях інформації, оскільки статті не містять ніяких фактів, які можна було б довести або спростувати. Притягнення до відповідальності за оціночні судження є порушенням права на свободу висловлювання своєї думки.

Зазначає, що суди врахували неналежні докази щодо власників вебресурсів,

на яких розміщені статті, а також не врахували недоведеність того, яким саме немайновим правам позивача завдано шкоди. На думку заявника, судам слід було застосувати спеціальну позовну давність в один рік, адже позивач не довів, що він дізнався про порушення його прав у 2019 році.

Також посилається на те, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 216/5361/16.

У квітні 2021 року ТОВ «Адвансед Медіа Групп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись

на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує на недоведеність шкоди, завданої немайновим правам позивача, оскільки розміщені статті не містять інформації, яку можна було б довести

або спростувати.

Зазначає про недостовірність відомостей про власника вебресурсу, оскільки такі відомості отримані з порушенням вимог Інформаційного листа від 28 березня 2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію». Вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.

Також посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які виявились у тому, що судді, які переглядали заочне рішення суду у цій справі в апеляційному порядку, брали участь у розгляді інших справ із цими

ж учасниками ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), у тому числі тих справ, судові рішення в яких стали підставою для твердження про неправдивість поширеної інформації.

Зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 216/5361/16.

Доводи інших учасників справи

У поданому 31 березня 2021 року відзиві на касаційну скаргу ПП «Правовий центр Гарант» ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПП «Правовий центр Гарант», витребувано справу з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу.

Цією ж ухвалою зупинено виконання заочного рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня

2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого

2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Адвансед Медіа Групп».

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року задоволено клопотання ПП «Правовий центр Гарант» та заяву ТОВ «Адвансед Медіа Групп» про повернення відзиву Помазана С. Г. на касаційні скарги на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 07 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року.

Відзив ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернено заявнику на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, оскільки до відзиву не додано доказів його направлення іншим учасникам справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» та засновником ТОВ «Променерголізинг» (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань). Іншим засновником підприємств був ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_22 .

Між ОСОБА_2 як спадкоємицею ОСОБА_13 , та ОСОБА_1 виник спір щодо корпоративних прав, а тому 06 червня 2016 року

ОСОБА_2 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», треті особи - ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права на частину в статутному капіталі, внесення змін до статуту, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди. У цій же справі було подано позовну заявою третьою особою, яка заявила самостійні вимоги, - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», про визнання законними рішень загальних зборів учасників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», оформлених протоколом від 01 березня 2016 року (справа № 216/2881/16-ц).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2018 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та в задоволенні позову ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2

як спадкоємець ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_22 , має право

на спадкування частки у ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія»,

а право участі у підприємстві є особистим немайновим правом особи, і питання прийняття до складу учасників може бути вирішено лише іншими учасниками цього підприємства. Суд визнав обґрунтованою заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 ,

які випливають з трудових відносин та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення її позову в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходив з того, що рішення зборів власників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» від 01 березня 2016 року прийняті з дотриманням норм законодавства та уповноваженим на це органом і в подальшому були зареєстровані в установленому законом порядку. Отже, підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 немає.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі змінено в частині мотивів відмови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що факт одержання статусу спадкоємця учасника підприємства лише засвідчує перехід

до спадкоємця майнових прав учасника, який помер (частки у статутному капіталі, яка йому належала), і з урахуванням змін до установчих документів ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», зареєстрованих в органах державної реєстраційної служби, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» звернення ОСОБА_2 до ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» із заявою про включення її до складу власників цього підприємства не дає їй права на безумовне включення до складу власників підприємства.

Отже, загальними зборами учасників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» від 01 березня 2016 року не було порушено права ОСОБА_2 ,

у зв`язку з чим немає правових підстав для задоволення позовних вимог і про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, і щодо внесення змін до статуту ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія».

Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо мотивів у частині відмови

в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення

та про поновлення на роботі, апеляційний суд своє рішення мотивував тим,

що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог саме з підстав пропуску ОСОБА_2 строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Апеляційний суд встановив, що у ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, в результаті яких була скорочена штатна посада, яку обіймав позивач. При цьому, встановивши, що з моменту повідомлення про скорочення посади і до дня звільнення ОСОБА_2 на підприємстві не було вакантних посад, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства.

06 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Променерголізинг» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів, визнання права на участь у товаристві, зобов`язання внести зміни до статуту (справа

№ 216/2882/16-ц).

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_2 , у липні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання рішення загальних зборів законним та просив залучити його до участі у справі як особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано законним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Променерголізинг», оформлене протоколом від 23 травня 2016 року, щодо виключення зі складу учасників ТОВ «Променерголізинг» ОСОБА_13 у зв`язку зі смертю

та відмови ОСОБА_2 у прийняття її до складу учасників

ТОВ «Променерголізинг», виплати їй суми вартості частини майна товариства, пропорційної частці у його статутному капіталі, як спадкоємиці ОСОБА_13 , зменшення розміру статутного капіталу ТОВ «Променерголізинг»

зі 156 000,00 грн до 78 000,00 грн, внесення відповідних змін до статуту

ТОВ «Променерголізинг» шляхом викладення його у новій редакції, проведення (здійснення) державної реєстрації нової редакції статуту

ТОВ «Променерголізинг», затвердженої на загальних зборах учасників ТОВ «Променерголізинг», що відбулися 23 травня 2016 року.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року залишено

без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_2 залишено без змін.

Крім того, у постанові про закриття кримінального провадження від 19 березня 2019 року (а. с. 109-112) слідчий слідчого відділу Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Рац О. М. встановив відсутність в діях посадових осіб ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, які, на думку заявника - адвоката Горелікова М. М., підробили та використали підроблений документ, а саме рішення зборів власників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія».

Також встановлено, що у листопаді 2016 року ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2

про стягнення збитків, заподіяних забезпеченням позову, поданого 06 червня 2016 року ОСОБА_2 у справі № 216/2881/16-ц (справа № 216/5361/16-ц).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, позов ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 07 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову. Касаційний суд виходив з того, що ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» не довело, що, знаючи про наявність ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року про забезпечення позову, приватне підприємство вчиняло дії для уникнення або зменшення понесених ним фінансових втрат. Касаційний суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що ухвала Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року про забезпечення позову, якою, зокрема, було накладено арешт на все рухоме майно ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», наявність якої за твердженням позивача унеможливило виконання ним зобов`язань за договором купівлі-продажу

від 23 травня 2016 року та призвело до заподіяння йому збитків, не позбавило ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» можливості повернути ТОВ «Енергопромпостач» сплачені ним грошові кошти, що знаходилися на його рахунках, а також сплатити штрафні санкції.

Разом з тим, у загальному доступі у мережі Інтернет за посиланнями:

-ІНФОРМАЦІЯ_27 від ІНФОРМАЦІЯ_36 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_4 від ІНФОРМАЦІЯ_37 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_24 від ІНФОРМАЦІЯ_38 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_26 від ІНФОРМАЦІЯ_38 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_17 від ІНФОРМАЦІЯ_39 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_23 від ІНФОРМАЦІЯ_40 року поширено статті, в яких вказана така інформація:

«Не кожен день «друг і партнер по бізнесу» ОСОБА_15 відкрито «захоплює» плоди спільної двадцятирічної праці з померлим ОСОБА_16 .

При цьому, прибираючи зі свого шляху спадкоємицю - ОСОБА_5 ,

її звільнили з підприємства. «Друг-партнер-рейдер» позбавив спадкоємицю засобів до існування. З огляду на те що рейдерство з боку Сергія Помазана знаходить підтримку ще й в сумнівних рішеннях Центрально-Міського суду, хто знає, хто наступний постраждає від подібних симбіозів підприємців і суддів».

Також за посиланням у зазначеній статті: «З початком історії ознайомитися можна тут» була знайдена стаття «Криворізький суд дав добро на рейдерcтво?» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_17), в якій міститься така інформація: «Виходить, можна штрафувати самого себе і розглядати справу

у кваліфікованого судді, у якого ніяких сумнівів у подібних доказах не виникне.

У тому, що підприємство 06 липня 2016 року дізнається про наявність заборони, а лише 11 липня 2016 року проводить оплату, юристи вбачають умисел керівництва підприємства. Такі дії можуть кваліфікуватися за кількома статтями КК України», далі за текстом: «Розуміючи, що в цьому процесі у даного судді довести фіктивність документів не вдасться, захисники інтересів ОСОБА_7 подали новий позов про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу. А на підставі цього суддю Онопченко просили призупинити справу. Але було отримано відмову нібито через відсутність відомостей про відкриття справи».

У зазначеній статті міститься посилання на іншу статтю, а саме: «Нагадаємо,

про конфлікт ми писали в матеріалах за серпень і вересень 2016 року», за яким були знайдені ще дві статтті: «ІНФОРМАЦІЯ_16» ( ІНФОРМАЦІЯ_27) та «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_4), де зазначено: «З вищевикладеного можна зробити висновок, що, будучи впливовим і шановним бізнесменом, не можна захиститися від незаконних дій не чистих на руку партнерів і рейдерського захоплення свого ж підприємства. І навіть беручи до уваги соціальний стан сторони, що має забезпечити неупередженість та об`єктивність суду, суд не може гарантувати забезпечення ОСОБА_2 захист її прав і законних інтересів, навіть маючи залізну підтримку Закону, але, на жаль, не судді. А чого тоді очікувати громадянам з інших не пов`язаних

із бізнесом питаннях? Цікаво, а що про такі дії скажуть колеги-партнери? Якщо їх поставити до відома, чи будуть вони переживати за свої кровно зароблені? Чи стануть ризикувати мільйонним бізнесом і зв`язуватися з контрагентом сумнівної репутації? Це ми дізнаємося тільки від них самих, зрозуміло, після того як посвятимо їх в усі нюанси».

Також на вебсайті https://1kr.ua/міститься стаття «ІНФОРМАЦІЯ_30» (ІНФОРМАЦІЯ_24), де зазначено: «Учасники процесу ставлять питання: Питання, які ми ставили раніше, залишаються незмінними. Чи варто ризикувати репутацією, яка будувалася роками, «зацікавлюючи» суд, віджимаючи бізнес у спадкоємиці свого партнера? Чи знають про такі не зовсім прозорі дії нинішні партнери, колеги, контролюючі органи?»

Позивач вважав зміст цих статей неправдивою інформацією, яка спростована судовими рішеннями.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оцінки судових рішень в частині позовних вимог про визнання інформації недостовірною і такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу гідності, честі та недоторканності ділової репутації.

Так, відповідно до статті 34 Конституції України, кожному гарантується право

на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства, декларує, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

Разом з тим відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право

на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Логічною основою оцінки є порівняння результатів людської діяльності

з соціально-психологічними категоріями кваліфікативної сфери пізнавальної діяльності людини й винесення судження про цінність такого об`єкта. Існування цінності є необхідною умовою здійснення оцінки. Цінність і оцінка є двома полюсами в системі об`єктивно-суб`єктивних відношень: цінність характеризує об`єкт у його стосунках з суб`єктом, а оцінка - ставлення суб`єкта до об`єкта. Залежно від критерію, що береться за основу, розрізняють такі оцінки:

1) позитивна/негативна/нейтральна; 2) абсолютна/порівняльна;

3) суб`єктивна/об`єктивна; 4) інтелектуально-логічна/емоційна/емоційно-інтелектуальна; 5) сенсорна/сублімована/раціоналістична; 6) оцінка, зумовлена конкретними поняттями/оцінка, зумовлена абстрактними поняттями.

Сенс оцінки тексту залежить не лише від значення його мовних реалізаторів, важливими тут постають контекстуально-ситуативні умови його вираження,

а також соціокультурні чинники.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану»

(№ 40984/07) ЄСПЛ вказав, що стаття 10 Конвенції, однак, не гарантує необмежену свободу вираження поглядів, особливо у випадках, коли така інформація, яку публікує преса, швидше за все, матиме серйозний вплив на репутацію та права приватних осіб (дифамація). Проте національна влада повинна надавати належні обґрунтування своїх рішень для того, щоб показати існування «нагальної суспільної потреби». Для обґрунтування рішення,

що встановлює, що особа вчинила дифамацію в Інтернеті, національні суди повинні навести відповідні і достатні причини… Часто такі справи протиставляють захист свободи вираження поглядів відповідно до статті 10 проти права потерпілих сторін захищати свою репутацію, яка, як частина особистого життя, охороняється статтею 8 Конвенції. У таких справах Суд перевіряє, чи дійсно національна влада сформувала справедливий баланс між цими правами, які, як вважає Суд, є одинаково важливими. Для Суду ці справи вимагають «підтримання балансу між свободою вираження поглядів і правом на повагу до особистого життя» (рішення у справі «Аксель Шпрінгер проти Німеччини» (Axel Springer AG v. Germany), № 39954/08 від 7 лютого 2012 року).

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі про те, що характер висловів, форма та зміст статей

не мають оціночного характеру, а є фактичними твердженнями, оскільки містять фактичні дані, адже у статтях вказані відомості про власника ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» ОСОБА_1 , неодноразово акцентовано на тому, що він здійснює незаконну, «рейдерську» підприємницьку діяльність, отже, викладені у статтях відомості є недостовірною інформацією,

яка не відповідає дійсності, є неповною та перекрученою. Те, що інформація

у статтях щодо вчинення ОСОБА_1 рейдерських дій є перекрученою, підтверджено судовими рішеннями, в яких надано правову оцінку як діям ОСОБА_1 у цій частині, так і щодо права ОСОБА_2 на участь

у господарських товариствах у порядку спадкування після її чоловіка. Суди дійшли правильного висновку про те, що статті містять не оціночні судження,

а перекручені факти.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг про те, що суди

не врахували неможливість встановлення чи доведення правдивості поширеної у статтях інформації, оскільки статті не містять ніяких фактів, які можна було б довести або спростувати.

Доводи касаційних скарг про незастосування позовної давності спростовуються з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 258 ЦК України для спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації, встановлюється строк позовної давності в один рік.

При цьому позовна давність на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, не поширюється - частина перша статті 268 ЦК України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові.

Відповідачі заяв про застосування позовної давності не подавали ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи касаційних скарг про те, що суди врахували неналежні докази щодо власників вебресурсів, на яких розміщені статті.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно з пунктом 12 цієї постанови належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи, яких позивач повинен установити

та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що:

вебсайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою

і структурованих у межах адреси вебсайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина вебсайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

власник вебсайту - це особа, яка є володільцем облікового запису

та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву,

що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен

та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації

з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет;

2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA;

5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції;

6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада

2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 (провадження № 61-9702св19), у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 310/6999/19 (провадження № 61-14120св21).

Матеріали справи, що переглядається, не містять відомостей про те, що відповідно до процесуального законодавства України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі Інтернет було витребувано відомості про власника вебсайту, що залишилось поза увагою апеляційного суду.

Посилання лише на довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не можуть бути визнані належними доказами щодо власників доменної назви/власника вебсайту.

Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником вебсайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий вебсайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана

у хостинг-провайдера вебсайту.

З метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало

та підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору, що полягають у:

- проведенні фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет

з видачею експертних висновків;

- видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення.

Надання цих послуг здійснюється Центром компетенції як структурним підрозділом Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»

із застосуванням онлайн-сервісу «WEB-FIX» на підставі Порядку надання послуг

з проведення фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет, затвердженого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» 01 серпня 2016 року, та Свідоцтва про акредитацію, виданого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» 11 квітня 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив відповідачів як власників вебсайтів ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_11 на яких розміщено негативну та недостовірну інформацію щодо нього, яка порушує його право на повагу до гідності та честі, а також на недоторканість ділової репутації.

Виходячи із сутності принципу змагальності, зазначених норм законодавства та правових позицій Верховного Суду, саме ОСОБА_1 як позивач та особа, яка стверджує про порушення його прав відповідачами, повинен довести, що саме ПП «Правовий центр Гарант», ТОВ «Адвансед Медіа Групп» є належними відповідачами у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки апеляційний суд передчасно залишив без змін рішення про задоволення позовних вимог, не перевіривши належність відповідачів у справі,

а згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до встановлених обставин

і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції частково задовольняє касаційну скаргу та передає справу на новий апеляційний розгляд, тобто не змінює рішення та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» та Приватного підприємства «Правовий центр Гарант» задовольнити частково.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Правовий центр Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» про захист честі, гідності та ділової репутації передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

В. М. Коротун