ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: - Гончар Л.Я.
Гордійчук М. П.
Шкляр Л. Т.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Чернігові до ВАТ «Чернігівнафтопродукт» про стягнення 4 147, 50 грн. штрафних санкцій, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року позов ДПІ у місті Чернігові до ВАТ „Чернігівнафтопродукт” про стягнення 4 147, 50 грн. штрафних санкційзадоволений повністю. Стягнуто з ВАТ "Чернігівнафтопродукт" до державного бюджету 4 147, 50 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
На підставі податкового повідомлення – рішення № 0001262323/0 від 24.02.2004 року, яким згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265 ВАТ "Чернігівнафтопродукт" визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій за порушення вимог Закону № 265 в сумі 4 147, 50 грн.
Відповідач зазначає, що застосовувати штрафну санкцію на підставі податкового повідомлення-рішення є незаконним, оскільки така форма рішення Законом № 265 не передбачена.
На думку відповідача, Закон України від 21.12.2000 року № 2181 -III"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачена така форма рішення податкового органу як податкове повідомлення-рішення, не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Більше того Законом № 2181 передбачений вичерпний перелік випадків, коли органи державної податкової служби як контролюючий орган можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків (пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4).
Відповідач зазначає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону № 265 можливе лише шляхом винесення рішення про визначення штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 17 даного закону та звернення до суду з позовною заявою про стягнення цих санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначене повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем у судовому порядку. Проте рішеннями судів було встановлено,що контролюючий орган правомірно застосував до ВАТ "Чернігівнафтопродукт" фінансові санкції в сумі 4 147, 50 грн.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем до Господарського суду Чернігівської області. Рішенням господарського суду від 15 липня 2005 року у справі № 6/106а було визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові в частині визначення фінансової санкції в розмірі 4 147, 50 грн. сумою податкового зобов'язання ВАТ '"Чернігівнафтопродукт". В решті позову було відмовлено, а тому сума штрафних санкцій 4 147, 50 грн. залишена в силі, оскільки застосована правомірно.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15 липня 2005 року у справі № 6/106а було оскаржено ВАТ "Чернігівнафтопродукт" та залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Чернігівнафтопродукт відхилити, а постанову господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді :