Справа № 2021/2-а-2183/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.03.2011 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі :
головуючої судді Рибальченко І.Г.
за участю секретаря Кашпур Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації, про зобов’язання в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про зобовязання в перерахунку та виплаті належних соціальних виплат відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”за 2008-2010 роки. Ухвалою від 02.03.2011 року залишені без розгляду позовні вимоги за період до 10.08.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог він зазначив, що є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІ групи, і має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат, згідно із ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але фактично щорічна допомога на оздоровлення йому виплачена у розмірі, який значно нижче від встановлених законом розміру.
Позивач просить суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення протиправними та зобов’язати відповідача здійснити дії щодо нарахування та виплати йому недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги позовної зави, та зазначив, що він постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід ІІ групи та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області. Допомогу на оздоровлення він отримав 01.07.2010 року в сумі 120 грн., сподівався, що допомогу йому виплатили частково і згодом доплатять решту. У зв’язку з чим 16.11.2010 року подав заяву про перерахунок та виплату належної одноразової компенсації за шкоду здоров’ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Відповідь на своє звернення він отримав 17.11.2010 року, що стало підставою для зверненням до суду.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належними чином. Згідно поданого до суду письмового заперечення, відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, так як відповідачем здійсненні в 2008-2010 роках виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому допомоги виплачені в розмірах визначених Кабінетом Міністрів України Постановою від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із змінами внесеними постановою КМУ від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в обсягах, виходячи з реальних фінансових ресурсів Державного бюджету і в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесений до 1 категорії , що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 012673 від 15.01.1993 року та є інвалідом 2-ї групи, згідно копії виписки із акту огляду МСЕК до довідки МСЕК серії ХАР-06 № 028280 від 22.06.2007 року, в якій зазначено, що 2-га група інвалідності йому встановлена безстроково із 22.06.2007 року, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 20.06.1996 року особам, які віднесені до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме п.п.11 п. 28 розділу 2, ст.48 Закону України “Про соціальний статус і захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру і порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2008 року, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі і внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На 2009 -2010 роках ніяких змін у вище вказаний закон внесено не було.
Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2010 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом в редакції, що діяла до внесення змін Законом України “Про Державний бюджет на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Так як виплата позивачу допомоги на оздоровлення згідно наданої довідки була здійснена відповідачем 01.07.2010 року, то Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району повинно було нарахувати і виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи з суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, а тому відмова суб'єкта владних повноважень у перерахунку та виплаті позивачу недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік є незаконною.
Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зменшувати встановлені цим законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри усіх доплат, пенсій і компенсацій передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадяни є недопущення їх скасування (частина друга ст. 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя ст. 22 Конституції України).
Відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як передбачено ч.5 ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.19, 152 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 86,160- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну недоплачену суму на оздоровлення, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Красноградський районний суд Харківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова віддрукована в нарадчій кімнаті.
Суддя