ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Черкаси  

справа № 703/1424/21 провадження № 22-ц/821/202/22 категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державна служба з безпеки на транспорті

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює старшим державним інспектором відділу  державного контролю  на автомобільному транспорті  Департаменту  державного контролю на автомобільному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті.

12 січня 2021 року відносно нього, головою Державної служби  України  з безпеки на транспорті винесено наказ про застосування дисциплінарного стягнення  у вигляді догани.

Із вказаним наказом він був ознайомлений 14 січня 2021 року.  

В наказі зазначено, що підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності є службова записка  начальника  відділу внутрішньої безпеки від 04 грудня 2020 року. Однак, з підставами, за якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, позивач не погоджується, оскільки такі є необґрунтованими. Вказав, що відповідно до посадової інструкції позивач мав  відповідні права та обов`язки, зокрема, щодо складання актів перевірок  протоколів  про адміністративні правопорушення. Відтак ним, відповідно до вимог інструкції, було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 164 КУпАП .

До зазначених протоколів ним, в обов`язковому порядку,  були додані матеріали фотофіксації  та пояснення свідків за фактом вчинення вказаних правопорушень. Крім того, до вказаних протоколів було додано  акти проведення перевірки додержання  вимог законодавства  про автомобільний транспорт  під час виконання перевезень  пасажирів і  вантажів автомобільним транспортом в яких було зазначено виявлені порушення. Оскільки, зібрані ним докази  підтверджували вину  осіб на вчинення  правопорушення, передбаченою статтею КУпАП, тому відповідні протоколи  і були направлені до суду. За яких саме обставин  судами при розгляді  протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 164 КУпАП  не взяті надані докази до уваги йому не відомо.

Також, 11 січня 2021 року відносно ОСОБА_2 , головою Державної служби  України  з безпеки на транспорті винесено наказ про застосування дисциплінарного стягнення  у вигляді догани. З вказаним наказом він був ознайомлений 14 січня 2021 року.  В наказі зазначено, що підставою притягнення його до дисциплінарної  відповідальності є службова записка  начальника  відділу внутрішньої безпеки від 02 грудня 2020 року. З винесеним наказом позивач також не згідний, оскільки вчиняв дії щодо перевірки транспортного засобу відповідно до вимог інструкції. Щодо обставин вчинення правопорушення вказав, що ним на 39 кілометрі автодороги Н-16 Золотоноша-Сміла-Умань  під час здійснення перевірки транспортного засобу , який здійснював перевезення пасажирів,  було виявлено порушення за ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» неоформлений квитково-обліковий лист в якому ним було проставлено відповідну відмітку. Під час проведеної перевірки позивачем було складено акт за наданими водієм документами, зокрема, посвідчення водія та тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу  з якого позивачем у складений акт було вписано, що автомобіль належить ТОВ «Круїз-Авто». В подальшму було з`ясовано, що водій автомобіля, перевірку якого здійснював позивач, надав  свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу  на ТОВ «Круїз-Авто», хоча в той час він уже мав інше свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке не надав при огляді. Відтак, позивачем жодних порушень посадової інструкції при складанні відповідного акту  порушено не було.

Вказав також, що в службових записках  до вказаних наказів  та висновках позапланових перевірок не міститься даних про те, які саме Правила внутрішнього трудового розпорядку та які пункти посадової інструкції  ним були порушені. Відтак вважає, що винесені відносно нього накази про накладення дисциплінарного стягнення  є незаконними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби з безпеки на транспорті від 11 січня 2021 року № 9-Д про застосування відносно ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року № 10-Д про застосування відносно ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь держави 1 816 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів наявності в діях позивача вини порушення трудової дисципліни, а саме не виконання посадової інструкції та причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов до висновків, що дисциплінарні стягнення на позивача накладені відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави, оскільки в наказах відсутні відомості про конкретизацію винних дій особи, яка притягується до відповідальності із посиланням на нормативні акти та об`єктивний склад правопорушень, а тому заявлені вимоги позивача про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба з безпеки на транспорті оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі Державна служба з безпеки на транспорті просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2021 року як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи, суд першої інстанції не врахував, що у службових записках начальника відділу внутрішньої безпеки Укртранспбезпеки від 02 грудня 2020 року та від 04 грудня 2020 року було встановлено факти порушення ОСОБА_1 вимог законодавства  про автомобільний транспорт  під час виконання перевезень  пасажирів і  вантажів автомобільним транспортом в яких було зазначено виявлені порушення.

Враховуючи викладене, суд мав би дійти висновку про обгрунтованість застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення доган, оскільки матеріали справи містять всі підтверджуючі докази вини позивача у нехтуванні своїми посадовими обов`язками.

Суд першої інстанції неповно дослідивши обставини справи дійшов помилкового висновку про вмотивованість позовних вимог ОСОБА_1 та безпідставно вважав доведеними доводи позовної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов ОСОБА_1 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Зазначено, що позивач 14 січня 2021 року ознайомився з фотокопією наказів щодо застосування відносно нього дисциплінарних стягнень у вигляді догани. 26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із відповідним позовом. 21 квітня 2021 року провадження у справі було закрито та роз`яснено, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

27 квітня 2021 року позивач звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з відповідним позовом та надав заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій обґрунтував причини такого пропуску.

Районний суд надав оцінку всім доказам у справі, врахував, що в доповідній записці начальника відділу внутрішньої безпеки Укртранспбезпеки конкретно не зазначено, які норми законодавства порушено ОСОБА_1 при складанні адміністративних матеріалів.

В оскаржуваних наказах в порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення, відповідачем не зазначено, в чому саме виразилося неналежне виконання посадових обов`язків позивачем, не конкретизовано в чому саме полягало порушення ним посадової інструкції та не вказано, з посиланням на фактичні обставини, які саме дії чи бездіяльність вчинені ОСОБА_1 .

За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що судом вірно враховано всі обставини справи та надано їм належну оцінку, а відтак підстав для скасування рішення суду немає.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено категорії справ, що відносяться до малозначних.

П. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є в тому числі справи про розірвання шлюбу.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Підстав для застосування положень ч.3 ст.369 ЦПК України встановлено не було.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 138-К від 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 з 16 грудня 2015 року призначено на посаду старшого  державного інспектора відділу державного  контролю та нагляду за безпекою  на транспорті  Управління Укртрансбезпеки  у Черкаській області.

Відповідно до посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного  контролю та нагляду за безпекою  на транспорті   Департаменту державного контролю на транспорті,  старший державний інспектор не є державним службовцем, а основними його завданнями є в т.ч. здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, підготовка пропозицій щодо його вдосконалення;   здійснення контролю за додержанням умов  перевезень, визначених  дозволом на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних  маршрутах загального користування, які виходять за межі території  області (міжобласні маршрути);  здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; у випадках, передбачених  законодавством протоколів  про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнення; проведення перевірок транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Наказом від 01 липня 2016 року № 357 уведено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників, які не є державними службовцями Державної служби України з безпеки на транспорті ( з наступними змінами).

Відповідно до вказаного наказу  в Укртрансбезпеці трудова дисципліна ґрунтується на засадах належного і сумлінного виконання працівниками своїх обов`язків, створення необхідних організаційних та економічних умов для високоефективної роботи, свідомого ставлення до неї, застосування методів переконання та заохочення за сумлінну працю.

Наказами № 9-Д від 11 січня 2021 року та № 10-Д від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 було оголошено догани за порушення трудової дисципліни, що виразилася у неналежному здійсненні ним заходів державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Підставами для винесення вказаних наказів стали службові записки начальника Відділу внутрішньої  безпеки Сергія Манжули від 02 грудня 2020 року та 04 грудня 2020 року № 117297/11/18-20 та №118930/11/18-20, пояснення позивача від 04 січня 2021 року.

Судом першої інстанції було досліджено службову записку начальника відділу внутрішньої безпеки Сергія Манжули, з якої вбачається, що під час здійснення перевірки правомірності складення ОСОБА_1 акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено про виявлені порушення положень законодавства про автомобільний транспорт, допущених ТОВ «Круїз-Авто», встановлено, що ОСОБА_1 під час складання відповідного запису діяв не у спосіб, передбачений положеннями про автомобільний транспорт, а саме: у складеному акті перевірки не зазначено облікові реєстраційні документи на відповідний транспортний засіб, а також неправильно внесено запис у бланк службового документа про марку автобуса, щодо якого проводилася перевірка на предмет оформлення необхідних дозвільних документів для регулярних перевезень. Вказана обставина слугувала підставою, що виключила притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до службової записки начальника відділу внутрішньої  безпеки Сергія Манжули, наданої з висновком позапланової перевірки, встановлено, що під час проведення позапланової перевірки щодо стану дотримання державними службовцями і працівниками об`єкта перевірки вимог положень КУпАП  та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення встановлено, що позивачем складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 164 КУпАП, з порушенням положень КУпАП  та Інструкції про складання адміністративних протоколів, що в свою чергу стало підставою для повернення адмінпротоколів для доопрацювання та закриття провадження по справах у зв`язку з відсутністю в діях осіб, щодо яких складалися протоколи, складу правопорушення.

До зазначеного висновку надано протоколи про адміністративні правопорушення, складені ОСОБА_1 , з актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, направленнями на рейдову перевірку та постанови у справах про адміністративні правопорушення, винесенні на підставі складених  протоколів.

Згідно вимог ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Згідно положень ст. 147-1 КЗпП України  дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року 3 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України  правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Аналіз викладених вище норм вказує, що під час вирішення питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на роботодавцеві лежить обов`язок щодо визначення: в чому конкретно проявилося порушення працівником трудової дисципліні з додержанням власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-149 КЗпП України  правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, зазначення фактичних обставин вчинення дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Вирішуючи спір, суд правомірно врахував, що аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом в постанові від 20 липня 2020 року, справа № 554/9493/17, провадження № 61-38286св18, з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Під час дослідження доказів у справі судом першої інстанції було встановлено, що в оскаржуваних наказах №9-Д та 10-Д від 11 та 12 січня 2021 року відповідачем ставилось в вину позивачу порушення трудової дисципліни, що виразилося у неналежному здійсненні ним заходів державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Підставами для винесення вказаних наказів стали, зокрема, службові записки начальника Відділу внутрішньої безпеки Сергія Манжули від 02 грудня 2020 року та 04 грудня 2020 року № 117297/11/18-20 та № 118930/11/18-20.

Досліджуючи службову записку начальника відділу внутрішньої безпеки Сергія Манжули від 02 грудня 2020 року №117297/11/18-20, районний суд встановив, що в ній зазначено, що ОСОБА_1 під час складання акту проведення перевірки не дотримано вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним  транспортом  у якому вказано про виявлені порушення положень законодавства про автомобільний транспорт, допущених ТОВ «Круїз-Авто» діяв не у спосіб, передбачений положеннями про автомобільний транспорт, а саме: у складеному акті перевірки не зазначено облікові реєстраційні документи на відповідний  транспортний засіб, а також неправильно внесено запис у бланк  службового документа про марку автобуса щодо якого проводилася перевірка на предмет оформлення  необхідних  дозвільних документів для регулярних перевезень.

Із службової записки начальника Відділу внутрішньої безпеки Сергія Манжули  від 04 грудня 2020 року №118930/11/18-20 наданої з висновком позапланової перевірки встановлено, що під час проведення позапланової перевірки щодо стану дотримання державними службовцями і працівниками об`єкта перевірки вимог положень КУпАП  та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 164 КУпАП, з порушенням положень КУпАП  та відповідно інструкції про складання адміністративних протоколів.

При цьому накази про застосування дисциплінарного стягнення, в частині зазначення порушення трудової дисципліни є ідентичними.

Догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. В наказі обов`язково має бути посилання на відповідний документ, який порушив працівник.

Надаючи оцінку оскаржуваним наказам, судом було встановлено, що в порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення, не зазначено, в чому саме виразилося неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, не конкретизовано в чому саме полягало порушення позивачем посадової інструкції та не вказано, з посиланням на фактичні обставини, які саме дії чи бездіяльність вчинено позивачем.

Оскаржувані накази містять лише узагальнене цитування покладеного на позивача обов`язку, щодо здійснення заходів державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Частиною першою статті 81 ЦПК України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В апеляційній скарзі відповідач, як на підставу притягнення позивача до  дисциплінарної відповідальності посилався на ту обставину, що складання позивачем протоколів про адміністративне правопорушення всупереч вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, призвело до того, що складена ОСОБА_1 частина адміністративних справ була закрита судом за відсутністю в діях осіб складу адміністративних правопорушень, а частина повернута на доопрацювання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що вказана обставина не може бути безумовною підставою для застосування відносно позивача дисциплінарних стягнень.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів наявності в діях позивача вини порушення трудової дисципліни, а саме не виконання посадової інструкції та причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що дисциплінарні стягнення на позивача накладені відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави, оскільки в наказах відсутні відомості про конкретизацію винних дій особи, яка притягується до відповідальності із посиланням на нормативні акти та об`єктивний склад правопорушень, а тому заявлені вимоги позивача про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку звернення до суду із позовною заявою про вирішення трудового спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КзПП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропущення строку на звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Суд апеляційної інстанції враховує заперечення сторін та погоджується з висновком районного суду про те, що з оскаржуваними наказами про застосування дисциплінарних стягнень від 11 лютого 2021 року № 9-Д та від 12 січня 2021 року №10-Д позивач був ознайомлений 14 січня 2021 року. Дана обставина сторонами не оскаржується та є повністю доведеною.

Вирішуючи спір, районний суд врахував, що ОСОБА_1 26 січня 2021 року звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про визнання вказаних наказів протиправними та їх скасування. Ухвалою вказаного суду від 01 лютого 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №580/296/21.

Таким чином, позивач реалізував своє право на звернення до суду за вирішенням трудового спору у межах встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року провадження у вказаній справі було закрито у зв`язку з непідвідомчістю спору адміністративним судам і одночасно роз`яснено сторонам, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Ухвала про закриття провадження у справі постановлена після спливу тримісячного строку, встановленого для звернення до суду з вимогою про вирішення трудового спору.

Не зволікаючи, після постановлення цієї ухвали ОСОБА_1 звернувся із позовом до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, який вирішується у цій справі (позовна заява надіслана засобами поштового зв`язку і отримана судом 05 травня 2021 року).

Позивачем разом із позовною заявою подане клопотання про визнання причин пропуску зазначеного строку поважними та його поновлення з названих вище підстав.

Відповідачем не подано заперечень проти зазначеного клопотання та не заявлено про застосування строку звернення до суду як підстави для відмови у позові.

Поновлюючи строк для звернення до суду, районний суд врахував ту обставину, що незначне прострочення звернення з позовом до суду за встановлених обставин справи може вважатись таким, що відбулось протягом розумного строку (постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №759/3487/16-ц).

За таких обставин, суд правильно визнав поважними причини пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, визначеного у ч.1 ст. 233 КЗпП України, та не знайшов підстав для його застосування як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд першої інстанції правильно встановив, що доводи позовної заяви ОСОБА_1 є повністю обґрунтовані, відповідач їх не спростував належними та допустимими доказами, а відтак рішення суду про задоволення позовних вимог відповідає як нормам процесуального так і нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в його рішенні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2022 року.

Головуючий                                                                В.Г. Бородійчук

Судді                                                                        О.В. Карпенко

                                                                        Л.І. Василенко