СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 червня 2006 року | Справа № 2-25/7841-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Градової О.Г.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 14.04.2006 по справі № 2-25/7841-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Рей" (бул. Франка, 30, місто Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2006 у справі № 2-25/7841-2006 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Рей" задоволено. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0004811502/0 від 11.03.2006.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати, як постановлену при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
У судове засідання представники сторін не з'явились. Направили суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Рей»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням виконкому Сімферопольської міської ради 11.01.2006 та є правонаступником Підприємства «Грін Рей», узято на податковий облік в Державній податковій інспекції у місті Сімферополі.
13.03.2006 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №0004811502/0 від 11.03.2006 з вказаною сумою завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 286438 грн., яке винесено на підставі акту № 417/15-2 від 09.03.2006 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки, податкової Декларації з податку на додану вартість і уточнених розрахунків, які надані Підприємством «Грін Рей»за липень-грудень 2003 року, січень-червень 2004 року, та згідно якому встановлено, що розмір податку, вказаного платником в декларації, є меншим (більшим), ніж визначений за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні уточнених розрахунків платником були відображені суми до відшкодування раніше перевірені в ході комплексної документальної перевірки (Акт № 826/23-8/31367826 від 19.08.04 за період з 01.01.03 по 01.04.04), чим порушено пункт 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-111 від 21.12.2000. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надати або уточнений розрахунок або податкову декларацію. На підставі вищевикладеного, сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування за грудень 2005 року зменшена податковим органом на суму 285862 грн.
Згідно пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або прислати уточнюючий розрахунок і заплатити суму такої недоплати і штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до представлення такого уточнюючого розрахунку
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, який подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного терміну надання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені в цьому пункті, не застосовуються.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафі не застосовуються.
Слід також зазначити, що підприємством був встановлений не факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, а факт заниження податкового (бюджетного) відшкодування.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків заплатити до бюджету або державні цільові фонди відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом або іншими законами України, тоді як бюджетне відшкодування не зобов'язанням, і норми пункту 17.2 статті 17 Закону України № 2181 поширюються тільки на факт виявлення заниження податкових зобов'язань.
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" якщо, в майбутніх податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки показниках раніше наданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники наголошуються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, впродовж якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається в порядку, встановленому для податкових декларацій.
Також, уточнюючі розрахунки з сумами податку на додану вартість , що підлягають відшкодуванню по декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року надані підприємством до суду першої інстанції та є в матеріалах справи, а саме : періоди, раніше перевірені податковим органом (акт № 826/23-8/31367826 від 19.08.2004 : період з 01.01.2003 по 01.04.2004), такі як: - Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - липень 2003 року (вх. №352/5/3/461583 від 10.11.2005.);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - серпень 2003 (вх. №352/5/3/461584 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - вересень 2003 року (вх.№352/5/3/461585 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку па додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - жовтень 2003 року (вх. №352/5/3/461586 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - листопад 2003 року (вх. №352/5/3/461587 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - грудень 2003 року ( вх. №352/5/3/461588 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - січень 2004 р. (вх . №352/5/3/461589 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - лютий 2004 р.(вх. №352/5/3/461590 від 10.11.2005);
- Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по податку на додану вартість узв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Звітний період - березень 2004 (вх. №352/5/3/461591 від 10.11.2005).
Встановлено, що за вищезгадані податкові періоди підприємством задекларовані, а планової комплексною документальною перевіркою відповідача за період з 01.01.2003 по 01.04.2004 перевірені і підтверджені суми податку на додану вартість, заявлені не до сплати до бюджету у встановлені законом терміни, а до відшкодування з бюджету у встановленому законодавством порядку, а саме: - липень 2003 року —до відшкодування 8669 грн.; - серпень 2003 року - до відшкодування 21475 грн.; - вересень 2003 року - до відшкодування 32892 грн.; - жовтень 2003 року - до відшкодування 4509 грн.; - листопад 2003 року - до відшкодування 60683 грн.; - грудень 2003 року - до відшкодування 21233 грн.; - січень 2004 року - до відшкодування 21056 грн.; - лютий 2004 року - до відшкодування 19123 грн.; - березень 2004 року - до відшкодування 26803 грн.;
Таким чином, заявлені до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість не є податковим зобов'язанням, оскільки не відповідають вимогам пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-111.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача в акті № 417/15-2 від 09.03.2006 на пункт 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-11 є неправомірним.
Законодавчими актами України не заборонено надання уточнень податкової звітності і уточнюючих податкових розрахунків за періоди, які були перевірені органами державної податкової служби раніше.
Також, у висновках акту № 417/15-2 від 09.03.2006 вказано, що наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової Декларації з податку на додану вартість і уточнених розрахунків, наданих за липень-грудень 2003 року, січень-червень 2004 року вказане зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 285862 грн., а у податковому повідомленні-рішенні №0004811502/0 від 11.03.2006 вказана сума завищення бюджетного відшкодування у розмірі 286438 грн.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова господарського суду постановлена при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з’ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2006 у справі № 2-25/7841-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Г. Градова
В.С. Голик