Ухвала

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 724/2003/19

провадження № 61-1374ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2021 року у складі судді Гураль Л. Л. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., у справі за позовом Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Недобоївська сільська рада Дністровського району Чернівецької області у листопаді 2019 року звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності Недобоївської сільської об`єднаної територіальної громади, шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого бетонного паркану.

Позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0, 1409 га за кадастровим номером 7325082400:01:001:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Прилегла земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , орієнтовною площею 0, 009 га є комунальною власністю Недобоївської сільської об`єднаної територіальної громади. На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_1 самовільно збудував бетонну огорожу.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2021 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності Недобоївської сільської ради, площею 0, 009 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого бетонного паркану.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року змінено резолютивну частину рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2021 року, викладено її резолютивну частину у такій редакції.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Недобоївській сільській раді Дністровського району Чернівецької області у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності Недобоївської сільської об`єднаної територіальної громади, суміжна із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7325082400:01:001:0181, шляхом знесення (демонтажу) самочинно збудованого бетонного паркану довжиною 13, 22 метри з точки 11 до точки 12, які зазначені у висновку комплексної експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 06 червня 2019 року № 5759-5761/18-26.

В іншій рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка, площею 0, 0091 га, яка суміжна із земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , у власність або користування йому не передавалася, відповідно зведена ним бетонна огорожа підлягає знесенню (демонтажу).

Втім, суд першої інстанції, здійснюючи виклад резолютивної частини не зазначив характеристики паркану (бетонної огорожі) відповідно до висновку комплексної експертизи.

Доводи апеляційної скарги, що висновок комплексної експертизи є неналежним та недопустимим доказом, який складено у межах кримінальної справи, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Клопотань про призначення експертизи у справі № 724/2003/19 ОСОБА_1 не заявлялося.

Посилання заявника, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції визнав помилковими, оскільки звернення із зазначеним позовом обумовлено не реалізацією повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення держаного контролю, за додержанням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності на землю, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 20 січня 2022 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану (бетонної огорожі).

Зазначена справа не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, у справі за позовом Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик О. В. Ступак В. В. Яремко