Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #150679807

Ухвала

Іменем України

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 551/155/21

провадження № 51-801 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року про відмову у відкритті провадження,

встановив:

За вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 09 листопада            2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України         (далі — КК) та на підставі статті 71 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2021 року, оскільки цей вирок оскаржено виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим.

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 убачається, що він не погоджується з вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2021 року щодо нього.

Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), Суд дійшов до висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.

Так, відповідно до вимог частин 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.

Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:  істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості  кримінального правопорушення та особі засудженого.

Так, касаційна скарга засудженого адресована до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тоді як, відповідно до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Також, зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 вказує на незаконність вироку місцевого суду щодо нього.

Однак, ОСОБА_4 не звернув уваги на те, що предметом розгляду його касаційної скарги може бути ухвала апеляційного суду, оскільки відповідно до частини 2           статті 424 КПК в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, ухвала апеляційного суду, якоювідмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначений вирок суду першої інстанції, перешкоджає подальшому розгляду вказаного кримінального провадження, і саме ця ухвала є предметом касаційного розгляду.

Водночас, касаційна скарга ОСОБА_4 позбавлена доводів на обґрунтування незаконності та необґрунтованості ухвали апеляційного суду про відмову відкритті провадження, яка є предметом касаційного оскарження.

Отже, у касаційній скарзі ОСОБА_4 має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставами для скасування судового рішення, які, на його думку, допущено судом апеляційної інстанції при його постановленні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

 

Крім того, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

 - залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення;

 - скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

 - скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

 - змінити судове рішення.

Однак, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не зазначає вимоги до суду касаційної інстанції, а лише вказує, що не погоджується з вироком суду першої інстанції, при цьому, як вже зазначалося, не звернув уваги на те, що предметом оскарження є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті провадження. Тобто, без конкретизації вимог суд касаційної інстанції позбавлений можливості розглянути вказану касаційну скаргу.

 

Таким чином, недодержання ОСОБА_4 вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд   

 

 

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 наухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року про відмову у відкритті провадженнязалишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.

 

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

 

            Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                 ОСОБА_3


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація