Справа № 2-1837\10,
№ 2-189\11
РІШЕННЯ
Іменем України
09 березня 2011 року Фрунзенський районний суд м. Харкова:
у складі –головуючого судді Трофімова В.С.,
секретарів судових засідань –ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на 1\2 частину квартиру, треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, -
ВСТАНОВИВ:
26.02.2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, посвідчений 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 3537 і повернення сторін у первинний стан, шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1, в обґрунтування якого посилався на наступне.
01 листопаду 2005 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 3537. згідно якого ОСОБА_3, ОСОБА_6 передали у власність належну ним на праві сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 25.01.1995 року квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 зобов’язалась довічно утримувати ОСОБА_3, ОСОБА_6, забезпечувати харчуванням, одягом. Доглядом, необхідною допомогою у розмірі мінімальної пенсії щомісяця.
Після укладання договору довічного утримання ОСОБА_4 нетривалий час виконувала свої зобов’язання до смерті своєї матері ОСОБА_6 тобто до 25 лютого 2006 року. Позивач зазначив, що своїми діями відповідач ОСОБА_4 істотно порушила умови договору довічного утримання, а саме п. п. 5, 7 договору довічного утримання.
У подальшому позивач ОСОБА_3 уточнював свої позовні вимоги та 07.12.2010 року звернувся до суду з уточненою позовною заявою, відповідно до якої просив суд розірвати договір довічного утримання, посвідчений 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 3536 в 1\2 частині квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_9; визнати право власності за ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3; зобов`язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»анулювати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 на ім.`я ОСОБА_7 ( прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) та зареєструвати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 на ім.`я ОСОБА_3.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_10 уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала. В обґрунтування своїх заперечень повідомила, що дійсно 01 листопаду 2005 року між нею та ОСОБА_3, ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, реєстровий № 3537, згідно якого вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_2.
З часу укладення договору, передбачені обов’язки, виконувались нею в повному обсязі. 25 лютого 2006 року померла її мати - ОСОБА_6. Відповідач її поховала. Протягом 2006 –2009 років вона продовжувала виконувати свої обов’язки відносно ОСОБА_3 у відповідності з вимогами Цивільного кодексу України, а саме ст. 747 (у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов’язання набувача відповідно зменшується). Позивач має похилий вік, не мав і не має можливості приготувати собі їжу, попрати свої білизну. Всі ці обов’язки виконувала відповідач особисто. Разом зі мною її син ОСОБА_11 кожного тижня на прохання відповідача купував їжу, допомагав сплачувати комунальні платежі. Після смерті матері відповідача - ОСОБА_6, позивач ОСОБА_3 постійно мешкав на дачі в с. Камена Яруга Чугуївського району Харківської області. Не дивлячись на це відповідач ОСОБА_4 виконувала обов’язки по договору за межами м. Харкова. Двічі на тиждень приїжджала на дачу, привозила продукти харчування, ліки, чисту білизну готовила їжу, разом із сином допомагала обробляти город. В спірну квартиру ОСОБА_3 приїжджав приблизно один раз на два місяці у зимовий період.
У вересні, листопаді 2007 році позивач захворів і знаходився у лікарні м. Чугуєва. Всіма необхідними ліками позивача було забезпечено у повному обсязі. У травні 2008 року позивач ОСОБА_3 захворів на інфаркт і знаходився на лікуванні у лікарні (602 м/р). Відповідач забезпечила хворого необхідними ліками і надавала йому необхідний догляд.
Із-за стану здоров’я позивачу необхідно було проходити медичне обстеження. Починаючи з 2005 року він по два-три разу на рік знаходився на лікуванні в лікарні (кардіологічному відділенні) , яка знаходиться у 602 м/р м. Харкова. Під час знаходження у лікарні позивач отримував все необхідне для лікування і спеціальне годування, яке придбалось за мої кошти.
В грудні 2009 року позивач повернувся із дачі і вирішив мешкати у спірній квартирі. Починаючи з лютого 2010 року стосунки між сторонами погіршились. На прохання відповідача пояснити у чому виникла проблема, позивач спочатку нічого не пояснив, тільки відмовчувався, а потім сказав, що у нього є рідна дочка від попереднього шлюбу, яка попросила батька переписати на неї спірну квартиру, і оскільки вона рідна дочка, а відповідач не є рідною, він схиляється на сторону рідної дочки.
З лютого 2010 року позивач відмовився від якої не будь допомоги. Змінив замки на вхідній двері спірної квартири. Їжу, яку вона приносила додому позивачу, брати відмовлявся і вона залишала під вхідними дверима, або залишила сусідам. Після того, як позивач відмовився від продуктів харчування відповідач вимушена була звернутись до нотаріуса ОСОБА_5, щоб через неї надати позивачу заяву про подальше виконання обов’язків за договором довічного утримання.
В березні 2010 року позивач останній раз отримав продукти харчування та після того нікого в спірну квартиру не допускає. Починаючи з березня 2010 року відповідач направляла на адресу позивача грошові перекази. За весь час після укладання договору довічного утримання комунальні платежі за спірну квартиру сплачувались відповідачем особисто.
На теперішній час, як зазначає відповідач , вона продовжує виконувати обов’язки, передбачені договором довічного утримання і вважає, що підстав для його розірвання не має.
Представник відповідача ОСОБА_4 –ОСОБА_12, позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, підтримав зазначені заперечення відповідача.
Треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, покладались на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши надані суду докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлені таки факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 01 листопада 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_6 (яка померла 25.02.2006 року) уклали договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий №3537, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_6 передали у власність належну їм на праві приватної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 25.01.1995 року, квартиру АДРЕСА_4, а Відповідач, ОСОБА_4 зобов’язалася довічно повністю утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та залишивши їх довічне проживання у зазначеній квартирі.
Після укладення договору довічного утримання, відповідач нетривалий час частково виконувала свої зобов’язання до смерті своєї матері, ОСОБА_6, тобто до 25 лютого 2006 року.
Після смерті дружини позивача, ОСОБА_6 (матері відповідача), ОСОБА_4 стала неналежним чином виконувати покладені на неї зобов’язання, зазначені в договорі довічного утримання, стала створювати конфлікті ситуації, в результаті яких у позивача погіршився стан здоров’я та з’явилась необхідність постійно лікуватись.
З моменту смерті ОСОБА_6 і по теперішній час відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання, не надає ніякої допомоги позивачу, не купляє йому ліки і продукти харчування, одяг, не допомагає в сплаті комунальних послуг. В підтвердження цього позивачем надано суду копії сплачених ним особисто розрахунків за ліки починаючи з 2007 року і по теперішній час, а також копію попередження про існуючу заборгованість із КП «Жилкомсервіс»та копія особисто сплачених квитанцій за цією заборгованістю, інші сплати комунальних послуг.
Допитані в судовому засіданні свідки, пояснили наступне :
- свідок ОСОБА_13, повідомила, що є сусідкою позивача ОСОБА_3 по дачі і повідомила, що ОСОБА_3 постійно останні десять років мешкав на дачі в с. Каменна Яруга (до 2005 року разом із дружиною ОСОБА_6А.). В м. Харків виїжджав приблизна один, два рази на рік у зимовий період. Свідок підтвердила, що відповідач ОСОБА_4 приїжджала до позивача ОСОБА_3, але періодичність її приїздів повідомити не могла, так як постійно на дачі не мешкала, а по приїзду на дачу займались своїм господарством;
- свідок ОСОБА_14 повідомив, що є сусідом позивача ОСОБА_3 по дачі і пояснив, що останні роки ОСОБА_3 постійно мешкав на дачі. Свідок підтвердив, що відповідач ОСОБА_4 приїжджала до позивача ОСОБА_3, але періодичність її приїздів повідомити не міг, так як постійно на дачі не мешкав, а по приїзду на дачу займався своїм господарством. Про договір довічного утримання укладеного між позивачем та відповідачем йому ні чого не відомо;
- свідок ОСОБА_15, повідомив, що є сусідом ОСОБА_3 Свідок пояснив, що відповідач приїжджала до позивача ОСОБА_3, але періодичність її приїздів повідомити не міг, так як постійно на дачі не мешкав, а по приїзду на дачу займався своїм господарством. Декілька раз ОСОБА_3 звертався до нього з проханням купити хліба та ліків. З даними проханням він звертався до нього разів два-три на рік.
- свідок ОСОБА_16 пояснив, що з позивачем і відповідачем він знайомий, так як вони є сусідами по дачі. Про стосунки між ними йому нічого невідомо та про договір довічного утримання укладеного між позивачем та відповідачем йому також ні чого не відомо .
- свідок ОСОБА_17, пояснив, що він колишній чоловік відповідача у справі, тому йому відомі наступні обставини: відповідач ОСОБА_4 виконувала обов’язки за договором довічного утримання в повному обсязі, спочатку відносно своїх - матері та вітчима, а після смерті матері , вітчиму особисто. Так як позивач ОСОБА_3 постійно мешкав на дачі відповідач ОСОБА_4 двічі на тиждень приїжджала на дачу, привозила продукти харчування, ліки, чисту білизну, готувала їжу, разом із сином допомагали обробляти город, збирати врожай, купували необхідний інструмент, необхідний для обробки земельної ділянки і господарства. Протягом 2005 –2007 року разом із відповідачем по справі було зроблено ремонт спірної квартири (замінена сантехніка, поклеєні шпалери, встановлені пластикові вікна). Він постійно допомагав відповідачу виконувати обов’язки по утриманню, возив її на машині на дачу, у лікарні м. Чугуєва та м. Харкова. Після погіршення стосунків з позивачем, свідок зазначив, що разом з ним, відповідач неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з проханням налагодити стосунки, але він не бажав спілкуватись і ніяких пояснень, щодо своєї поведінки не надавав;
- свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є сином відповідача, він повідомив, що його мати виконувала обов’язки за договором довічного утримання в повному обсязі, спочатку відносно матері та вітчима, а після смерті матері, допомагала вітчиму особисто. Так як позивач ОСОБА_3 постійно мешкав на дачі відповідач ОСОБА_4 двічі на тиждень приїжджала на дачу, привозила продукти харчування, ліки, чисту білизну, готувала їжу, разом з ним допомагали обробляти город, збирати врожай., Протягом 2005 –2007 року разом із відповідачем та її чоловіком було зроблено ремонт спірної квартири (замінена сантехніка, поклеєні шпалери, встановлені пластикові вікна). Він постійно допомагав матері виконувати обов’язки по утриманню. До січня 2010 року стосунки між матір`ю та дідом були гарні, а починаючи з лютого 2010 року дід перестав зовсім з ними спілкуватись, навіть коли вони приїжджали не відчиняти вхідні двері. Декілька разів він залишав продукти харчування біля вхідної двері або сусідам, а з середини березня 2010 року сусіди на вимогу ОСОБА_3 перестали брати у них продукти харчування. Мати сама і разом зі ним неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з проханням налагодити стосунки, але він не бажав з ними спілкуватись і ніяких пояснень, щодо своєї поведінки не надавав;
- свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що знайома з позивачем та відповідачем багато років, є їх сусідкою. Починаючи з 2003 року часто, приблизно один, два рази на тиждень заходила до спірної квартири, допомагала ОСОБА_7 доглядати хвору мати ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_3 постійно мешкав на дачі. Стосунки між позивачем та відповідачем були гарні. ОСОБА_3 звертався до відповідача не інакше як «донечка», а вона в свою чергу називала його «батьком», не зважаючи на те, що він приходиться їй вітчимом. Свідок неодноразово виїжджала до дачі, була присутня на святкуванні днів народжень всіх членів їх родини. Про укладення договору довічного утримання свідку відомо зі слів ОСОБА_3 Він постійно казав, що все майно, яке він нажив разом із дружиною повинно залишитись їх дочці ОСОБА_19. Починаючи з лютого 2010 року він декілька разів на прохання відповідача передавала позивачу продукти харчування, а з середини березня 2010 року ОСОБА_3 сказав їй, щоб продукти харчування вона більше не приносила, так як він відмовляється їх приймати, про причини такого відношення до дочки та онука ОСОБА_3 їй ні чого не пояснював;
- свідок ОСОБА_20 пояснила, що знайома з родиною ОСОБА_3 з 1981 року, підтримує дружні відносини з відповідачем по теперішній час. Відносини у зазгаченій родині були дуже гарні. ОСОБА_19 називала ОСОБА_21 батьком, а він її «донечкою». Про укладення договору довічного утримання їй стало відомо від матері відповідача ОСОБА_6 і ОСОБА_20. Даний факт їй не здивував, так як зі слів ОСОБА_21 їй було відомо, що ОСОБА_20 він вважав єдиним спадкоємцем. ОСОБА_4 разом із чоловіком і сином надавала своїм батькам все необхідне. Всі родинні свята їх родина святкувала разом. ОСОБА_21 постійно нахвалював ОСОБА_4, казав, що вона гарна господарка. Коли ОСОБА_3 хворів, ОСОБА_4 постійно відвідувала його у лікарні, купувала йому ліки, надавала дієтичне харчування. Свідок неодноразово виїжджала до дачі, була присутня на святкуванні днів народження всіх членів їх родини. Приблизно у лютому 2010 року свідку стало відомо про погіршення стосунків між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Даним фактом була здивована, так як ніяких підстав для цього не існувало. ОСОБА_19 дуже страждала від погіршення стосунків, бажала їх налагодження. Так як свідок спілкувався із відповідачем постійно кожного дня, то бачила, що утримання ОСОБА_3 здійснювалась в обсязі більшому, чим передбачено договором довічного утримання. На кожне свято ОСОБА_4 дарувала батькові подарунки (мобільні телефони, радіотелефон, телевізор, пральну машину, газонокосарка, одяг, інструмент та інше );
- свідок ОСОБА_22 пояснила, що знайома з родиною ОСОБА_3 з 1981 року, підтримує дружні відносини з відповідачем по теперішній час. Пояснила суду, що відносини в родині були гарні. Про укладення договору довічного утримання їй стало відомо від матері відповідача ОСОБА_6 і відповідача. Даний факт її не здивував, так як зі слів ОСОБА_21 їй було відомо, що ОСОБА_4 він вважав єдиним спадкоємцем. Відповідач разом із чоловіком і сином надавала своїм батькам все необхідне. Всі родинні свята їх родина святкувала разом. Коли ОСОБА_3 хворів, відповідач постійно відвідувала його у лікарні, купувала йому ліки, надавала дієтичне харчування. Свідок неодноразово виїжджала до дачі, була присутня на святкуванні днів народження всіх членів їх родини. В травні 2009 року під час святкування дня народження ОСОБА_4, ОСОБА_21 повідомив у бесіді, що якби не ОСОБА_4, то можливо він би не справився самотужки, отже крім неї йому ні хто не допомагав;
- свідок ОСОБА_23 пояснив, що він є лікарем-кардіологом і знає позивача та відповідача приблизно останні п’ять років, так як ОСОБА_3 приблизно сім –вісім разів знаходився на лікуванні із хворобою серця і три –чотири рази його привозили до нього на медичне обстеження і консультації щодо стану здоров’я. Під час знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_21 відвідувала тільки відповідач ОСОБА_4 та члени її родини (чоловік та син). Всі необхідні ліки та дієтичне харчування було надано ОСОБА_3 ОСОБА_4 Нікого другого крім ОСОБА_4 та членів її родини свідок не бачив. Щодо стану здоров’я ОСОБА_3 крім ОСОБА_4М ніхто не інтересувався.
- свідок ОСОБА_24 пояснила у судовому засіданні, що вони є сусідами по дачі , знайома зі сторонами з 2000 року, відношення у родині були нормальні, але після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 практично перестала спілкуватись з позивачем та відвідувати його. ОСОБА_3 постійно з 2009 року мешкав на дачі, весь час продукти харчування та інше необхідне йому купували сусіди, сама ж свідок займала йому гроші на ліки. Крім того, свідок пояснила, що на протязі 2010 року вона бачила ОСОБА_4 , яка приїжджала на дачу де мешкав ОСОБА_6, приблизно 2-3 рази.
- свідок ОСОБА_25 пояснила суду що вона знайома зі сторонами з 1982 року, відношення у родині були нормальні, але після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 практично перестала спілкуватись з позивачем та відвідувати його. ОСОБА_3
Відповідно до ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчуджувача. Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені, або у разі виникнення потреби забезпечити відчуджувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду , спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Згідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд вважає, що відповідач не надала суду переконливих доказів того, що вона належним чином виконувала умови договору довічного утримання щодо забезпечення позивача щоденним триразовим харчуванням, пранням білизни, забезпеченням його одягом та взуттям, забезпеченням необхідними медикаментами.
Відповідач хоча частково і здійснювала за позивачем догляд, але цей догляд був недостатнім, оскільки позивач не був забезпечений всім необхідним відповідно до умов договору довічного утримання, укладений між сторонами.
Основним призначенням договору довічного утримання згідно ст. ст. 744,749,750,751 УПК України є надання набувачем взамін утриманої у власність квартири чи іншого майна, що має значну цінність, відчуджувачу матеріального утримання та забезпечення доглядом довічно. За умовами укладеного договору довічного утримання 01 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий № 3537, - ОСОБА_3 і ОСОБА_6 передали у власність належну їм на праві приватної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 25.01.1995 року, квартиру АДРЕСА_4, а відповідач, ОСОБА_4 зобов’язалась довічно повністю утримувати, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та залишивши їх довічне проживання у зазначеній квартирі.
25 лютого 2006 року ОСОБА_6 померла.
Суд вважає, що відповідачем не доведено на підтвердження своїх заперечень проти позову про продовження виконання нею договору довічного утримання відносно ОСОБА_3 та щомісячного забезпечення позивача ОСОБА_3, харчуванням , одягом, доглядом та необхідною допомогою , після смерті ОСОБА_6
Встановлені судом обставини у справі свідчать, що фактично набувач ОСОБА_4 у одноособовому порядку змінила умови договору довічного утримання, змінивши свій обов`язок по забезпеченню ОСОБА_3 доглядом та необхідною допомогою, якого позивач потребує за станом здоров`я, на надання грошової компенсації.
Встановлені обставини та факти свідчать, що відповідач взяті на себе обов`язки за договором довічного утримання належно не виконувала.
Відповідно до ст.757 ЦК України обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
Таким чином, за договором довічного утримання відповідач набув право на отримання у спадщину квартири за договором довічного утримання, а також набув і обов’язки по виконанню зобов’язань набувача за зазначеним договором.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.
Таким чином, укладений між сторонами договір довічного утримання, посвідчений 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 3536 в 1\2 частині квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_9 ,підлягає розірванню в судовому порядку у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов’язків за цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Витрати , зроблені набувачем на утримання та догляд відчуджувача , не підлягають поверненню.
Відтак позивач має право вимагати повернення у свою власність 1\2 частину квартири АДРЕСА_3, яка була передана ним за укладеним між сторонами зазначеного вище договору довічного утримання.
Суд знаходить необхідним, застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду), визначені ст. 756 ЦК України.
Відповідно до ст.. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Позивачем документально підтверджені понесені ним судові витрати при звернені до суду з даним позовом.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України. Судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача.
Оскільки вимоги позивача також стосуються визнання права власності 1\2 частини спірної квартири, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді недоплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 98 гривень 04 копійки, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 83 гривні 00 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,212-215 ЦПК України, ст.ст. 744,749,751,755, 757 ЦК України, -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на 1\2 частину квартиру –задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання, посвідчений 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 3536 в 1\2 частині квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) ОСОБА_9 .
Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3.
Зобов`язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»анулювати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 на ім.`я ОСОБА_7 ( прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4) та зареєструвати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 на ім.`я ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 08
( вісім ) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму у рахунок відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 ( тридцять сім ) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 у рахунок держави суму у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 98 ( дев`,яносто вісім) гривень 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_4 у рахунок держави суму у рахунок відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 83 ( вісімдесят три ) гривні 00 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Надруковано в нарадчій кімнаті.
Головуючий-суддя: