ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 року          м.Дніпро         Справа №  904/6805/20

          Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В.   (доповідач),

суддів:   Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича та Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 року (суддя Красота О.І.) у справі №904/6805/20

за позовом Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, м.Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича, м.Кривий Ріг

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 92 567,88 грн.       

  ВСТАНОВИВ:

             Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича і просить суд стягнути заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 у розмірі 92 567,88 грн. та судовий збір.     

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 05.03.2008 за №040810800141) від 29.12.2007 і додаткової угоди від 20.04.2010 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800141 в частині сплати орендної плати.

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р. у справі №904/6805/20 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Клопотання Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу    задоволено частково. Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича 20       000,00 грн. витрат на правову допомогу.

          Рішення суду мотивоване тим, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 закінчився, доказів повернення спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі (повернення) матеріали справи не містять. Відтак, з огляду на встановлені обставини справи щодо закінчення строку дії договору оренди, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу орендної плати, і відповідно її стягнення з відповідача. Стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Криворізькою міською радою при зверненні із цим позовом до суду невірно обрано спосіб захисту порушених прав.

Щодо суми правничої допомоги, то суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, сумою позову (92567,88 грн.) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (75   075,80 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

          Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємць Штефан Владислав Олександрович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати причину пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги поважною та поновити цей строк, змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р., виклавши його мотивувальну частину у новій редакції, з урахуванням апеляційної    скарги та позиції відповідача    у цілому по справі. В іншій частині рішення (щодо відмови у задоволенні позовних вимог) залишити без змін. Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р. у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу 20 000,00грн. та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75 075,80грн. у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом не враховано, що ФОП Штефан В.О. є неналежним відповідачем по справі. 25.08.2021р. до суду були подані письмові пояснення щодо наявності у спірний період 2019 року нерухомого майна (капітальної споруди), яка належить на праві власності іншій особі та неналежного Відповідача по справі, у яких детально було викладено позицію із доданням підтверджуючих доказів відносно того, що ФОП Штефан В.О. є неналежним відповідачем по справі.

Так, згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копія у справі) із 20.08.18р. на земельній ділянці, яка належить Позивачу за кадастровим номером 1211000000:06:134:0057, загальною площею 0,2912га за адресом: вул. Качалова у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, зареєстровано право власності іншої особи - Штефана Олександра Захаровича на незавершене будівництво будівель та споруд АВТОСТОЯНКИ, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: літ.А-сторожка загальною площею 7,3 кв.м; поз.№1-огорожа.

При цьому, слід враховувати, що з 20.08.18р. і по сьогоднішній день право власності на зазначені споруди зареєстровано не за Відповідачем, а за іншою особою - Штефаном Олександром Захаровичем, який і є землекористувачем у спірний період.

Також, Відповідач не погоджується із частковим задоволенням клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення із Позивача такої допомоги лише у розмірі 20 000,00грн. із заявлених до стягнення витрат у загальному розмірі 75 075,80грн.

Так, з метою отримання відповідної правничої допомоги щодо захисту інтересів Відповідача у даній справі №904/6805/20 за позовом Криворізької міської ради про стягнення заборгованості із орендної плати за землю, між Відповідачем та адвокатом ЛІСОВИЙ ДЕНИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ було укладено договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №2 від 01.01.2020р. (далі — Договір) і додаткову угоду №2 від 01.01.21р., №3 від 01.02.21р., за яким надається правова допомога у даному спорі.

Таким чином, загальний розмір наданої правничої допомоги адвоката (з урахуванням клопотання про збільшення витрат на професійну правничу допомогу) у даній справі становить 75 075,80грн. за яку Відповідач має розрахуватись із Адвокатом у строк до 31.12.2022р. включно.

На думку скаржника, рішення у частині понесених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом даної судової справи підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення у повному обсязі клопотання Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75 075,80грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Криворізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р. у справі №904/6805/20 та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позовні вимоги Криворізької міської ради є законними та обґрунтованими, а відтак у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови міській раді в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю.

Матеріали справи дозволяли у рамках цієї ж справи вирішити справу ефективно по суті. Розрахунок заборгованості таких грошових коштів є повністю тотожним розрахунку орендної плати, а факт збереження відповідачем земельної ділянки площею 0,2912 га, з кадастровим номером 1211000000:06:134:0057 для розміщення автостоянки на вул. Качалова у Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - беззаперечним, адже відповідачем не надано доказів її повернення.

Належним доказом повернення земельної ділянки може бути виключно акт приймання-передачі (повернення) від відповідача позивачу, але його матеріали справи не містять, що достеменно установлено судом.

Криворізька міська рада звернулася до суду з вірним способом захисту та до належного відповідача, але суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовими нормами, що підлягали застосуванню; не застосував ряд спеціальних норм земельного законодавства (статті 96, 206 ЗК України, статті 14, 287 ПК України), загальних норм (ч.2 ст.16 ЦК України ч.7 ст.180 ГП України, ч. 1 ст.598 ЦК України, ст.1212 ЦК України); висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 26 червня 2018 у справі №910/9072/17, від 06.08.2019 у справі №904/5896/18; постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 18.10.2019 у справі №820/3218/16, що в сукупності є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового - про задоволення позовних вимог міської ради в повному обсязі.

Так, на думку скаржника, у зв`язку з цим не підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача і витрати на правову допомогу (ні в якому розмірі).

Судом не досліджено належним чином заперечення  позивача на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які вказували на необґрунтованість заявлених витрат, ніяк не мотивовано їх відхилення.

Адвокатом очевидно необґрунтовано завищено час, який начебто ним витрачений.

Предмет позову в даній справі є незначної складності, спірні правовідносини між сторонами регулюються загальними нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тематика спору і позивачу, і його адвокату є добре знайомою, оскільки судові спори між сторонами такого характеру тривають багато років, де позивач особисто приймає участь, а відтак не вимагається часу на «роз`яснення» чи «консультування» останнього.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021  відкрито апеляційне    провадження за апеляційними скаргами Криворізької міської ради та ФОП Штефан В.О. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 року у справі №904/6805/20, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Об`єднано апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 року у справі №904/6805/20 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ФОП Штефана Владислава Олександровича.     

          Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

          Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

          За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

19.01.2022  від Відповідача - ФОП Штефана Владислава Олександровича надійшло клопотання про відмову від частини апеляційної скарги, яка стосується зміни (доповнення) мотивувальної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р. та доводів Відповідача про те, що судом не враховано, що ФОП Штефан В.О. є неналежним відповідачем по справі та відмовляти Позивачу у задоволенні позовних вимог необхідно було також із тих підстав, що ним обрано неналежного Відповідача по справі та закрити апеляційне провадження із розгляду скарги Відповідача у цій частині. Просить розглянути апеляційну скаргу Відповідача лише в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р. по справі №904/6805/20, яка стосується часткового задоволення клопотання Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

19.01.2022 ФОП Штефана Владислав Олександрович надав відзив на апеляційну скаргу Криворізької міської ради в якому, зокрема, зазначено про те, що він повністю погоджується з висновком суду першої інстанції  у тій частині, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав та стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків, стягнення неустойки або стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Доводи Криворізької міської ради про те, що у постанові Великої палати Верховного суду від 06.08.2019 по справі № 904/5896/18 нібито констатовано обов`язок сплатити орендну плату після закінчення строку дії договору і наявність подібних спірних правовідносин є голослівними.

Також відповідач наполягає на тому, що розмір правничої допомоги є співмірним зі складністю цієї справи та розмір понесених витрат підтверджений належними доказами, який не спростований позивачем.

01.02.2022 Криворізькою міською радою надано відзив на апеляційну скаргу ФОП Штефан В.О. у якому наголошено про неспівмірність заявлених у суді першої інстанції витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом витраченим адвокатом на виконання робіт. Просить апеляційну скаргу  - залишити без задоволення, відхилити доводи ФОП Штефан В.О. та задовольнити апеляційну скаргу Криворізької міської ради.

У запереченні на клопотання про стягнення на професійну правничу допомогу  у розмірі 6   946,80 грн. Криворізька міська рада зазначає про його необґрунтованість,  неспівмрність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.

  Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційних скаргах, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2007 між Криворізькою міською радою (далі-Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Штефан Владиславом Олександровичем (далі-Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі-Договір, а.с.13-16 т.1).

Додатковою угодою від 20.04.2010 до Договору, зареєстрованою у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" із внесенням запису до Державного реєстру земель №041010800395 від 14.05.2010 (т.1 а.с.21-22) були внесені зміни до розділів Договору "предмет договору", "об`єкт оренди", "строк дії договору", "орендна плата", "умови використання земельної ділянки", "обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки", "інші права та обов`язки сторін", "зміна умов договору і припинення його дії".

          Відповідно до пунктів 1-5 Договору (в редакції додаткової угоди від 20.04.2010) Орендодавець на підставі рішення міської ради №2026 від 28.11.2007, №3714 від 27.01.2010 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:06:134:0057, розташовану за адресою вул. Качалова у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, для розміщення автостоянки та тимчасова споруда автостоянки, а також інші об`єкти інфраструктури інженерні мережі.

Додатковою угодою від 20.04.2010 розділ "об`єкт оренди" Договору був доповнений новим пунктом про знаходження на земельній ділянці знаходяться тимчасова споруда автостоянки, а також інші об`єкти інфраструктури інженерні мережі.    

Відповідно до пункту 17 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 5 Договору визначено, що договір укладений на 2 роки. Після закінчення строку договору Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення Договору здійснюється на підставі ухваленого Орендодавцем відповідного рішення.

Додатковою угодою від 20.04.2010 згідно Рішенням міської ради від 27.01.2010 №3714 продовжено термін дії вказаного договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800141 на три роки на тих самих умовах.

Відповідно до пунктів 6, 8, 9 Договору (в редакції додаткової угоди від 20.04.2010) річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за користування земельною ділянкою за період з дати закінчення договору оренди від 05.03.2008 №040810800141 до укладення додаткової угоди провадиться Орендарем на умовах договору оренди та відповідно до Закону України "Про оренду землі" (із змінами та доповненнями).

Строки платежу не є сталими і можуть змінюватись відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на поточний рік.

Згідно з пунктами 10-11 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог чинного законодавства. Орендар зобов`язується самостійно щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Пунктом 12 Договору передбачено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

За умовами пункту 33 Договору, орендар, зокрема, зобов`язався систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установлений договором строк.

Пунктом 14 Договору визначено, що Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Такі договірні зобов`язання відповідають положенням пункту 286.2 статті 286 ПК України.

У відповідності до пункту 37 Договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Криворізької міської ради від 24.04.2013 №1927 Відповідачу відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 за №040810800141, зобов`язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання - передачі (повернення).

Рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка в тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн. Вказаним рішенням, зокрема, рекомендовано Управлінню Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області забезпечити видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 18-404-99.0-5655/2-16 від 14.07.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 2912 кв.м, розташованої по вул. Качалова у м. Кривому Розі, складає 9703133,44 грн (т.1 а.с.28).

Рішенням Криворізької міської ради № 2816 від 27.06.2018 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році", яке набрало чинності 01.01.2019, згідно з кодом Класифікації  видів   цільового призначення   земель,  затвердженої    наказом    Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, та кодом розділу Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010, визначено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Кривого Рогу.

Звертаючись до суду із цим позовом, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов договору не повернув Позивачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі та продовжує користуватись земельною ділянкою, у зв`язку із чим Позивачем нараховано Відповідачу орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 у розмірі 92 567,88 грн.

Переглядаючи рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.17).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст.19).

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно зі статтею 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, з урахуванням ст. 631 ЦК України, за договором оренди земельної ділянки право орендаря користуватися земельною ділянкою та обов?язок сплачувати орендну плату діють до моменту закінчення строку дії договору. Після закінчення строку дії договору у орендаря виникає обов?язок повернути земельну ділянку. А у разі невиконання умов щодо повернення земельної ділянки у орендодавця виникає право вимагати, а у орендаря обов?язок сплатити завдані орендодавцю збитки.    

Верховний Суд у складів суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2021р. у справі № 910/11131/19 зробив висновок, що Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном    зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. «Суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (п.9.11. Постанови).

Після спливу строку дії Договору невиконання обов`язку з повернення земельної ділянки свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду. Тому права та обов`язки Орендодавця і Орендаря, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за відповідними нормами ЦК України та Закону України «Про оренду землі», які регламентують наслідки збереження майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави або ж наслідки невиконання майнового обов`язку щодо повернення земельної ділянки Орендодавцеві.

З урахуванням зазначеного, стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення Договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Оскільки договір оренди землі укладений між сторонами припинив свою дію 14.05.2013р., у зв?язку з рішенням орендодавця про відмову в поновлені договору оренди земельної ділянки, то господарський суд правильно дійшов висновку, що стягнення орендної плати за 2019 рік    не ґрунтується на законі і такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аргументи скаржника - Криворізької міської ради, щодо неврахування господарським судом висновків, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 820/3218//16 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 є безпідставними, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (про це безпосередньо зазначено у пункті 9.28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №    910/11131/19), що й було зроблено господарським судом у розгляді цієї справи.

Не приймається до уваги і посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду від 06.08.2019р. у справі № 904/5896/18, оскільки у даній справі Велика Палата вирішувала ключове питання щодо юрисдикції спору за участю Фізичної особи-підприємця після припинення дії договору.

Що стосується доводів скаржника  - Криворізької міської ради, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 про те, що суд зобов?язаний був самостійно затосувати ті норми права які регулюють спірні відносини та задовольнити позовні вимоги, то колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п.95) нагадує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного    законом    інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84).

Отже суд    має право змінити лише правову підставу позову і не може змінювати предмет та підстави позову, оскільки це, згідно ст.46 ГПК України є виключною компетенцією позивача.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати за землю. Підставою позову – невиконання відповідачем договірних зобов?язань щодо сплати орендної плати    за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2019 до 31.12.2019.

Але оскільки договір припинив свою дію,    а стягнення орендної плати, як зазначалося    вище, можливе лише за час дії договору, то належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих коштів, що є іншим предметом позову. А підставою позову буде безпідставне користування земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга Криворізької міської ради - задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін.    

Щодо вимог Фізичної особи - підприємеця Штефан Владислава Олександровича колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції ФОП Штефаном В.О. була подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 62   842,00 грн.

16.11.2021 до суду подано клопотання про збільшення витрат на професійну правничу допомогу до якого долучено докази, які підтверджують збільшення витрат на 12   233,80 грн.

На підтвердження витрат відповідачем було надано суду копію договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020, укладеного між адвокатом Лісовим Д.О. та Штефаном В.О., додаткової угоди № 2 від 01.01.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020, додаткової угоди № 3 від 01.02.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020, акти здачі-приймання послуг №14 від 20.09.2021 на суму 55   842,00 грн. та № 15 від 20.09.2021 на суму 7 000,00 грн., № 23 від 13.11.2021 на суму 5   233,80 грн., № 24 від 13.11.2021 на суму 7   000,00 грн., підписані сторонами.

Керуючись    ст.123, 126, 129 ГПК України, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, враховуючи, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 81,10% від суми позову, що не є співрозмірною, а також те, що на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області перебувають аналогічні судові справи - № 904/6750/20, № 904/6757/20, №904/6803/20 і у даних справах відповідач притримується аналогічної правової позиції, заявляє клопотання та подає заяви по суті спору аналогічного змісту з тими, які подані у цій справі і адвокатом у цих справах також є Лісовий Д.О., господарський    суд правильно дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним з сумою позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості, у зв?язку з чим зменшив суму витрат на правничу допомогу, стягнувши з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

            До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

          Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

            У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.          Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з тим, що дана справа не є складною, а вартість послуг є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

З цих підстав колегія суддів погоджується з рішенням суду. Апеляційна скарга  Фізичної особи – підприємця Штефан В.О. задоволенню не підлягає.

Також, 19.01.2022  відповідачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6   946,80 грн.

На підтвердження наданих витрат відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020, укладеного між адвокатом Лісовим Д.О. та Штефаном В.О., копію додаткової угоди № 2 від 01.01.2021 та № 3 від 01.02.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020, акт здачі-приймання послуг № 43 до договору № 2  від 01.01.2020 на суму 6   946,80 грн., підписаний сторонами, рахунок на оплату № 18 від 18.11.2021.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

          Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

              У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.    Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Між Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт – прийняти та оплатити їх.

Відповідно до пункту 3.1 договору формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Згідно пункту 3.3 договору, перелік наданих послуг визначається в акті здачі-приймання послуг.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що за результатом наданих послуг    сторони підписують акт здачі-приймання послуг.

Між Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (клієнт) було укладено додаткову угоду № 2 від 01.01.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020.

Згідно пункту 2 додаткової угоди, сторони дійшли згоди змінити пункт 3.4 договору та викласти його зміст у такій редакції:

“Оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг, але не пізніше ніж у строк до 31.12.2022”.

Між Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (клієнт) було укладено додаткову угоду № 3 від 01.02.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020.

Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що сторони дійшли згоди змінити пункт 3.1 договору та викласти його зміст у такій редакції:

“З 01.01.2020 вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент укладення цього договору розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2             102,00 грн. Тобто, за одну годину наданих послуг замовник сплачує    840,00 грн.”

18.01.2022 сторонами підписано Акт здачі-приймання послуг № 43 в якому зазначена послуга та затрачений час у рамках судової справи № 904/6805/20. В акті сторони погодили, що адвокатам витрачено 7,0 год. (420 хв.), станом на 18.01.2022 вартість наданих послуг за 1 год. складає 992,40 грн. ( 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб), вартість наданих послуг складає 6   946,80 грн.

Криворізька міська рада заперечує проти задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6   946,80 грн. з огляду на його необґрунтованість, неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом витраченим адвокатом.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням обґрунтованості, розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання  Фізичної особи-підприємця Штефан В.О., щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу  у розмірі 6   946,80, 00   грн. у справі № 904/6805/20  підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на осіб, які подали апеляційні скарги.

          На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційі скарги Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича та Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 року у справі №904/6805/20  –    залишити без задоволення.

Рішення Господарський суд Дніпропетровської області від 16.11.2021 року у справі № 904/6805/20 – залишити без змін.

Стягнути з Криворізької міської ради на користь Штефана Владислава Олександровича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі    6   946,80, 00   грн.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                          О.В. Чус

Суддя                                                                                              Е.В. Орєшкіна

Суддя                                                                                                І.М. Подобєд