Справа №2а-636/2011р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 березня 2011р.  15 год. 00 хв.    Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Мельник О.О., розглянувши, в скороченому провадженні, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Бориспіль Київської області про визнання дій неправомірними та покладення зобов”язання,

В С Т А Н О В И В:

    16.03.2011 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду в м.Бориспіль Київської області про те, що він є дитиною війни, а тому відповідно до вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з 1 січня 2006 року, має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне забезпечення»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак відповідач неправомірно відмовив йому у перерахуванні та виплаті такої соціальної допомоги у відповідності з чинним законодавством. Тому, просить визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати йому надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до законодавства. неправомірною та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити йому в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, за період з 01.01.2006 р. по теперішній час, з урахуванням вже проведених виплат, а також зобов»язати управління  в подальшому нараховувати та виплачувати йому щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 вищевказаного Закону та ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

    В своїх письмових запереченнях відповідач, даний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду. Крім того, позивачу, як дитині війни, правомірно, з 01.01.2008 року, виплачується соціальна допомога у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до положень ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” із внесеними до неї змінами ЗУ “Про Державний бюджет на 2008 рік”, які передбачають виплату надбавки дітям війни в такому розмірі, який встановлений і для учасників війни. Перерахунок та виплата таких соціальних виплат з урахуванням підвищення їх розміру до 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в 2007 році чинним законодавством не передбачено. А мінімальний розмір пенсії за віком, визначений в абз.1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для призначення пенсії відповідно для цього ж Закону. На правовідносини, що регулюються Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, він не поширюється. Крім того, відповідно до чинного законодавства фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених законом, здійснюється за рахунок державного бюджету України, в якому такі видатки не передбачені, а Пенсійний Фонд України повинен забезпечувати раціональне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Тому вважає, що з боку управління ніяких порушень законодавства допущено не було.

    На підставі ч.1 ст.41 КАС України, в зв»язку із розглядом даної справи в скороченому провадженні, що відповідно до положень  ст.183-2 КАС України, здійснюється без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

    Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

    Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Бориспіль Київської області та  отримує пенсію за віком. Водночас, він має статус дитини війни.

У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        Управлінням Пенсійного фонду України в м.Бориспіль Київської області, починаючи з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., неправомірно, без врахування підвищення у вигляді надбавки, встановленої вказаним законом в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з 01.01.2009р. по 16.03.2011р.,  з обмеженням у виплаті такого підвищення в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія за віком, а на письмове звернення позивача щодо перерахування призначеної йому пенсії з урахуванням такої надбавки з боку відповідача було відмовлено.

       У 2006 році згідно зі ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»виплата дітям війни надбавок до їх пенсій була поставлена в залежність від результатів виконання бюджету та порядку, запровадженому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року такий порядок визначений не був. Крім того, за результатом виконання місцевого бюджету виплата дітям війни надбавок до пенсій була неможливою.

       В 2007 році у відповідності до ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який набрав чинності з 01.01.2007р., дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007р. від 09.07.2007р. ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»була визнана неконституційною.

      У 2008 році згідно із пунктом 42 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була внесена зміна, у відповідності до якої дітям війни до їх пенсії належало виплачувати надбавку у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рн/2008 від 22.05.2008р. пункт 42  розділу пункт 42 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»був також визнаний неконституційним.

        В 2009-2011 роках обмежень щодо виплат дітям війни надбавки до пенсії на законодавчому рівні не встановлювалось.

        Вищенаведене підтверджується даними копії паспорта та пенсійного посвідчення позивача даними копії листа та довідки.

        Посилання представника відповідача в своїх письмових поясненнях на неможливість призначення пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком у зв’язку з відсутністю відповідного механізму для визначення розміру цього підвищення, суд оцінює критично, оскільки за правилами, передбаченими ч.7 ст.9 КАС України, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” поширюється на спірні правовідносини. Положення ч.3 ст.28 цього ж Закону їх не регулює.

       Однак, враховуючи, що ухвалою судді від 31.03.2011р. адміністративний позов ОСОБА_1, в частині нарахування та виплати йому щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,  в період часу з 01.01.2006р. по 15.09.2010р., був залишений без розгляду, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в період часу з 16.09.2010р. по 16.03.2011р.

        Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

        Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, в т.ч. право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

        Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, і державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, враховуючи, що нормами вищевказаного нормативного акту чітко визначений розмір підвищення, який оплачується дітям війни до пенсії, а також механізм такого підвищення, що прямо залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і ніяких обмежень щодо застосування даної норми на законодавчому рівні не встановлювалось, слід дійти висновку, що відповідач нараховував та виплачував позивачу соціальну допомогу, як дитині війни, в розмірі, меншому ніж передбачено чинним законодавством, а тому дії управління по відмові в перерахунку та виплаті позивачу надбавки до пенсії, в розмірі, меншому, ніж встановлено чинним законодавством, слід визнати протиправними та зобов”язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу належної до сплати щомісячної державної соціальної допомоги, з урахуванням вже проведених виплат, за період часу з 16.09.2010 року по 16.03.2011 року, в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений законом та в подальшому, нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

        Керуючись  ст.ст. 21,22,24,46,64, ст.ст.1,3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, ст.ст.10, 11, 70, 99, 158-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України,

суд,

П О С Т А Н О В И В:

               Позов задовольнити частково.

               Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Бориспіль Київської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до розміру, передбаченому чинним законодавством України –неправомірними.

               Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м.Бориспіль Київської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни, в розмірі 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року та в подальшому, при нарахуванні пенсії, здійснювати нарахування та виплату такої соціальної допомоги, відповідно до чинних положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.

              Постанова може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.

                                                                                                          Суддя                О.О.Мельник