Справа № 2-1196/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року  Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді                                          Тищук Н.О.

при секретарі                                          Федоровській Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Національний банк України, до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу – ОСОБА_3 – про визнання недійсними договору кредиту, договору застави автомобіля, договорів поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу – ОСОБА_3 – про визнання недійсними договору кредиту, договору застави автомобіля, договорів поруки. Вказав, що 16.01.2008 року уклав з ТОВ «Автомир-Кіровоград» договір купівлі-продажу транспортного засобу № F 0816/298. 18.01.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 014-09.5-81619, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти для придбання автомобіля у розмірі 21785 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 18.01.2008 року між сторонами був укладений договір застави автомобіля. Також були укладені договори поруки між відповідачем та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вважає, що укладені договори є недійсними, оскільки викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов’язання за договором порушують права позивача та прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України та іншим нормам законодавства. Крім того, ні позичальник, ні поручителі не мали індивідуальної ліцензії для отримання кредиту в валюті. Просив суд визнати недійсними вказані кредитний договір, договір застави автомобіля, договори поруки, а також виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 6436409 від 22.01.2008 року про державну реєстрацію Договору застави автомобіля та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів рухомого майна; застосувати наслідки недійсності правочину.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник третьої особи НБУ до суду не з’явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик в іноземній валюті (кредитні операції), які включають у себе як власне надання кредитів, так і отримання процентів та інших платежів за кредитом в іноземній валюті. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Представник відповідача позов не визнав. Вказав, що  позивач був ознайомлений з умовами кредитування та розрахунком платежів для отримання грошового кредиту та супутніми витратами. Використання іноземної валюти, а також документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 до суду не з’явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2008 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 014-09.5-81619, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 21785 дол. США на строк до 17.01.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,95 % річних, для покупки автомобіля, під поруку ОСОБА_4 згідно договору поруки від 18.01.2008 року, та ОСОБА_5М згідно договору поруки 18.01.2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 18.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави автомобіля посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 385, предметом якого є автомобіль марки Ford Focus 1.6, 2207 року випуску, шасі, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак – ВА 2403 АК, тип ТЗ – легковий комбі-В, зареєстрований ДАІ ГУ УМВСУ м. Кіровограда 18.01.2008 року.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір був підписаний особисто позичальником, що у судовому засіданні представником позивача не заперечується. Зазначене свідчить про те, що позивач ознайомився і погодився з умовами договору, та зобов’язувався їх виконати.

Позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір, посилаючись на те, що викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов’язання за договором порушують права позивача та прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України та іншим нормам законодавства.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.  

При цьому, слід відзначити, що кредитні операції банків в Україні здійснюються у порядку встановленому Законом України «Про банки та банківську діяльність».

У відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних операцій, що здійснюються у порядку встановленому цим законом віднесені операції, зазначені у пункті 3 частини 1 та у пунктах 3-7 частини 2 статті 47 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитна операція – банківська операція, яка здійснюється на підставі банківської ліцензії та полягає у розміщенні залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст. 2 вказаного Закону термін кошти вживається у такому значенні – гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що Законом України «Про банки та банківську діяльність» банкам надано право надавати кредити в іноземній валюті.

Використання іноземної валюти, а також документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Слід також відзначити, що за наявності банківської ліцензії та за умовами отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ № 275 від 17.07.2001 року.

Стаття 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносить до кредитних операцій, зазначені у пункті 3 частини 1 та у пунктах 3-7 частини 2 статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ.

У судовому засіданні встановлено,що відповідач станом на час укладення кредитного договору, мав видані НБУ банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 частини 2 та частиною 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Посилання позивача на обов’язкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, є помилковим, оскільки відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк; у випадках передбачених законами України. В свою чергу, отримувачем відсотків, комісій за кредитним договором є відповідач.

Крім того, ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строку та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.

Підстави недійсності правочину визначені ст.. 215 ЦК України і в даному спорі застосуванню не підлягають.

Слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав визнання недійсними кредитного договору та відповідно договору застави автомобіля, договорів поруки.

Позовні вимоги щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 6436409 від 22.01.2008 року про державну реєстрацію Договору застави автомобіля, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів рухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину – також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог щодо визнання недійсними вказаних договорів.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 203, 215, 627, 628, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Національний банк України, до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу – ОСОБА_3 – про визнання недійсними договору кредиту, договору застави автомобіля, договорів поруки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда                                                                                Тищук