2-а-1640/11

                                                                                         П О С Т А Н О В А

         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року                                                                                     місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді           Шиян В.В.,  

при секретарі                    Кульбачній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення та зобов’язання провести нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС з категорії на підставі Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», -

                                                                         ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом  до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради (надалі за текстом УПСЗН) про поновлення строку звернення до суду та визнання неправомірними дії УПСЗН щодо нарахування та виплати позивачу у неповному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення в 2002, 2003, 2004, 2005, 2007,2008,2009,2010 роках. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 3 категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення  в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на 2005 –2009 роки, йому повинно бути здійсненні виплати в розмірах: за 2007 рік  в сумі 854,3 гривень, за 2007 рік –1305 гривень, за 2008 рік 1500 гривень,  за 2009 рік –2748 гривень.

Натомість, відповідач щорічно виплачував компенсацію за 2005 рік в сумі 15,70 гривень,  за 2007, 2008, 2009 роки  по 75 гривень.

Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить суд зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району провести нарахування та виплату позивачу недоплачених сум на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005Ю, 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ст.. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період, з урахуванням проведених виплат. Крім того, просив поновити строки звернення до суду,  мотивуючи його пропуск тим, що він дізнався  про порушення його права нарахування та виплати у не повному обсязі щорічної допомоги тільки отримавши відповідь на його звернення до УПСЗН 10 лютого 2011 року.

Позивач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи є заява с проханням розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради ОСОБА_3А в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 . не визнала, надав суду письмові заперечення, які підтримала у суді. В обґрунтування своїх заперечень вказувала на те, що згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, та здійснюється за рахунок державного бюджету. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня –управління праці та соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, котрі мають право на пільги, як ліквідатор наслідків на ЧАЕС 3 категорії  - з серпня 2004 року. Інформації про отримання ОСОБА_1 коштів на оздоровлення за 2002-2004 роки в УПСЗН Орджонікідзевського району міста Маріуполя –відсутня. Позивач  отримав кошти  на оздоровлення за 2005 рів в розмірі 15,70 гривень, за 2006-2009 роки щорічно у розмірі 75,00 гривень,  тобто у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 836 від 26 липня 1996 року та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 562 від 12 липня 2005 року. Таким чином УПСЗН Орджонікідзевського району міста Маріуполя діяло в межах своїх повноважень.

Крім того, представник відповідача вказував на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав за період 2002-2008 років, а допомога за 2010 рік взагалі не виплачувалась у зв’язку з тим, що на рахунок управління з якого здійснюється виплата цієї допомоги було накладено арешт.  Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника УПСЗН, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Зареєстрований  в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, котрі мають право на пільги , як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС з категорії з серпня 2004 року. Інформації про отримання ОСОБА_1 коштів на оздоровлення за 2002-2004 роки  в УПСЗН Орджонікідзевського району міста Маріуполя –відсутня. ОСОБА_1 теж не може надати суду відомості щодо розміру отриманих коштів на оздоровлення за 2002 –2004 роки. Враховуючи той факт, що суду не надано підтвердження  незаконних дій УПСЗН Орджонікідзевського району міста Маріуполя щодо виплати коштів на оздоровлення за 2002-2004 роки, то  позовні вимоги в цієї частині судом не розглядаються.

Так, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення  у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно довідки ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради,  позивачу ОСОБА_1  як ліквідатору наслідків аварії  на ЧАЕС 3 категорії, щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась за 2005 рік в сумі 15,70 гривень за період з 2006 по 2009 роки щорічно по 75,00 гривен. ( а.с.8)

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для ліквідаторів ЧАЕС 3 категорії,  встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого амоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Статтею 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для ліквідаторів ЧАЕС 3 категорії   на 2005 рік  в сумі 15,70 гривень, а   на  2006-2009 роки в сумі 75,00 гривен .

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно статті 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  конкретні розміри всіх доплат, пенсій  і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Статтею 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»надано право Кабінету міністрів у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року, конституційне  провадження у справі щодо відповідності Конституції України ст 101 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»припинено, таким чином ст. 101 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»- діюча.

Статтею 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», надано право Кабінету Міністрів України у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

У зв’язку з прийняттям рішень Конституційного суду України від 9 липня 2007 року про визнання неконституційними деяких статей ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.30 ст. 71, та рішенням Конституційного суду України  від 22 травня 2008 року  про визнання неконституційними деяких положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, в тому числі і п.28 Розділу ІІ,  проведення виплат допомоги на оздоровлення в іншому розмірі можливо лише у разі законодавчого врегулювання цього питання та збільшення видаткової частини державного бюджету за рахунок яких будуть здійснюватися ці видатки.

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Судом встановлено, що відповідач здійснив виплати щорічної грошової допомоги за 2007, 2008 роки ,  позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.

Таким чином, на момент виплати щорічної грошової допомоги дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було зупинено, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується позовних вимог за 2009 рік, то статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не був предметом розгляду Конституційного Суду України, не визнавалися вони неконституційними, а тому є діючими.

Таким чином, проводячи у 2009 році спірні виплати у розмірі 75 гривен, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач діяв у межах та в порядку, встановленому діючим законодавством.

На момент звернення ОСОБА_1 до суду,  виплата щорічної допомоги за 2010 рік на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 3 категорії,  управлінням не проводилася, у зв’язку з тим, що на рахунок управління з якого здійснюється виплата цієї допомоги, Орджонікідзевський відділом Державної виконавчої служби, 27 січня 2010 року та 21 січня 2011 року  було накладено арешт.

Таким чином ОСОБА_1 гроші на оздоровлення за 2010 рік не отримував, а тому право  позивача  порушено не було,  та в нього не виникає підстав для звернення  до суду.   

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення сум допомоги на оздоровлення за 2010 рік задоволенню не підлягають.

За необґрунтованості позовних вимог по суті суд не входить в обговорення питань, пов’язаних із  строком звернення до суду позивача із даним позовом, наявності поважних причин для його поновлення.     

На підставі викладеного ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, керуючись ст.ст. 8-11, 88, 99, 159- 163, 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про поновлення строку звернення до суду,  про визнання неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення та зобов’язання провести нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС з категорії на підставі Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи",   зобов’язання здійснити доплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007-2010 роки -  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя   _______________________